Постанова

від 18.11.2008 по справі 2/52-д

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" листопада 2008 р.                                                          

Справа № 2/52-Д

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                            

,

за

участю представників сторін:

від

позивача:ОСОБА_1. - підприємця,

від

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю №75/19             від 08.01.2008р.,

від

третьої особи:ОСОБА_1. - представника за довіреністю № 744 від

01.01.2007р., 

розглянувши

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

с. Оліївка Житомирського району, Житомирської області

на

рішення господарського суду Житомирської області

від

"19" червня 2008 р. у справі № 2/52-Д (суддя Тимошенко О.М.)

за

позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

с. Оліївка Житомирського району, Житомирської області

до

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Житомиргаз",

м.

Житомир

за

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні

позивача - Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мяснової

Валентини

Климентіївни, м. Житомир

про

визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії, 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.06.2008р.

у справі №2/52-Д в задоволенні позову Суб"єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації

"Житомиргаз"  за участю третьої

особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3про визнання

недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням,

позивач  у справі подав апеляційну

скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати з наведених у скарзі

підстав та передати справу №2/52-Д на новий розгляд.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема таким:

- позивачу не належать на праві власності ні приміщення, в які

потрібно здійснювати поставку газу, ні газове обладнання, ні засоби обліку, які

рахуються на особових рахунках ОСОБА_3

- суд першої інстанції не розглядав майнових, правових підстав,

фізичної можливості виконання позивачем спірних договорів та додаткових угод до

них;

- цілісний майновий комплекс за адресою: м. Житомир, вул. Маршала

Рибалка, 40 належитьОСОБА_3 замовником проекту на газифікацію комплексу є

вказана особа, усе газове обладнання було придбано і оплачено нею; здача в

експлуатацію об"єктів газифікації здійснюваласьОСОБА_3.; ця особа є

власником особових рахунків, на яких зареєстровано лічильники; контрольний

журнал виписаний на ім"я  ОСОБА_3

- суд правильно послався на ст.233 ЦК України, однак недоречним є

звуження змісту п.1 ст.235 ЦК України;

- потрібно мати на увазі і підприємцяОСОБА_1. і підприємця

ОСОБА_3. як одну сторону - споживача газу; має місце подвійний облік газу у

двох різних суб"єктів з використанням одного і того самого газового

обладнання та одних і тих самих лічильниках газу, але об"єднаних однією

адресою, тобто сторона по споживанню є лише одна;

- за поставками газу одному суб"єкту скриті поставки іншому;

- суд не з"ясував, чи був позивач споживачем газу;

- слід врахувати приписи ст.ст.229,230,234 ЦК України;

- після прийняття рішення у справі №2/52-Д працівники відповідача

своїм актом обстеження б/н від 26.06.2008 р. засвідчили, що фактичним

споживачем є ОСОБА_3; підтвердженням вказаного є і акти по припиненню

газопостачання б/н від 14.02.2008 р. та від 15.02.2008 р.ОСОБА_1. та

відновлення газопостачанняОСОБА_3., лист заступника голови правління ВАТ по

газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" №3449/19 від 23.04.2008 р.

У судових засіданнях позивач апеляційну скаргу підтримав, просив

її задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві №5163/19 від 16.09.2008 р. та його

представник в засіданнях апеляційного суду проти доводів й вимог скарги

заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити

його без змін, а скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи погоджується з доводами й вимогами

апеляційної скарги та підтримує їх.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача й

третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність

застосування місцевим господарським судом норм 

матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної

скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 

в квітні 2008 р. підприємецьОСОБА_1. звернувся до господарського суду

Житомирської області з позовом, в якому просить визнати недійсними договори й

технічну угоду №7/07/УРГМ-696 від 02.01.07 р., №7-2007-Т-747 від 02.01.07 р.,

№426 від 10.01.07 р., №7/07/ТУ-696 від 01.02.07 р., №7-2007-Т-747 від 01.03.07

р., №7-2007-ПП-696 від 01.05.07 р. та додаткові угоди до них, які укладені між

позивачем та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

(вказану особу зазначено в якості відповідача ) про купівлю - продаж,

транспортування газу, надання послуг з технічного обслуговування систем

газопостачання та газового обладнання, порядок організації обліку природного

газу при його транспортуванні 

газорозподільчими мережами, постачання природного газу. Також позивач

просить зобов'язати відповідача зарахувати сплачені позивачем кошти в сумі

9146,04 грн. на особовий рахунок  ОСОБА_3

(а.спр.2).

Ухвалою від 24.04.2008 р. господарський суд Житомирської області

прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №2/52-Д

(а.спр.1).

Ухвалою від 22.05.2008 р. суд першої інстанції залучив до участі у

справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні позивача - підприємця ОСОБА_3 (а.спр.35).

