Ухвала

від 17.09.2013 по справі 826/3327/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3327/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, т.о. - ТОВ «АСС БУД ГРУП» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року № 0002392201, № 0002402201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ІК-Монтаж» (код з ЄДР 34965004; 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, 12) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АСС БУД ГРУП» (код з ЄДР 36251336; адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110) за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 412/22-01/34965004 від 14.02.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6., 200.1. ПК України , що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 140 000 грн. за період грудня 2011 року та про порушення позивачем п. 138.2., 138.4., 139.1.9. ПК України , що призвело до заниження податку на прибуток на 160 998,7 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не погоджуючись з якими, позивач звернувся до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

До основних видів діяльності позивача належить монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання.

Так, згідно з договором № 19 від 25.11.2011 р. ТОВ «АСС Буд Груп» (субпідрядник) зобов'язалося виконати монтажні роботи по монтажу сантехнічних інженерних робіт на об'єкті на розі вулиць Заболотного та Столичного шосе у м. Києві. Виконання та завершення обумовлюється графіком робіт. Виконання робіт обумовлюється наявністю проектно-кошторисної документації.

До функцій субпідрядника (третьої особи) належить забезпечення замовлення, приймання та подачу на будівельний майданчик матеріалів, виробів, конструкцій. З пункту 3.1.3. договору вбачається здійснення підрядником контролю за роботами із зазначенням при потребі в ТТН, зауважень щодо кількості і якості продукції. Договором передбачено складання виконавчої документації.

У свою чергу з Акту ф. КБ-2 від 30.12.2011 р. до зазначено договору вбачається оформлення робіт, зокрема, з розроблення контрагентом ґрунту у відвалі екскаваторами; перевезення ґрунту, засипка траншей і котлованів бульдозерами; засипка вручну траншей, укладання трубопроводів.

Окрім того, позивачем з контрагентом укладено договір № 23 від 30.11.2011 р. з аналогічними умовами щодо виконання монтажних робіт по монтажу сантехнічних інженерних мереж на об'єктів - Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського, соціального та торгівельного призначення на вул. Регенераторній, 4 у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно з актом ф. КБ-2 від 30.12.2011 р. до цього договору, оформлено роботи на прокладання теплових мереж, прокладання зовнішніх мереж госп.побутової каналізації, дощової каналізації із застосуванням машин, механізмів, труб та з виконанням окремих робіт вручну.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначається на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Статтею 139 ПК України визначено витрати, які не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, зокрема пп.. 139.1.1 п. 139 даної статті чітко вказано, що до складу витрат не включаються витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.

Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.

Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, як встановлено під час перевірки спірного періоду на підставі даних податкової звітності, основні засоби у контрагента - відсутні, чисельність працюючих - 1 особа, що вказує на явну неможливість виконання визначеного в актах фронту робіт, серед яких (робіт) передбачалося і виконання робіт вручну, однією особою.

В контексті наведеного під час розгляду справи не надано доказів залучення контрагентом інших працівників для виконання спірних операцій, як і доказів залучення інших субпідрядних організацій, а також доказів погодження позивачем залучення інших осіб для виконання робіт.

При цьому, під час розгляду не надано доказів наявності у контрагента позивача власних або орендованих машин, механізмів, транспортних засобів, необхідність наявності яких зумовлюється фронтом робіт, визначеним в актах виконаних робіт.

Згідно з п/п. 7.2.33. договору будівельного підряду № ВН-29/ОВ, укладеного між позивачем (Підрядник) та ТОВ «К.А.Н. Строй» (Генпідрядник) відносно виконання робіт на об'єкті по вул. Регенераторній, 4 у м. Києві, передбачено попереднє погодження із генпідрядником (замовником) залучення субпідрядників шляхом отримання листа від генпідрядника, чому передує надання Генпідряднику реєстраційних документів, ліцензій і дозволів на виконання робіт.

Пунктом 8.2.2. цього ж договору передбачено, що підрядник має право підписувати договори з субпідрядниками за умови їх погодження із генпідрядником в порядку, встановленому п. 7.2.33. договору.

У той же час, зазначених письмових погоджень генпідрядника на залучення субпідрядника, а також будь-яких письмових погоджень генпідрядником договору позивача із третьою особою не надано під час розгляду справи, як і будь-яких інших підтверджень генпідрядника про участь у виконання робіт субпідрядника (третьої особі).

Слід також додати, що Акти технічного приймання та акти ф. КБ-2в, підписані позивачем із замовниками робіт, не містять жодної згадки відносно субпідрядника (третьої особи). Само ж по собі прийняття певних робіт генпідрядником від позивача (підрядника) не є підтвердженням виконання цих робіт саме субпідрядником.

При цьому, Довідки ф. КБ-3 до обох договорів, підписані між позивачем та третьою особою, не містять підпису і підтвердження виконання робіт з боку замовника, хоча його участь у підписанні передбачена формою зазначеного документу.

При цьому, матеріали ліцензійної справи по суті містять декларативні відомості щодо контрагента, не містять ідентифікації осіб, які заявлені як такі, що будуть виконувати роботи, та документально підтверджених відомостей щодо наявності виробничих ресурсів.

Крім того, наявність часткової оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у контрагента необхідних ресурсів та умов для виконання спірних операцій, про неможливість виконання спірних операцій контрагентом (про їх невиконання контрагентом), у зв'язку з чим, відповідно, - до висновку про юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, а отже, виходячи з наведеного у сукупності та як наслідок - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.