Ухвала

від 25.02.2015 по справі 2а-4314/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/800/61370/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Калініна О.С.,

за участю представника позивача - Чорноус Л. В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 2а-4314/12/1470 за позовом Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" (далі - ПП "Южноукраїнська фармацевтична компанія") звернулось в суд з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №0000192201 і № 0000112250.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №0000192201, а також повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №0000192201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4760,00 грн.

В касаційній скарзі ОДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2012 року та наказу від 30 травня 2012 року №184, у період з 11 червня 2012 року по 09 липня 2012 року посадовими особами ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №18/22-01/31979370 від 16 липня 2012 року.

За висновками названого акту, позивачем допущені порушення: пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (занижено податок на прибуток на загальну суму 708385,00 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 210127,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 270081,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 228177,00 грн.); підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 ПК України (занижено податок на прибуток на загальну суму 1001488,00 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 199654,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 191069,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 284120,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 326645,00 грн.); пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо невиконання щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій в кількості 15 випадків порушень.

Виходячи з викладених порушень, 27 липня 2012 року ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 911 587, 25 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1 709 873, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 201 714, 25 грн.) та №0000112250, яким підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 5100, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №0000192201, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.32. статті 32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 153.8 статті 153 ПК України усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 138.5.10 пункту 138.5 статті 138 цього Кодексу, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, неодмінною рисою господарської діяльності платника податку визначається її направленість на отримання доходу, однак окремі господарські операції можуть не призводити до отримання доходу, що не свідчить про відсутність господарської діяльності.

Судами встановлено, що на виконання умов угоди від 16 липня 2008 року №0716/2 та додаткових угод з ТОВ "Компанія з управління активами "Портфельні інвестиції"(далі - Позикодавець), протягом 2008-2010 років позивачем на розрахунковий рахунок отримано позику для поповнення обігових коштів в сумі 14 147 000,00 грн. (п.1.1 договору позики №0716/2).

Дана позика використана на наступні цілі: придбання векселів на суму 9 835 000, 00 грн.; повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 500 000, 00 грн.; сплата відсотків по кредиту в сумі 3 810 250, 00 грн.

Згідно додаткової угоди від 28 вересня 2010 року за №10, ПП "Южноукраїнська фармацевтична компанія" збільшено суму позики на 1 268 000, 00 грн., що підтверджують банківські виписки.

Також, 20 грудня 2011року укладено договір. за №1220/1 з ТОВ "Компанія з управління активами „Портфельні інвестиції", про отримання позики для поповнення обігових коштів в сумі 10 000 000,00 грн. зі сплатою 35% річних від суми позики (п.1.1, п.2.1 договору позики №1220/1). Пунктом 2.2 даного договору обумовлено, що позика може використовуватись "на свій розсуд, для ведення господарської діяльності.

Відповідно до банківських виписок, фактично за період з грудня 2011 року по березень 2012 року ПП "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на розрахунковий рахунок отримано позику на загальну суму 5 550 000,00 грн.

Використані отримані кошти на наступні цілі: придбання векселів на суму 5 380 000,00 грн.; повернення зворотної фінансової допомоги в сумі 170 000,00 грн., сплата відсотків по кредиту в сумі 1 268 000,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що проценти, сплачені (нараховані) позивачем як позичальником за вказаним договором позики відносяться до фінансових витрат та включаються до складу інших витрат.

Стосовно використання позикових коштів на сплату по придбаних векселях, то як правильно зазначили суди попередньої інстанції, вексель, як один із видів цінних паперів, актив суб'єкта господарювання, наділений грошовим або майновим правом, що є товаром, може приймати участь як у якості забезпечення грошового зобов'язання перед постачальником у разі придбання товарів (робіт, послуг), так і у якості проведення інших передбачених законодавством господарських операцій з метою отримання в подальшому прибутку (подальшого продажу цінного паперу-векселя, передачу векселя третій особі з метою подальшого забезпечення отримання грошової або майнової вигоди, переведення боргу тощо).

Наведене свідчить, що придбання векселів за рахунок грошових коштів, отриманих як позику є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) - веденням господарської діяльності, а визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 709 873,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 201 714,25 грн. відповідно до прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 27 липня 2012 року є безпідставним.

Викладена позиція підтверджується висновками Верховного Суду України викладеними в постанові від 04 липня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Альтернатива+" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень рішень.

Крім того щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000112250 від 27 липня 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 цього Закону встановлено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами встановлено, що податковою зафіксовано 15 випадків невиконання позивачем щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій.

Однак, наведені норми дають право відповідному органу державної податкової служби України застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 липня 2012 року №0000112250 на суму 4760,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: