Постанова

від 24.11.2006 по справі 14/272-3643

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/272-3643

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2006 р.Справа № 14/272-3643

 15 год. 10 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Михайлишин Л.М.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-МОНТАЖ", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль           

до  Міністерства Внутрішніх справ України вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01001        третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, вул. Валова, 11, м. Тернопіль    

про  визнання протиправним та скасування п. 3 наказу МВС України від 21.06.2006р. №638.

За участю представників сторін:

позивача: Заказніков В.Г., довіреність №197 від 25.10.06р.,

                         Котовський Я.В., довіреність № б/н від 25.10.06р.,

відповідача: Гаврилюк С.І., довіреність №005-ДСО від 13.09.06р.,

третьої особи: Стукало М.С., доручення №106 від 16.03.05р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-МОНТАЖ", м. Тернопіль, звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування п.3 наказу відповідача  від 21.06.2006р. №638.

Ухвалою  від 18.09.2006 року судом із власної ініціативи  до участі у справі  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено УМВС України в Тернопільській області.

Позов, підтриманий в судовому засіданні повноважними представниками, товариство обґрунтовує тим, що спірний правовий акт індивідуальної дії є незаконним, прийнятий органом контролю з порушенням законодавства з питань ліцензійної діяльності, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку.

У запереченнях  на позов, та згідно з поясненнями повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши  при цьому, що оскаржуваний наказ винесений Міністерством внутрішніх справ України в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства з врахуванням фактичних обставин  та досліджених наданих уповноваженим органом документів.

Представник третьої особи  посилається  на те що проведеною перевіркою  виявлено порушення суб'єктом господарювання  ряду положень законодавства з питань ліцензування, що  і слугувало підставою для анулювання відповідних  ліцензій на провадження охоронної діяльності.  

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, заперечення відповідача та третьої особи, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд  встановив:

Згідно із п. 43 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів  господарської діяльності”  послуги,  пов'язані з охороною громадян,  державної та іншої власності підлягають ліцензуванню; уповноваженим органом  ліцензування являється Міністерство внутрішніх справ України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 14  листопада  2000  року № 1698), яке здійснюючи державний нагляд за додержанням  законодавства   у  даній сфері вправі  проводити  планові та позапланові перевірки ліцензіата (стаття 20 Закону).

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження             господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною громадян,  державної та іншої власності регламентується спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2006  № va 12-330-05 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31 березня 2006 р. за № 12-06/7 (далі –Порядок).

Зважаючи на викладені вище приписи нормативно-правових актів, 26.04.2006 року посадовими особами контролюючого органу проведено планову перевірку додержання ліцензіатом (позивачем по справі) ліцензійних умов,  за результатами якої складено акт.

За наслідками дослідження представлених суб'єктом господарювання документів перевіряючим констатовано недотримання товариством з обмеженою відповідальністю вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, що затверджені спільним наказом Державного комітету  України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2004 № v1263227-04, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2004 р. за № v1265227-04 ( далі - ліцензійні умови ), а саме:

- п.2.2.1 - відсутні довідки  відділу інформаційних технологій  УМВСУ про не зняту чи непогашену судимість у ряду посадових осіб охоронного підприємства;

-          п.2.2.5 - відсутні медичні довідки у 3-х  працівників позивача;

-          п.4.8 - не проведення  перевірки знань охоронників, чергових ПЦС.

27.04.2006 року УМВС України в Тернопільській області видано розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, яким ліцензіату запропоновано у строк до 29.05.2006 року  усунути перелічені вище правопорушення, повідомивши про це орган контролю у письмовій формі до 31.05.2006 року.

06.06.2006 року на підставі посвідчення №17/11-813/ органом контролю проведено позапланову перевірку ТОВ „Охорона-монтаж”, якою встановлено що порушення вимог Ліцензійних умов позивачем усунуто не в повному обсязі,  а відтак продовжують існувати порушення:

-           п.2.1.1 - відсутні довідки  відділу інформаційних технологій  УМВСУ про не зняту чи непогашену судимість у ряду посадових осіб охоронного підприємства;

-          п.2.2.5 - відсутня медична довідка у посадової особи товариства Я.Котовського;

-          п.4.8 - відсутні підтверджуючі матеріали про проведення перевірки знань охоронників.