На виконання вимог ухвали місцевого господарського суду уточнити

правові підстави позову позивач 06.06.08 подав заяву, в якій зазначив, що

договори є недійсними, так як укладені позивачем під впливом тиску та погроз з

боку відповідача, а також зазначені договори приховують іншу угоду про

постачання газуОСОБА_3.         ( а.спр.

39 ).

Розглянувши позовні вимоги по суті, господарський суд Житомирської

області своїм рішенням  від 19.06.2008р.

у справі №2/52-Д ( як вже зазначалось ) в задоволенні позову відмовив

(а.спр.43).

Судом першої інстанції зазначено, що позивач не подав доказів, які

б свідчили, що спірні правочини вчинені під впливом тяжкої для позивача

обставини і на вкрай невигідних умовах або під 

впливом фізичного чи психічного тиску.

Крім того, суд вказав, що спірні правочини між сторонами в

розумінні ст. 235 ЦК України не можуть вважатися удаваними з підстав, вказаних

позивачем.

Апеляційний суд погоджується з рішеннями суду першої інстанції,

зважаючи на наступне.

Між сторонами по справі укладено договори, технічну угоду

№7/07/УРГМ-696 від 02.01.07, №7-2007-Т-747 від 02.01.07, №426 від 10.01.07,

№7/07/ТУ-696 від 01.02.07, №7-2007-Т-747 від 01.03.07, №7-2007-ПП-696 від

01.05.07 та додаткові угоди до них. Предметом договорів є купівля - продаж,

транспортування, постачання природного газу, надання послуг з технічного обслуговування

систем газопостачання, порядок організації обліку природного газу при його

транспортуванні  газорозподільчими

мережами.    Зазначені    договори   

позивач    просить    визнати недійсними.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що однією з визначених

позивачем правових підстав для визнання правочинів недійсними є стаття 233 ЦК

України, згідно з якою правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї

обставини і на вкрай невигідних умовах,  

може бути визнаний судом недійсним 

незалежно від того,   хто    був 

ініціатором такого правочину, а також стаття 231 ЦК України, в якій

зазначено, що правочин,     вчинений     особою  

проти   її   справжньої 

волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку

другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України 

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак позивач не подав доказів, які б свідчили, що спірні

правочини вчинені під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай

невигідних умовах або під  впливом

фізичного чи психічного тиску.

Також позивачем зазначено, що спірні угоди є недійсними, так як

ними фактично приховано угоди між відповідачем та третьою особою по справі.

Відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який

вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Із змісту згаданої вище норми вбачається, що реальний (прихований)

правочин має бути вчинений між тими ж сторонами, які вчинили удаваний

правочин.Слід зазначити, що сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують

іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони насправді мали на увазі.

Отже, при вчиненні удаваного правочину завжди має місце фактичне

укладення двох правочинів: реального правочину, вчиненого сторонами з метою

створити певні юридичні наслідки, та правочину, вчиненого тими ж сторонами для

приховання реального правочину.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного

висновку, що                спірні

правочини між сторонами в розумінні ч.1 ст. 235 ЦК України не можуть вважатись

удаваними з підстав, вказаних позивачем.

Суб"єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного

з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладено саме з

такою метою. Однак позивачем вказане не доведено, відповідні докази не подано.

Посилання в апеляційній скарзі на ст.ст.229 ( правові наслідки

правочину, який вчинено під впливом помилки ),230 ( правові наслідки вчинення

правочину під впливом обману ),234 ( правові наслідки фіктивного правочину ) ЦК

України є недоречними, оскільки позивач не заявляв позовні вимоги про визнання

договорів, технічної угоди недійсними з посиланням на положення вищезазначених

статей з підстав вчинення правочинів під впливом помилки, обману та що

правочини є фіктивними.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією

встановлено, що  10.06.2002 р. між ВАТ

"Пересувна механізована колона №5" - продавцем та гр.ОСОБА_3 -

покупцем (третя особа у справі зі статусом суб"єкта підприємницької

діяльності ) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу у складі

нерухомого майна, яке складається з виробничої будівлі разом з виробничими

прибудовами та будівлі пропускного пункту, що знаходиться за адресою : м.

Житомир, вул. Маршала Рибалка, 40 та розміщений на земельній ділянці розміром

0,8370 га  ( копію договору, яка

міститься на а. спр. 72,73, подав представник відповідача; оригінал оглянуто в

засіданні апеляційного суду ).

ПідприємецьОСОБА_1. пояснив апеляційному суду, що третя  особа без самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача -  суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3. придбала цілісний майновий

комплекс як фізична особа, проте на сьогоднішній день використовує його як

суб"єкт підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2005 р. між

підприємцем            ОСОБА_3. (

орендодавець) та підприємцемОСОБА_1. (орендар) укладено договір оренди №500

"Майнового найму" ( копію договору, яка міститься на             а.спр.74-77, подав представник

відповідача; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду ).

Матеріали свідчать, що у 2005 р. між сторонами у справі укладались

договори на предмет постачання газу.

