Постанова

від 10.09.2013 по справі 902/740/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10 вересня 2013 року Справа № 902/740/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Адаменка В.О. (пост.дов. № 485 від 21.05.2013 р.)

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" - не з'явився

відповідача приватного підприємства "Приладсервіс Технолоджі" - дир.Котлуш В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2013 р.

у справі № 902/740/13 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом приватного підприємства "Енергоспецсервіс"

до відповідачів:

товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси"

приватного підприємства "Приладсервіс Технолоджі"

про стягнення в сумі 237293,00 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2013 р. у справі № 902/740/13 позов приватного підприємства "Енергоспецсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", до приватного підприємства "Приладсервіс Технолоджі" про стягнення 237293,00 грн. задоволено частково. підлягає до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на користь приватного підприємства "Енергоспецсервіс" 229000,00 грн. боргу, 6143,00 грн. - 3% річних, 4722,86 грн. витрат зі сплати судового збору. Підлягає до стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" та приватного підприємства "Приладсервіс Технолоджі" на користь приватного підприємства "Енергоспецсервіс" 1000,00 грн. боргу. В позові в частині стягнення 1150,00 грн. втрат від інфляції відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, представник відповідача/скаржника з поважних причин не міг бути присутнім у судовому засіданні 02.07.2013 р. у зв'язку із перебуванням представника в іншому судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області, тому для забезпечення можливості подання витребуваних доказів та відзиву на позовну заяву, а також у зв'язку із неотриманням копії позовної заяви відповідач/скаржник звернувся до суду з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату. Однак, незважаючи на вимоги ч.1 ст.77 ГПК України, суд першої інстанції не задоволив клопотання про відкладення і прийняв оскаржуване рішення без участі представника відповідача/скаржника.

Позивач та відповідач приватне підприємство "Приладсервіс Технолоджі" відзивів на апеляційну скаргу не подали.

У судовому засіданні 10.09.2013 р. представники позивача та відповідача приватного підприємства "Приладсервіс Технолоджі" заперечили доводи апеляційної скарги, просять залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" не забезпечив явку представника у судове засідання 10.09.2013 р., хоча був належним чином повідомлений по двом наявним в матеріалах справи адресах про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 100-101/.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення відповідача/скаржника про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача/скаржника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача приватного підприємства "Приладсервіс Технолоджі", вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 червня 2011 року приватним підприємством "Енергоспецсервіс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (покупець) укладено договір постачання № 76 /а.с.21-22, 37-38/.

Відповідно до п.п.1.1-1.2 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар - трансформатор ТДН-100000/110/6,6, 1989 року випуску, та здійснити його монтаж, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений трансформатор на умовах даного договору. У п.1.3. договору погоджено, що кількість та комплектність товару повинна відповідати ГОСТу 12965-85. Вартість товару становить 1430000 грн. (п.1.4. договору).

За умовами п.2.1. договору погоджено, що постачальник має право здійснити дострокову поставку товару, а покупець зобов'язаний прийняти дострокову поставку та оплатити її на умовах, визначених даним договором

Приймання товару за кількістю, якістю і комплектністю здійснюється на складі покупця (п.2.3. договору) і разом з поставкою товару постачальник здійснює його монтаж на підприємстві покупця (п.2.6. договору).

Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар за ціною, передбаченою в п.1.4. договору, в такому порядку: в якості передоплати перераховує на поточний рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 40% загальної вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами договору; наступні 40% покупець перераховує постачальнику протягом 2 (двох) банківських днів після ревізії трансформатора на складі покупця; решту 20% покупець перераховує постачальнику протягом 4 (чотирьох) банківських днів після монтажу і підписання акту прийому-передачі трансформатора (п.п.3.1.-3.5. договору). Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі.

На виконання умов договору позивач передав покупцю силовий трансформатор загальною вартістю 1430000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 2 від 26.06.2012 р. /а.с.24, 39/. Як зазначено в акті прийому-здачі, трансформатор перевірений за якістю, придатний до експлуатації згідно з протоколом від 19.06.2012 р., з 25.06.2012 р. включений під навантаження і прийнятий покупцем без зауважень.