Крім того, контролюючим органом вказано на порушення суб'єктом господарювання п.3.1 Ліцензійних умов - відсутність підтверджуючих документів про наявність вищої юридичної освіти у працівника відповідального за охоронний напрямок діяльності, а саме  Сеньківа П.С.

 Зважаючи на з'ясовані перевірками обставини та  невиконання позивачем  розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов,  Міністерством внутрішніх справ України 21.06.2006 року прийнято рішення у формі наказу №638 (п.6.11 Порядку), пунктом 3 якого анульовано ліцензію серії АБ №221607 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, ліцензію  серії АБ №221608 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних із охороною громадян, видані 17.07.2005 року товариству з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНА –МОНТАЖ”.

Наведений вище правовий акт індивідуальної дії оспорений товариством  до суду.

Підпунктом 7.3 пункту 7 Порядку визначено, що  рішення  про  анулювання  ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з  п.2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, які   стосуються   інтересів   конкретної   особи, вирішуються  адміністративними   судами   за   місцем   проживання (перебування, знаходження) позивача, з огляду на що ухвалою господарського суду м. Києва позовні матеріали з приводу спірних правовідносин повернуті заявнику, а в силу статті 22 КАС України,  спори між адміністративними  судами  щодо  підсудності  не допускаються.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

1. Підпунктом 2.1.1 п.п. 2.1 п. 1 Ліцензійних умов суб'єкта  охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією зобов'язано  забезпечити  відсутність  серед  засновників  та  свого  персоналу охорони  осіб,  які  мають не зняту чи не погашену в установленому порядку  судимість за вчинення умисних злочинів або які за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності.

Суд враховує, що проведеною перевіркою не встановлено що посадові особи  суб'єкта охоронної діяльності  Тур Л.Є., Джордж Р.Я., Давальницький Я.В., Шабель Б.З., Клепацька Н.П., Мандибура І.Д., Шишнік В.П., мають  не зняту чи не погашену в установленому порядку судимість, або за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності. Більше того, наявними у справі матеріалами вказані висновки спростовані в повному обсязі.

На думку суду,  відповідач необгрунтовано зазначає, що відсутність у ліцензіата  довідок  відділу інформаційних технологій  УМВС України  є порушенням п.п. 2.1.1 п.п.2.1 п.1 Ліцензійних умов, оскільки приписи даного нормативного акта таких вказівок не містять.

За таких обставин, суд констатує, що в порушення п.п.2.2.2 Порядку, працівники органу контролю не відобразили об'єктивно в акті перевірки стан дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов з даного приводу, а відтак ними зроблені висновки, які фактичним матеріалам та встановленим в процесі розгляду справи обставинам  не відповідають.

2. Згідно до п.п.2.2.5 п.п.2.2 п.2 Ліцензійних умов ліцензіата зобов'язано    дотримуватись установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення  громадян на роботу до суб'єкта охоронної діяльності відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України  та Інструкції про порядок ведення трудових   книжок   працівників,  затвердженої  спільним  наказом Міністерства праці України, Міністерства   юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Із висновків викладених у акті позапланової перевірки слідує що порушення  п.2.2.5 Ліцензійних умов полягало у  відсутності медичної довідки в посадової особи товариства - Я. Котовського.

Підпунктом 4.7.2 Ліцензійних умов визначено, що не підлягають залученню  до охоронної діяльності громадяни, які за станом здоров'я і фізичного розвитку відповідно до висновку закладу охорони здоров'я не можуть виконувати обов'язки із охорони майна або громадян.

Згідно із п.1.3.6 Ліцензійних умов безпосередньо функції із охорони майна виконуються охоронниками, із охорони громадян, - охоронцями.

В той же час,  як встановлено судом, гр. Я. Котовський  працює у товаристві  електромонтером, тобто займає посаду технічного працівника, який за функціональними обов'язками безпосередньо виконує функції з експлуатації технічних засобів охоронного призначення (ч.4 абз.2 п.1.3.6 Ліцензійних умов), а не обов'язки із охорони громадян чи їхнього майна, що органом контролю не враховано.

Крім того, відповідачем  не зазначено жодної законодавчої норми, якою б власника підприємства було зобов'язано зберігати медичні довідки в особових справах працівників на протязі того чи іншого терміну.

В той же час, відповідно до положення про медичний огляд працівників певних категорій, що затверджене наказом  Міністерства охорони  здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45, результати попереднього і періодичного медичних оглядів та  висновки  про стан здоров'я заносяться в "Картку особи,  яка підлягає медичному огляду" що є вкладишем до "Медичної картки амбулаторного хворого" і зберігається в   лікувально-профілактичному   закладі,   який  проводить медичні огляди.

