Ухвала

від 04.04.2007 по справі 14/272-3643

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/272-3643

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

04.04.07                                                                                           Справа  № 14/272-3643

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В., Кузя В.Л. у м.Львові, розглянувши апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України № 11/1-2-31 від 04.01.2007 року (вх. № 90 від 17.01.2007 року)

на постанову господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року у справі     № 14/272-3643

за позовом ТзОВ “Охорона-Монтаж”, м. Тернопіль

до Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

про визнання протиправним та скасування п. 3 наказу МВС України від 21.06.2006 року №  638.

за участю представників: від позивача: Заказніков В.Г., Котовський Я.М., від відповідача: Гаврилюк С.І.

Представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст. 51 КАС України.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 14/272-3643 задоволено позов ТзОВ “Охорона-Монтаж”: скасовано пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2006 року  № 638. Також даною постановою стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ “Охорона-Монтаж” 85 грн. сплаченого державного мита.  

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач –Міністерство внутрішніх справ України оскаржило її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник вважає, що постанова господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 14/272-3643 прийнята за неповного з‘ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ТзОВ “Охорона-Монтаж” в позові.

В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що оскаржуваний наказ прийнято у відповідності до ст. 21 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” за недотримання позивачем Ліцензійних умов ведення господарської діяльності з надання послуг, пов‘язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених спільним наказом Держпідприємництва та МВС України від 14.12.2004 року № 145/1501, а саме: п.п. 2.1.1, 2.2.5, 4.8 даних Ліцензійних умов, що встановлено плановою перевіркою –акт від 26.04.2006 року, позаплановою перевіркою –акт від 06.06.2006 року.

Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Позивач –ТзОВ “Охорона-Монтаж” (надалі - Товариство) вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених в запереченні на апеляційну скаргу № 35 від 26.03.2007 року (вх. № 3511 від 05.04.2007 року). Просить постанову господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року в справі № 14/272-3643 залишити без змін.

Апеляційний суд перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази у справі  в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, встановив наступне.

26.04.2006 року Відповідачем відповідно до   п. 43 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів  господарської діяльності”,  постанови Кабінету Міністрів України від 14  листопада  2000  року № 1698, “Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною громадян,  державної та іншої власності”, затвердженого спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2006  року № 34/238 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2006 року за № 363/12237 (надалі – Порядок) проведено планову перевірку додержання ліцензіатом - позивачем у справі ліцензійних умов, за результатами якої складено акт № 14 від 26.04.2006 року.

Як вбачається з наведеного вище акту перевірки, відповідачем встановлено недотримання Товариством Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов‘язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених спільним наказом Державного комітету  України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2004 № 145/1501, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2004 року за № 1678/10277 (надалі - Ліцензійних умов), а саме: п.2.2.1 - відсутні довідки  відділу інформаційних технологій  УМВСУ про не зняту чи непогашену судимість у ряду посадових осіб охоронного підприємства; п. 2.2.5 - відсутні медичні довідки у 3-х  працівників позивача; п. 4.8 - не проведення перевірки знань охоронників, чергових ПЦС.

27.04.2006 року УМВС України в Тернопільській області видано розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, яким ліцензіату запропоновано у строк до 29.05.2006 року усунути перелічені вище правопорушення, повідомивши про це орган контролю у письмовій формі до 31.05.2006 року.

06.06.2006 року відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ „Охорона-монтаж”, якою встановлено що позивачем не усунено в повному обсязі порушень вимог Ліцензійних умов,  а саме наявні слідуючі порушення: п. 2.1.1 - відсутні довідки відділу інформаційних технологій УМВСУ про не зняту чи непогашену судимість у ряду посадових осіб охоронного підприємства; п. 2.2.5 - відсутня медична довідка у посадової особи товариства Я.Котовського; п. 4.8 - відсутні підтверджуючі матеріали про проведення перевірки знань охоронників. Також зазначено про порушення позивачем п. 3.1 Ліцензійних умов - відсутність підтверджуючих документів про наявність вищої юридичної освіти у працівника відповідального за охоронний напрямок діяльності - Сеньківа П.С.

