Рішення

від 19.09.2013 по справі 2-67-10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2825/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко А.А.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.09.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Суровицької Л.В. Чельник О.І.

при секретарі: Крисановій Ю.О.

за участю представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Зазначав, що 11 жовтня 2009 року о 13 год. 50 хв. на 263 км автодороги Київ - Одеса в Кіровоградській області відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем БМВ по довіреності, при обгоні при випередженні автомобіля ДАФ з напівпричепом, який належить йому на праві власності, під керуванням водія ОСОБА_5, порушив Правила дорожнього руху, створив своїми діями аварійну обстановку, що призвело до зіткнення транспортних засобів. На місці пригоди був складений стосовно водія ОСОБА_5 незаконний протокол про адміністративне правопорушення, де зазначено, що він не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем БМВ. Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 24 листопада 2009 року провадження по адміністративній справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, постановою апеляційного суду Житомирської області від 30 грудня 2009 року вона залишена без змін. Вважає, що ДТП сталося в результаті неправомірних дій відповідача, який порушив Правила дорожнього руху. Вартість відновлювального ремонту його автомашини становить 41114 грн.93 коп.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість відновлюваного ремонту автомобіля, моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та судові витрати: оплата експертизи судового збору, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, правової допомоги.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не знайшла свого підтвердження та спростовується додатковим висновком судової автотехнічної експертизи. Доказом вини відповідача не є постанова Корольовського районного суду м.Житомира від 24 листопада 2009 року, оскільки вина відповідача в ній не встановлена.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відсутність вини в ДТП відповідач не довів, суд дав неналежну оцінку додатковому висновку експертизи і безпідставно не врахував висновок авто технічної експертизи від 13 листопада 2009 року.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, пояснив, що відповідач тривалий час ухиляється від відшкодування шкоди,заподіяної з його вини. Зазначив, що автомобіль відповідача обігнав належний позивачу автомобіль з правої сторони, виїхавши на його смугу руху, різко загальмував, що стало причиною ДТП.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (а.с.234), в засідання апеляційного суду не прибув, в письмовому запереченні на апеляційну скаргу просив відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції (а.с.236).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, однак зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції. Фактично судом обставини дорожньо-транспортної пригоди не встановлено і в рішенні про це не зазначено, не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування шкоди, суд виходив з того, що позивач не довів вину відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, вина відповідача ніким не встановлена та спростовується висновком додаткової експертизи, проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто доказами слід вважати не тільки висновки експертизи, а й показання свідків, письмові докази тощо.

За змістом ч.1 ст.1166, ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

В п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК».

Правилами дорожнього руху передбачено, зокрема , п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.10.3 - у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися, 12.9 г - водієві забороняється різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді) , 13.1 - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, 14.1 - здійснювати обгін нерейкових транспортних засобів дозволяється лише ліворуч.

Матеріалами справи підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода 11 жовтня 2009 року о 13 год.50 хв. на 263 км автодороги Київ-Одеса сталася за таких обставин.

Зі схеми ДТП (а.с.21) видно, що автодорога має ширину 7,7 м, проїзна частина дороги в одному напрямку має дві смуги, які відділені огорожею від проїзної частини для руху у зустрічному напрямку.

По дорозі в сторону м. Одеси з правої сторони один за одним через невеликий інтервал рухалися два автомобілі «Камаз» з причіпами зі швидкістю 65-70 км за годину. За ними рухався належний позивачу автомобіль «ДАФ» з причіпом під керуванням водія ОСОБА_5 зі швидкістю 80-85 км за годину, який ввімкнувши сигнал виїхав на ліву смугу дороги, випередивши перший «Камаз», під керуванням водія ОСОБА_4, продовжував рухатися по лівій смузі дороги для обгону другого «Камазу» під керуванням водія ОСОБА_6 В цей час автомобіль «БМВ» під керуванням відповідача ОСОБА_3 обігнавши по лівій смузі перший «Камаз», звернув на праву смугу дороги, обігнав автомобіль «ДАФ», який ще знаходився на лівій смузі, з правої сторони, проїхавши між ним та другим «Камазом», виїхав справа наліво на смугу руху «ДАФ» та загальмував перед ним. Водій ОСОБА_5 застосував гальмування, однак уникнути зіткнення автомобілів не вдалося.

Зазначені обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2009 року, яка набрала законної сили (а.с.6,). Позивач обвинувачувався в тому, що порушив вимоги пунктів 12.1,12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху, не вжив заходів до уникнення перешкоди, не врахував дорожню обстановку при виникненні небезпеки, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «БМВ».