Законодавчими актами що регламентують спірні правовідносини, на власника покладені обов'язки по збереженні  за працівником на час проходження медогляду місця роботи (посади) і середнього заробітку, забезпечення присутності працівників на медогляді відповідно до плану-графіку  не  прийомі   на  роботу  осіб з протипоказаннями за станом здоров'я, тощо.

В матеріалах справи відсутні докази того, що гр. Котовський Я. не може за станом здоров'я виконувати посадові обов'язки, покладені на нього згідно із трудовим договором, більше того, наявний у справі висновок лікарської установи від 27.06.2005 р. та  19.06.2006 року вказує на його придатність до роботи по спеціальності.     

3. Підпунктом 4.8 п.4 Ліцензійних умов заборонено суб'єкту  охоронної діяльності   допускати до здійснення заходів охорони працівників, які в установленому порядку не пройшли обов'язкової періодичної перевірки знань відповідно до пункту 3.3 цих Ліцензійних умов.

В свою чергу, пунктом 3.3 даного нормативно-правового акта визначено, що знання   персоналом охорони вказаних вище вимог підтверджується шляхом складання один раз  на 5 років заліку, порядок прийняття якого визначається Міністерством внутрішніх  справ України за погодженням із Антимонопольним комітетом України та Державним  комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Суд враховує що на час вирішення даного спору порядок прийняття заліку, уповноваженими вище органами не прийнятий.

За таких обставин, суд приймає як належний та допустимий доказ перевірки знань персоналом охорони,  журнал прийому заліків  із зазначеними у ньому датами проходження посадовими особами позивача заліків та прізвищами вказаних посадових осіб ( оригінал у матеріалах справи) як і навчальний посібник розроблений асоціацією працівників професійних охоронних структур Тернопільської області, що містить перелік законодавчих норм які повинен знати персонал охорони згідно із п.3.2 Ліцензійних умов, яким, як свідчать пояснення позивача, забезпечені всі працівники товариства, в тому числі і персонал охорони, і констатує, що притягнення ліцензіата до відповідальності за порушення ним п.3.3 та п.4.8 Ліцензійних умов є необґрунтованим.             

4. Пунктом 3.1 Ліцензійних умов визначено кваліфікаційні вимоги до персоналу товариства та обумовлено, що для керівника (директора або його заступника) суб'єкта охоронної  діяльності є обов'язковими  наявність вищої юридичної освіти або стаж роботи не менше трьох років на посадах середнього, старшого начальницького складу в охоронних, оперативних чи слідчих підрозділах органів  внутрішніх справ, Служби безпеки України або стажу служби не менше п'яти років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил. Із долучених позивачем документів слідує що  керівник товариства в повному обсязі відповідає викладеним вище критеріям, що не заперечується і іншими учасниками спору.

Щодо гр. Сеньківа П.С. то останній, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами не являвся ні керівником товариства, ні його заступником. Посилання відповідача на те, що вказана особа була відповідальною за охоронний напрямок діяльності в жодному разі не вказує на порушення ліцензіатом п.1.3 Ліцензійних умов. Крім того, відповідачем не враховано, що згідно із статтею 9 Закону України „Про вищу освіту”, документом,  який  засвідчує  здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями є і диплом молодшого спеціаліста; наявність документа про освіту є необхідним при оформленні заяви про видачу ліцензії (п.1.6 Ліцензійних умов), щодо особи, яка очолює напрямок охоронної діяльності, при цьому додаток до пункту 1.6. Ліцензійних умов, вимоги до вказаного документу про освіту не визначає.

Поряд із наведеними вище обставинами та приписами законодавства, що регламентує спірні правовідносини судом враховано і положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми,  належних та допустимих доказів, які б  підтверджували правомірність дій органу контролю суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог нормативно-правових актів з питань охоронної діяльності зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені   слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу  з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Скасувати пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2006 року №638.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-МОНТАЖ", (вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, код: 31914533 Р.р.№260024222 в обласній дирекції АППБ "Аваль" м. Тернопіль, МФО 338501) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита.

4. Видати виконавчий лист за заявою ТОВ "ОХОРОНА-МОНТАЖ".

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                  О.В. Руденко