 В зв‘язку з невиконанням позивачем  розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов від 27.04.2006 року, відповідачем 21.06.2006 року прийнято оскаржуваний наказ № 638, пунктом 3 якого, анульовано ліцензію серії АБ № 221607 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, ліцензію серії АБ № 221608 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних із охороною громадян, які видані 17.07.2005 року ТОВ “Охорона-Монтаж”.

Не погоджуючись з даним наказом МВС України, ТОВ “Охорона-Монтаж” оскаржило його в судовому порядку згідно ст. 104 КАС України.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 14/272-3643 задоволено позов ТзОВ “Охорона-Монтаж” і скасовано пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2006 року  № 638.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 9 Закону України “про ліцензування певних видів господарської діяльнтсті” ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: 43) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.       

Згідно з ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону, підставами для анулювання ліцензії є, зокрема, акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

Підпунктом 2.1.1 п.п. 2.1 п. 2 Ліцензійних умов суб'єкта  охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язано забезпечити  відсутність  серед  засновників  та  свого  персоналу охорони  осіб,  які  мають не зняту чи не погашену в установленому порядку  судимість за вчинення умисних злочинів або які за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності.

Як вбачається з актів перевірок від 26.04.2006 року та 06.06.2006 року відповідачем не встановлено, що посадові особи Позивача мають не зняту чи не погашену в установленому порядку судимість, або за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності.  Факт відсутності таких осіб серед засновників  та  свого  персоналу охорони підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, виданими органами самого Відповідача.

Заперечення відповідача про те, що таких довідок не було подано відповідачу під час проведення перевірки, апеляційний суд вважає підставно не були взяті до уваги, оскільки в силу п.п. 2.1.1 п.п. 2.1 п. 2 Ліцензійних умов порушенням даних умов є наявність серед  засновників  та  свого  персоналу охорони  осіб,  які  мають не зняту чи не погашену в установленому порядку судимість за вчинення умисних злочинів або які за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності, а не відсутність довідок відділу інформаційних технологій УМВС України про наявність чи відсутність таких осіб.

Тобто, на думку апеляційного суду, відсутність у відповідача зазначених довідок не є порушенням Ліцензійних умов, і не може тягти за собою застосування до позивача передбаченої ч. 1 ст. 239 ГК України адміністративно-господарської санкції у вигляді аналування ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 2.2.5 п.п. 2.2 п. 2 Ліцензійних умов ліцензіата зобов'язано    дотримуватись установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення  громадян на роботу до суб'єкта охоронної діяльності відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України  та Інструкції про порядок ведення трудових   книжок   працівників,  затвердженої  спільним  наказом Міністерства праці України, Міністерства   юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Як вбачається з акту перевірки від 06.06.2006 року, порушення п. 2.2.5 Ліцензійних умов полягало у відсутності медичної довідки в посадової особи товариства –Котовського Я.

Підпунктом 4.7.2 п. 4.7 Ліцензійних умов визначено, що не підлягають залученню  до охоронної діяльності громадяни, які за станом здоров'я і фізичного розвитку відповідно до висновку закладу охорони здоров'я не можуть виконувати обов'язки із охорони майна або громадян.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Котовський Я. не може за станом здоров'я виконувати посадові обов'язки, покладені на нього згідно із трудовим договором.  В підтвердження протилежного Позивачем, подано висновки лікарської установи від 27.06.2005 року та 19.06.2006 року, з яких вбачається його придатність до роботи по спеціальності.

Крім цього, відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом  Міністерства охорони  здоров'я України від 31 березня 1994 року № 45, результати попереднього і періодичного медичних оглядів та  висновки  про стан здоров'я заносяться в "Картку особи,  яка підлягає медичному огляду" що є вкладишем до "Медичної картки амбулаторного хворого" і зберігається в   лікувально-профілактичному   закладі,   який  проводить медичні огляди.