На запитання головуючого судді представник відповідача ОСОБА_2

пояснив, що на підставі договору оренди №500 "Майнового найму"

відповідачем з Суб"єктом підприємницької діяльності -  фізичною особою ОСОБА_1 були  укладені договори, зокрема,  на транспортування природного газу для

промислових і комунально-побутових підприємств, постачання природного газу, на

надання послуг з технічного обслуговування систем газопостачання та

газообладнання (всього 6).   Підписувались

вказані договори самим підприємцемОСОБА_1.

Представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що для  укладення договорів з ВАТ по газопостачанню

та газифікації "Житомиргаз" позивачу необхідно було надати оригінали

наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію СПД, договору оренди

№500 "Майнового найму", 

укладеного  між  підприємцем 

ОСОБА_1 та  підприємцемОСОБА_3.,

та документу, що посвідчує особу.

ПідприємецьОСОБА_1.  надав

для огляду суду  оригінал  укладеного між ним та підприємцемОСОБА_3.

договору  №501 від 07.12.2005р. про визнання

недійсним Договору оренди "Майнового найму" №500 від 15.06.2005 р.

В засіданні апеляційного суду позивач пояснив суду, що не

повідомляв відповідача про припинення договору №500 від 15.06.2005 р.

В адресованому споживачу - підприємцюОСОБА_1. листі за №1603/19

від 30.05.2006 р. ( поданому до апеляційного суду позивачем ) відповідач

пропонує укласти новий договір купівлі - продажу природного газу (а.спр.100).

Із вказаного листа не вбачається наявність тиску або погроз з боку відповідача.

Судова колегія наголошує, що цей лист надіслано позивачу до

укладення спірних договорів й технічної угоди.

Всі інші подані до апеляційного суду підприємцемОСОБА_1. листи не

являються належними доказами в розумінні ст.ст. 34, 36 ГПК України, оскільки

складені та надіслані після укладення спірних договорів.

За повідомленням представника ВАТ по газопостачанню та газифікації

"Житомиргаз" в засіданні апеляційного суду  відповідач не отримував від позивача  листів 

з приводу того, що останній  не є

споживачем природного газу та, відповідно, не має намірів укладати  договори: на постачання  природного газу, на транспортування

природного газу, на надання послуг з технічного обслуговування систем газопостачання

та газового обладнання. 

Той факт, що договір оренди фактично є припиненим, може бути

підставою для розірвання спірних договорів. А позивач заявив вимогу про

визнання їх (й додаткових угод до них) недійсними.

Апеляційним судом враховується, що позивачу не належать на праві

власності ні приміщення, в які потрібно здійснювати поставку газу, ні газове

обладнання, ні засоби обліку, які рахуються на особових рахункахОСОБА_3

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що цілісний

майновий комплекс за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 40

належитьОСОБА_3 замовником проекту на газифікацію комплексу є вказана особа,

усе газове обладнання було придбано і оплачено нею; здача в експлуатацію

об"єктів газифікації здійснюваласьОСОБА_3.; ця особа є власником особових

рахунків, на яких зареєстровано лічильники; контрольний журнал виписаний на

ім"я ОСОБА_3, а також посилання, зокрема на акт обстеження б/н від

26.06.2008 р. й акти по припиненню газопостачання б/н від 14.02.2008 р. та від

15.02.2008 р. не являються підставою для задоволення позовних вимог в частині

визнання недійсними спірних договорів (технічної угоди) й додаткових угод до

них.

Як вже було зазначено вище, однією з вимог позову було

зобов'язання  відповідача зарахувати

сплачені позивачем кошти в сумі 9146,04 грн. на особовий рахунок  ОСОБА_3

Така вимога, на думку апеляційного суду є похідною від першої

вимоги.

Слід вказати, що при задоволенні позову про визнання договору

недійсним застосовується реституція, кошти повертаються позивачу, тому не

можуть бути зараховані на особовий рахунок іншої особи.

Судова колегія вважає, що вимогу про зобов'язання  відповідача зарахувати сплачені

підприємцемОСОБА_1. кошти на особовий рахунок 

ОСОБА_3 позивачем заявлено не у той спосіб.

Крім того, оскільки відсутні підстави для задоволення первинної

вимоги, то і відсутні підстави для задоволення похідної від неї вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що у

задоволенні позову слід відмовити (такого ж висновку дійшов і суд першої

інстанції, з яким не можна не погодитись).

З врахуванням зазначеного оскаржене рішення слід залишити без

змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 

101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд                                              

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 19 червня

2008р. у справі №2/52-Д залишити без змін, 

а апеляційну скаргу  Суб"єкта

підприємницької діяльності  -  фізичної особи ОСОБА_1- без задоволення.

2. Справу №2/52-Д повернути до 

господарського суду Житомирської області.

Головуючий

суддя                                                                 

судді:

Віддрук.

5 прим.:

---------------------

1

- до справи

2,3

- сторонам

4

- третій особі

5

- в наряд