Відповідач ТОВ "Проско Ресурси" грошові зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши позивачеві в період з 04.08.2011 р. по 21.10.2011 р. загалом 1200000 грн. /а.с.26-27, 105/, що підтверджується банківськими виписками: 04.08.2011 р. - 400000 грн., 19.09.2011р. - 600000 грн., 21.10.2011р. - 200000 грн.

Отже, на умовах договору № 76 від 23.06.2011 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та гл.30 Господарського кодексу України. За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Кошти в сумі 230000 грн. мали бути сплачені відповідачем згідно з п.3.5 договору протягом чотирьох банківських днів після монтажу і підписання акту прийому-передачі трансформатора, тобто - до 03.07.2012 р., враховуючи, що 30 червня і 01 липня 2012 року (субота і неділя) не є банківськими днями.

Враховуючи невиконання горошового зобов'язання у визначені договором строки, позивач звернувся до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" з претензією за № 48 від 21.01.2013 р. /а.с.28/, у відповіді на яку відповідач ТОВ "Проско ресурси" повідомив, що не заперечує проти зобов'язань за договором в сумі 230000 грн. та гарантує їх виконання у строк до 01.04.2013 р. /а.с.42/.

В подальшому листом № 0204-юр від 02.04.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" повторно підтвердило наявність заборгованості за договором в розмірі 230000 грн. та гарантувало виконання платежів з розстроченням до 15.05.2013 р. /а.с.43/.

Позивачем інші строки виконання покупцем розрахунків не погоджувались, зміни до договору не вносились в установленому порядку, тому має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на час вирішення спору судом кошти в сумі 230000 грн. відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" позивачеві не перераховані, докази оплати суду не надані.

Судом також встановлено, що 24 грудня 2012 року приватним підприємством "Приладсервіс технолоджі" (поручитель) та приватним підприємством "Енергоспецсервіс" (кредитор) укладено договір поруки № 6 /а.с.23, 40/, за умовами якого поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (боржник) зобов'язань, що виникли за договором постачання № 76 від 23.06.2011 р. (п.1.1. договору поруки). За умовами п.1.2. договору поруки обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань визначений в розмірі 1000 грн. Згідно з п.2.3 порука встановлена на строк до 31.12.2013 р.

У разі невиконання чи прострочення виконання боржником зобов'язання, що виникло за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором в розмірах суми зазначеної в п.1.2. договору, на умовах, в порядку та в терміни, визначені основним договором.

Умови договору поруки відповідають нормам ст.ст.553-559 ЦК України.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 1.2 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою 1000 грн. основного боргу. Поручитель приватне підприємство «Енергоспецсервіс» грошове зобов'язання на час вирішення спору не виконав, докази сплати коштів суду не надані.

Нормами ст.543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За наведених обставин позовна вимога про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" заборгованості в сумі 229000 грн. є підставною та правомірно задоволена судом першої інстанції. Також правомірно, з урахуванням конкретних умов договору поруки та норм ч.1 ст.554 ЦК України суд першої інстанції задоволив позовну вимогу про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. заборгованності.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки має місце несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних за період прострочення з 01.07.2012 р. по 21.05.2013 р. в сумі 6143,00 грн. Така позовна вимога задоволена судом першої інстанції у повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем /а.с.14/, дійшла висновку, що він не відповідає умовам договору. Так, відповідно до п.3.5 договору 20% вартості трансформатора покупець перераховує постачальнику протягом 4 (чотирьох) банківських днів після монтажу і підписання акту прийому-передачі трансформатора. Як зазначено вище, кошти в сумі 230000 грн. мали бути сплачені відповідачем ТОВ «Проско Ресурси» згідно з п.3.5 договору протягом чотирьох банківських днів після монтажу і підписання акту прийому-передачі трансформатора 26.06.2012 р., тобто - до 03.07.2012 р., враховуючи, що 30 червня і 01 липня 2012 року (субота і неділя) не є банківськими днями. Таким чином, позовна вимога про стягнення 3% відсотків річних підлягає задоволенню частково - в сумі 6106,03 грн., обрахованій за період прострочення з 03.07.2012 р. по 21.05.2013 р. Відповідно підлягає зміні рішення господарського суду Вінницької області у даній справі, оскільки висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи.

Щодо заявлених до стягнення 1150 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01 липня 2012 року по 21 травня 2013 року колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення такої позовної вимоги, враховуючи наступне.

За даними Державної служби статистики України індекс інфляції у визначений позивачем період становив: липень - 99,8; серпень - 99,7; вересень - 100,1; жовтень - 100,0; листопад - 99,9; грудень - 100,2; січень - 100,2; лютий - 99,9; березень - 100,0; квітень - 100,0; травень - 100,1. Середній рівень інфляції за вказаний період становив 0,999 грн., тобто існувала дефляція.

Отже, позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням 1150 грн. визначеної інфляції є безпідставною.

Скаржником/відповідачем не надано доказів згідно зі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, оскільки такі доводи не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано і правомірно відхилено клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про відкладення розгляду справи. Враховано при цьому, що відповідно до норм ст.28 Господарського процесуального кодексу України коло представників юридичних осіб у господарському судочинстві є необмеженим, і відповідач, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання керівника товариства чи іншого представника та довести до відома суду свої доводи чи заперечення шляхом подачі відзиву, письмових пояснень тощо.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх

участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

З урахуванням обставин справи господарський суд обгрунтовано залишив клопотання про відкладення без задоволення, зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що судом першої інстанції розгляд справи відкладався відповідно до ухвали від 11.06.2013 р., і відповідач у наступне судове засідання 02.07.2013 р. явку представника також не забезпечив і не надав суду докази та пояснення на виконання вимог, викладених в ухвалах від 27.05.2013 р. та від 11.06.2013 р. Таким чином, відповідач розпорядився своїми процесуальними правами на власний розсуд та не повідомив про причини, які перешкоджали виконанню вимог суду про надання пояснень, доказів чи виконанню вивірки розрахунків.

Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки як стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК).

Оскільки відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" не виконані вимоги ухвал суду від 27.05.2013 р. та від 11.06.2013 р. і наявність поважних причин не доведена, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно, відповідно до п.5 ч.1 ст.83 ГПК України стягнуто з останнього в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 1000 гривень.

Пояснення відповідача/скаржника про неодержання ним копії позовної заяви спростовується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист, долученими до позовної заяви /а.с.7-8/. Крім того, судове засідання відкладалося неодноразово і сторона, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, визначеними ст.22 ГПК України, мала можливість ознайомитися з матеріалами справи, тоді як відповідач ухилився від участі у вирішенні спору в суді.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2013 р. у справі № 902/740/13 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, і доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що скаржником сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір". Згідно зі ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За наведених обставин суд вважає необхідним здійснити повернення відповідачу надлишково сплаченої суми судового збору в розмірі 68,73 грн., про що винести ухвалу.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2013 р. у справі № 902/740/13 змінити, виклавши пункт другий та пункт п'ятий резолютивної частини рішення у такій редакції:

"2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (юридична адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 21 - А, код ЄДРПОУ 35202094, поштова адреса: 53610, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Просяна, вул. Південна, 2) на користь приватного підприємства "Енергоспецсервіс" (22401, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 73-Б, код ЄДРПОУ 33221141) 229000 (двісті двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - боргу; 6106 (шість тисяч сто шість) грн. 03 коп. - 3% річних; 4722 (чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн. 12 коп. - витрат зі сплати судового збору."

"5. Відмовити у позові в частині стягнення 1150 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 36,97 грн. процентів річних."

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2013 р. у справі № 902/740/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 902/740/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.