За наведеного, апеляційний суд вважає, що відповідачем, виходячи з наведеного вище акту перевірки, не встановлено порушення Товариством установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення  громадян на роботу до суб'єкта охоронної діяльності відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, як необхідної для данового виду господарської діяльності ліцензійної умови.

Підпунктом 4.8 п. 4 Ліцензійних умов заборонено суб'єкту  охоронної діяльності   допускати до здійснення заходів охорони працівників, які в установленому порядку не пройшли обов'язкової періодичної перевірки знань відповідно до пункту 3.3 цих Ліцензійних умов.

Пунктом 3.3 Ліцензійних умов передбачено, що знання персоналом охорони вказаних вище вимог підтверджується шляхом складання один раз на 5 років заліку, порядок прийняття якого визначається Міністерством внутрішніх  справ України за погодженням із Антимонопольним комітетом України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи, що на час вирішення даного спору порядок прийняття заліку, уповноваженими вище органами не прийнятий, на відповідача не можна покладати відповідальність за порушення наведеної Ліцензійної умови.

При цьому, місцевим судом правомірно, в обгрунтування вчинення Товариством дій, спрямованих на виконання вимог п.п. 3.1-3.2 п. 3 Ліцензійних умов, взято до уваги як докази перевірки самим Позивачем знань персоналом охорони,  журнал прийому заліків  із зазначеними у ньому датами проходження посадовими особами позивача заліків та прізвищами вказаних посадових осіб, оригінал якого оглянутий апеляційним судом, навчальний посібник розроблений Асоціацією працівників професійних охоронних структур Тернопільської області, що містить перелік законодавчих норм, які повинен знати персонал охорони згідно із п. 3.2 Ліцензійних умов, яким, як пояснили представники позивача в судовому засіданні, забезпечені всі працівники Товариства, в тому числі і персонал охорони.

Пунктом 3.1 п. 3 Ліцензійних умов визначено кваліфікаційні вимоги до персоналу товариства та обумовлено, що для керівника (директора або його заступника) суб'єкта охоронної  діяльності є обов'язковими  наявність вищої юридичної освіти або стаж роботи не менше трьох років на посадах середнього, старшого начальницького складу в охоронних, оперативних чи слідчих підрозділах органів  внутрішніх справ, Служби безпеки України або стажу служби не менше п'яти років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил.

Із долучених позивачем документів слідує, що  керівник товариства  - Гбур М.І. в повному обсязі відповідає викладеним вище критеріям, що не заперечується й іншими учасниками спору. Щодо Сеньківа П.С., то останній, як свідчать матеріали справи, не є ні керівником товариства, ні його заступником.  Посилання відповідача на те, що вказана особа була відповідальною за охоронний напрямок діяльності, в жодному разі не вказує на порушення ліцензіатом п. 3.1 Ліцензійних умов.

Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не будо враховано, що адмінстративний позов підписаний від імені Товариства неуповноваженою особою, оскільки рішенням загальних зборів засновників Товариства від 17.02.2006 року повноваження Гбура М.І. припинено.  Такий висновок суду базується на тому, що відповідачем не подано суду зазначеного рішення загальних зборів Товариства. Навпаки, позивачем подано суду протокол загальних зборів учасників Товариства від 12.10.2006 року, бухгалтерські і фінансові документи за 2006 рік, довідку з Управління статистики від 27.07.2006 року, з яких вбачається, що на час подання позову Гбур М.І. є директором ТОВ “Охрона-Монтаж”.  Жодних доказів в спростування вищенаведеного, відповідачем суду не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано ні суду першої  Інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів в підтвердження правомірності своїх дій щодо прийняття оспорюваного Наказу.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, постанова господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 14/272-3643 є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а  тому відсутні встановлені ст.ст. 201-204 КАС України підстави для її скасування чи зміни.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Львівський апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л  И В :

1.  Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2.  Постанову господарського суду Тернопільської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 14/272-3643 залишити без змін.

3.   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4.  Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

5.   Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

    Головуючий-суддя                                               Городечна М.І.

      Судді                                                                     Юркевич М.В.

                                   Кузь В.Л.