При розгляді адміністративної справи суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_5 не мав можливості уникнути зіткнення автомобілів, враховуючи те, що аварійну ситуацію створив водій ОСОБА_3 Суд закрив провадження по обвинуваченню позивача в адміністративному правопорушенні за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, тобто постановою суду визнана відсутність вини позивача в порушенні Правил дорожнього руху.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 30 грудня 2009 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, а постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2009 року залишена без змін (а.с.7-9).

Зазначені обставини ДТП підтверджуються показами очевидців ДТП водіїв «Камазів» ОСОБА_7,ОСОБА_6 (а.с. 8, відображені в постанові суду, а.с.22,23).

У висновку експерта №41 від 13 листопада 2009 року зазначено, що в момент виникнення небезпеки для руху ( у момент зміни напрямку руху та застосування гальмування водієм автомобіля «БМВ») водій автомобіля «ДАФ» ОСОБА_5 вже знаходився в аварійній ситуації, створеній водієм ОСОБА_3, і не мав технічної можливості уникнути зіткнення (а.с.10-13).

Доводи ОСОБА_3 про те, що після випередження автомобілів «Камаз» під керуванням водія ОСОБА_4 і автомобіля «ДАФ» під керуванням ОСОБА_5, побачив поліетиленовий пакет та змушений був загальмувати, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються доказами.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, порушивши пункти 10.1,10.3,12.9 г,13.1, 14.1 Правил дорожнього руху, створив аварійну ситуацію, що стало причиною зіткнення автомобілів та пошкодження автомобіля позивача.

Не можна погодитися з доводами відповідача ОСОБА_3, що його вина в ДТП спростовується висновком додаткової автотехнічної експертизи від 25 червня 2013 року, з якої вбачається, що водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування.

В ухвалі суду від 12 квітня 2013 року про призначення повторної автотехнічної експертизи не зазначені вихідні дані щодо обставин ДТП (а.с.154-155), в зв'язку з чим експертом було надано клопотання про надання інформації про механізм ДТП (а.с.158). Розглядаючи клопотання експерта суд обмежився тим, що відібрав письмове пояснення відповідача ОСОБА_3 (а.с.166- 167) та направив його експерту для проведення експертизи, при цьому не вказавши в ухвалі вихідні дані щодо обставин ДТП.

Разом з тим висновком додаткової автотехнічної експертизи від 25 червня 2013 року підтверджується, що автомобіль «ДАФ» в дорожньо-транспортній ситуації, що передувала зіткненню, здійснював прямолінійний рух в межах лівої крайньої смуги руху, а автомобіль «БМВ» здійснив випередження автомобіля «ДАФ» по правій смузі руху, після чого , маневром типу «зміна смуги руху», продовжив рух в крайній лівій смузі та загальмував (а.с.176-182). Змінюючи смугу руху ОСОБА_3 повинен був впевнитися, що не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Проте він цього не зробив, створив аварійну ситуацію, в умовах якої інший учасник дорожнього руху прийняв заходи для уникнення негативних наслідків, але уникнути їх не встиг.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується за правилами ч.1 ст.1188 ЦК України: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом.

За таких обставин відповідач, яка на відповідній правовій підставі керував автомобілем «БМВ», повинен відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу пошкодженням належного йому автомобіля.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Автомобіль позивача до цього часу не відремонтований. На підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачем надано висновок №2371 автотоварознавчого дослідження від 29 жовтня 2009 року з калькуляцією ( а.с.14-19) про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача на час проведення експертизи становить 41114 грн.93коп. Пошкодження автомобіля, зазначені у висновку, співпадають з пошкодженнями, відображеними в довідці ДАІ (а.с20).

Відповідно до п.14 постанови №4 від 01 березня 2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків)»

Оскільки позивач має право на повне відшкодування заподіяної йому шкоди, то вартість відновлюваного ремонту автомобіля в сумі 41114 грн.93 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків

Враховуючи всі обставини справи, тяжкість та обсяг страждань позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, що внаслідок ДТП автомобілю завдано пошкодження, обставини заподіяння шкоди, розмір матеріальної шкоди та ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди колегія суддів визначає в сумі 4000 грн.

Неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України відповідач повинен повернути позивачу сплачені ним судові витрати: судовий збір в сумі 410 грн.50 коп.,230 грн.80 коп., 33 грн. ( а.с.1,195,224), витрати на інформаціно технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а.с.20 та витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 560 грн. ( а.с. 28), всього 1354 грн.30 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314,ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2013 року.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 41114 грн. 93 коп. та на відшкодування моральної шкоди 4000 грн., судові витрати 1354 грн.30 коп., всього 46469 грн. 23 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

судді: