Рішення

від 25.09.2013 по справі 366/223/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/223/13 Головуючий у І інстанції Гончарук О.П. Провадження № 22-ц/780/3503/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Категорія 29 25.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олізарівський", третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У січні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,6373 га, кадастровий номер 3222083000:02:011:0006 та земельна ділянка площею 2,9471 га, кадастровий номер 3222083000:02:011:0007 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 869068 та серії ЯИ № 869070 від 15 березня 2010 року.

Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,6373 га, кадастровий номер 3222083000:02:011:0005 та земельна ділянка площею 2,9471 га, кадастровий номер: 3222083000:02:011:0004 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області і які вона успадкувала після померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 14 листопада 2011 року.

В кінці літа, на початку осені 2012 року позивачі проявили намір встановити межові знаки своїх земельних ділянок, прибувши до місця розташування вказаних земельних ділянок, вони виявили, що їх земельні ділянки незаконно, самовільно зайняті відповідачем сільськогосподарським виробничим кооперативом «Олізарівський», оскільки на згаданих земельних ділянках засіяно та вирощено сільськогосподарські культури - соняшники. Дані обставини підтверджуються відповідними доказами.

Внаслідок самовільного зайняття відповідачем належних позивачам на праві власності земельних ділянок останнім було завдано матеріальної шкоди в розмірі по 5819,35 грн. кожній. Крім того, позивачі зазначають, що самовільним зайняттям відповідачем їхніх земельних ділянок їм завдано моральної шкоди, яку вони оцінюють в 3000 грн.

Позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь матеріальну шкоду в розмірі по 5819 грн. на кожну, розмір якої визначено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року, та моральну шкоду в розмірі по 3000 грн. на кожну.

Позивачі позов заявили з підстав, передбачених ст. ст. 78, 152, 157, 211 ЗК України та ст. 23 ЦК України.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На значене рішення позивачі подали апеляційні скарги, в яких просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що надані позивачами, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку щодо протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди позивачам та розміру самої шкоди.

Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ч. 1, ч. 2, та п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: ґ) відшкодування заподіяних збитків.

Згідно ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. б) ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

Встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,6373 га, кадастровий номер 3222083000:02:011:0006 та земельна ділянка площею 2,9471 га, кадастровий номер 3222083000:02:011:0007 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 869068 та серії ЯИ № 869070 від 15 березня 2010 року.

Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,6373 га, кадастровий номер 3222083000:02:011:0005 та земельна ділянка площею 2,9471 га, кадастровий номер: 3222083000:02:011:0004 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області і які вона успадкувала після померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 14 листопада 2011 року.

Встановлено, що відповідач самовільно зайняв належні позивачам на праві власності земельні ділянки, оскільки на цих земельних ділянках засіяв та вирощував сільськогосподарські культури - соняшники. Дані обставини підтверджуються належними та допустимими доказами.

Так, та обставина, що відповідач самовільно зайняв належні позивачам земельні ділянки підтверджується листами Державної інспекції сільського господарства в Київській області № № 10-20/4224 та 10-20/4225 від 12.10.12 року, в яких позивачів повідомила, що за результатами проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачем було встановлено, що станом на 02 жовтня 2012 року відповідач самовільно зайняв вказані вище земельні ділянки шляхом вирощування соняшників, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, а також повідомила, що за вчинення цих порушень вимог земельного законодавства до голови СВК "Олізарівський" ОСОБА_3 застосовано заходи адміністративного впливу та видано приписи про усунення порушень вимог земельного законодавства (а. с. 58-62).

Також зазначені обставини підтверджуються актами обстеження земельних ділянок від 02.10.2012 року, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.10.2012 року, приписами від 02.10.2012 року, протоколами про адміністративне правопорушення від 02.10.2012 року, постановами про накладення адміністративного стягнення від 05.10.2012 року та копією квитанції від 04.12.2012 року про сплату третьою особою штрафу у розмірі 1700 грн. (а. с. 74-79, 82-86).

Встановлено, що розрахунок розміру збитків в сумі 5819,35 грн. визначено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року. (а. с. 80-81, 120-123).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що надані позивачами, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку щодо протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди позивачам та розміру самої шкоди, оскільки самовільне зайняття відповідачем належних на праві власності позивачам земельних ділянок та розрахунок розміру збитків підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 та ст. ст. 57-60 ЦПК України.

За наведених обставин, доводи апеляційних скарг в частині відмови в позові про відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям відповідачем належних позивачам на праві власності земельних ділянок, заслуговують на увагу, оскільки судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Відмовляючи в позові в частині відшкодування моральної шкоди, передбаченої ст. 23 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що суду не надано доказів, які б підтверджували моральні та фізичні страждання позивачів в результаті самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки позивачі всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 та ст. ст. 57-60 ЦПК не надали доказів на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди внаслідок самовільного зайняття ним земельних ділянок.

Тому, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-317, 319 ЦПК України, колегія суддів -,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року скасувати в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олізарівський", третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити. Стягнути із Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олізарівський" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5819,35 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. тридцять п'ять коп.) та 57,35 грн. судового збору.

Стягнути із Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олізарівський" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5819,35 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. тридцять п'ять коп.) та 172,05 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді