Рішення

від 27.03.2009 по справі 31/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.09                                                                                           Справа№ 31/225

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за первісним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрометал”, м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Багет”, м. Львів

про:стягнення 17594,67 грн.

за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Багет”, м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрометал”, м. Львів

про:32497,85 грн.

Суддя: Артимович В.М.                                                                                         Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники:

 від позивача:Котягін А.С. - представник;

   від відповідача:не з”явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м. Львів, надалі –позивач або відповідач за зустрічним позовом, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багет», м. Львів, надалі - відповідач або позивач за зустрічним позовом, про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 12715,75 грн., трьох процентів річних в сумі 288,90 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2423,26 грн., пені в сумі 2166,76 грн. та судових витрат. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ним на виконання умов договору № 1-Т купівлі-продажу промислових товарів від 01.03.2007 р. поставлено відповідачеві металобрухту на загальну суму 351715,75 грн., який був оплачений лише частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 05.09.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 30.09.2008 р.

30.09.2008 р. позивачем через канцелярію суду було подано документи, що вимагались ухвалою суду.

У заяві про зменшення позовних вимог від 14.10.2008 р. позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість в сумі 12715,75 грн., три проценти річних в сумі 288,90 грн., інфляційні нарахування в сумі 2423,26 грн., пеню в сумі 1388,55 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні 28.10.2008 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути із відповідача заборгованість в сумі 12715,75 грн., три проценти річних в сумі 319,17 грн., інфляційні нарахування в сумі 2980,81 грн., пеню в сумі 1839,94 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 25.11.2008 р. продовжено строк вирішення спору в даній справі.

Відповідачем за первісним позовом 08.12.2008 р. було подано зустрічну позовну заяву у даній справі, в якій він просить суд стягнути із позивача за первісним позовом суму надмірно перерахованого авансу в розмірі 32497,85 грн. Зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що позивачем згідно специфікацій та приймально-здавальних актів форми № 69 поставлено йому металобрухту на загальну суму 306502,15 грн., а відповідачем сплачено коштів в сумі 339000,00 грн. Вказаний зустрічний позов судом було прийнято до провадження в даній справі для спільного розгляду з первісним позовом.

У відзиві від 22.12.2008 р. на зустрічну позовну заяву позивач зустрічні позовні вимоги заперечив з тих підстав, що згідно п. 1.2 договору № 1-Т найменування, кількість і ціна поставки товару передбачаються додатковою угодою до договору на кожну партію, а сторони цього спору, підписавши накладні та приймально-здавальні акти, уклали передбачені договором додаткові угоди, які передбачають, на думку позивача, відшкодування відповідачем вартості перевезення вантажу залізничним транспортом.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Також в судових засіданнях оголошувались перерви.

В судовому засіданні 24.02.2009 р. представником відповідача було долучено до матеріалів даної справи залізничні квитанції про приймання вантажу, які, як вважає відповідач, спростовують факт передачі товару згідно накладних, оскільки у випадку передачі товару згідно накладних позивач не міг бути відправником вантажу залізницею.

В судове засідання 27.03.2009 р. прибув уповноважений представник позивача за первісним позовом, який підтримав первісні позовні вимоги та заперечив зустрічні з підстав, викладених у позові, заявах про уточнення позовних вимог та відзиві. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 27.03.2009 р. за згодою сторони, присутньої в судовому засіданні, оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 27.03.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем 01.03.2007 р. було укладено договір № 1-Т купівлі-продажу промислових товарів, згідно якого позивач за первісним позовом, як продавець, зобов'язвався передати, а відповідач, як покупець, зобов'язувався прийняти і оплатити товар –брухт та відходи чорних металів. Згідно п. 3.1 договору купівлі-продажу доставка товару автомобільним або залізничним транспортом здійснюється за рахунок продавця за реквізитами, вказаними в додатковій угоді. Підпунктом в) п. 3.4 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності від продавця до покупця переходить після прийому товару на станції призначення по оформленню приймально-здавального акту. При цьому датою поставки рахується дата оформлення приймально-здавального акту форми 19 або форми 69. Згідно р. 4 договору оплата товару здійснюється по даних фактичної ваги на основі приймально-здавального акту форми 19 або форми 69, за вирахуванням засміченості, а кінцевий взаєморозрахунок здійснюється на протязі трьох банківських днів після прийому товару шляхом безготівкового перерахування коштів.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами спору були підписані наступні документи: накладна № 10 від 15.03.2007 р., приймально-здавальний акт № 1 від 15.03.2007 р., накладна № 13 від 02.04.2007р., приймально-здавальний акт № 3 від 02.04.2007 р., накладна № 15/1 від 14.04.2007 р., приймально-здавальний акт № 6 від 14.04.2007 р., накладна № 36 від 28.09.2007 р., приймально-здавальний акт № 10 від 21.09.2007 р., накладна № 42 від 07.11.2007 р., приймально-здавальний акт № 11 від 07.11.2007 р. Також між позивачем і відповідачем були підписані наступні специфікації до договору, які, як зазначено в специфікаціях, є невід'ємними його частинами, а саме: специфікація № 1 від 07.03.2007 р., специфікація № 2 від 21.03.2007 р., специфікація № 3 від 02.04.2007 р., специфікація № 4 від 19.09.2007р. Вказані специфікації передбачають, що оплату за поставлений товар покупець проводить після оформлення акту форми 69 по місцю призначенню. Акти ж форми 69 на поставлений позивачем за первісним позовом товар були складені 15.03.2007 р., 02.04.2007 р., 14.04.2007 р., 28.09.2007 р., 07.11.2007 р. Вказані вище документи підтверджують поставку позивачем за первісним позовом відповідачеві товару на загальну суму 306502,15 грн. разом з ПДВ, що не заперечується сторонами, а також те, що вартість перевезення товару залізничним транспортом склала 45213,60 грн. разом з ПДВ.

Оплата за поставлений товар була проведена відповідачем за первісним позовом в загальній сумі 339000,00 грн. згідно платіжних доручень № 248 від 02.03.2007 р. на суму 59000,00 грн., № 251 від 12.03.2007 р. на суму 70000,00 грн., № 268 від 21.03.2007 р. на суму 70000,00 грн., № 408 від 14.06.2007р. на суму 10000,00 грн., № 455 від 06.09.2007 р. на суму 5000,00 грн., № 456 від 06.09.2007 р. на суму 55000,00 грн., № 496 від 17.10.2007 р. на суму 70000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд, проаналізувавши зміст договору № 1-Т, специфікацій до нього, та приймально-здавальні акти, в яких вказано, що транспорт є позивача за первісним позовом, керуючись нормами ст.ст. 213, 637 Цивільного кодексу України, дійшов висновку щодо підставності доводів відповідача за первісним позовом про покладення обов'язку по доставці товару саме на позивача, оскільки згідно п. 1.2 договору № 1-Т передбачено, що додатковою угодою до даного договору передбачаються лише найменування, кількість, ціна і термін поставки товару. Зі змісту договору № 1-Т не вбачається, що додатковою угодою можуть встановлюватись умови щодо доставки товару, у зв'язку з чим відповідні положення специфікацій судом не беруться до уваги, як такі, що суперечать договору № 1-Т, в якому сторони відобразили волю на встановлення певних цивільних прав і обов'язків. Слід зазначити, що позивачем за первісним позовом не представлено суду належних і допустимих доказів визнання недійсним договору № 1-Т повністю чи в частині п. 3.1 договору.

Із врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом у передбачені договором строки та в повній сумі сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим в задоволенні первісного позову слід відмовити повністю.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом, то вони є підставними та обґрунтованими, так як відповідачем згідно з нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено сплату позивачеві за первісним позовом коштів в сумі 339000,00 грн., в том час як позивачем поставлено товар відповідачеві вартістю 306502,15 грн. разом з ПДВ. Відтак, зустрічні позовні вимоги слід задовольнити повністю.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також у зв'язку з помилковою несплатою позивачем за первісним позовом державного мита в сумі 2,56 грн. при збільшенні позовних вимог вказане мито слід стягнути із позивача в дохід державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м. Львів, відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Багет”, м. Львів, задовольнити повністю.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрометал” (79005, вул. І.Франка, 61, м. Львів; код ЄДРПОУ 25544161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Багет” (79034, вул. Навроцького, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ 30918144) кошти в сумі 32497,85 грн., сплачене державне мито в сумі 324,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4. Сплачене державне мито в сумі 176,00 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м. Львів.

5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрометал” (79005, вул. І.Франка, 61, м. Львів; код ЄДРПОУ 25544161) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 2,56 грн.

         6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя