Рішення

від 23.03.2009 по справі 28/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/137

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.03.09 р.                                                                                                       Справа № 28/137                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.    

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом  Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю фірми

                    “Бон-Тон”, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 23177994

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Вестастрой”, м. Краматорськ,

                           ЄДРПОУ 30073921

Про стягнення 19146 грн. 36 коп.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

          Позивач, Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю фірми “Бон-Тон”, м. Краматорськ, звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестастрой”, м. Краматорськ, про стягнення   заборгованості  в розмірі 18788 грн. 46 коп., три відсотки річних в сумі  38 грн. 50 коп., інфляційні витрати в сумі 319 грн. 40 коп.

       В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні № КР-0000055 від 22.01.2008р., № КР-0000622 від 06.08.2008р., № КР-0000705 від 11.09.2008р., № КР-0000739 від 22.09.2008р., № КР-0000751 від 24.09.2008р.,  № РН-0000416 від 02.10.2008р., №КР-0000803 від 08.10.2008р., № КР-0000846 від 17.10.2008р., № КР-0000818 від 10.10.2008р., № КР-0000821 від 13.10.2008р.; рахунки-фактури, довіреність на отримання матеріальних цінностей, телеграму від 30.10.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/137 та призначив її розгляд на 21.01.2009р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 04.02.2009р. надав уточнення до позовної заяви та зазначив, що при підготовці позовної заяви їм було помилково вказана організаційно-правова форма відповідача, а саме Закрите акціонерне товариство “Вестастрой”, м. Краматорськ, в позовній заяві зазначено як Товариство з обмеженою відповідальністю “Вестастрой”, м. Краматорськ. Також позивач зазначив, що всі документи, додані позивачем до позовної заяви підтверджують, що спірні правовідносини позивача були з Закритим акціонерним товариством “Вестастрой”, м. Краматорськ.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7-22-543 від 11.05.2005р. та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія АОО № 289671  Закритого акціонерного товариства “Вестастрой”, м. Краматорськ.

Тобто, за приписом ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження по справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

В судовому засіданні 04.02.2009р. позивач надав згоду на заміну первісного відповідача належним відповідачем, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.02.2009р.

Суд ухвалою від 04.02.2009р. замінив відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Вестастрой”, м Краматорськ, на Закрите акціонерне товариство “Вестастрой”, м Краматорськ.

11.03.2009р. позивач, до господарського суду Донецької області, надав пояснення, де зазначив, підставою позовних вимог є наступні видаткові накладні: № КР-0000055 від 22.01.2008р., № КР-0000622 від 06.08.2008р., № КР-0000705 від 11.09.2008р., № КР-0000739 від 22.09.2008р., № КР-0000751 від 24.09.2008р.,  № РН-0000416 від 02.10.2008р., № КР-0000803 від 08.10.2008р., № КР-0000846 від 17.10.2008р., № КР-0000818 від 10.10.2008р.

В матеріалах справи є клопотання відповідача про відкладання розгляду справи, таким чином відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з`явився,  витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.  

Враховуючи вищевикладене  справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України без явки представника  відповідача  за наявними в ній матеріалами.

11.03.2009р. позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 19146 грн. 36 коп.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача  було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до видаткових накладних № КР-0000055 від 22.01.2008р., № КР-0000622 від 06.08.2008р., № КР-0000705 від 11.09.2008р., № КР-0000739 від 22.09.2008р., № КР-0000751 від 24.09.2008р.,  № КР-0000416 від 02.10.2008р., № КР-0000803 від 08.10.2008р., № КР-0000846 від 17.10.2008р., № КР-0000818 від 10.10.2008р. Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Бон-Тон”, м. Краматорськ, був поставлений товар Закритому акціонерному товариству “Вестастрой”, м Краматорськ на загальну суму 18890 грн. 68 коп.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представниками Закритого акціонерного товариства “Вестастрой”, м. Краматорськ, які діяли від імені відповідача на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 357 від 11.09.2008р., № 409 від 22.09.2008р., № 449 від 02.10.2008р. , № 461 від 06.10.2008р., № 481 від 10.10.2008р., серія ЯОЛ № 297018 від 21.01.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів поставки, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

До матеріалів справи позивачем додано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2009р., відповідно до якого відповідач також визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 18788 грн. 46 коп.

За твердженням позивача  відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 102 грн. 22 коп.

        Позивачем на адресу відповідача 30.10.2008р. була направлена телеграма з вимогою сплатити заборгованості. Документальне підтвердження вручення телеграми наявне в матеріалах справи.   

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення кредитором вимоги.

Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача сплати  грошових коштів в розмірі 18788 грн. 46 коп. в семиденний термін з моменту пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем  не надано до господарського суду доказів сплати грошових коштів в сумі 18788 грн. 46 коп. за поставлений йому позивачем товар, твердження позивача не спростовані, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18788 грн. 46 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивач  просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 38 грн. 50 коп. за період з 08.11.2008 р. р. по 02.12.2008 р.,   інфляційні витрати в сумі 319 грн. 40 коп. за жовтень 2008р.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 08.11.2008 р. р. по 02.12.2008 р. суд вважає його  обґрунтованим, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач в розрахунку зазначив розрахунок  інфляційних витрат за жовтень 2008р., в зв'язку з тим, що право вимоги оплатити заборгованість виникло в  листопаді 2008р., суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат.

11.03.2009р. позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 19146 грн. 36 коп.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за поставлену продукцію та має кредиторську заборгованість перед   іншими підприємствами.  

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз'яснень суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

          Позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заяву позивача про забезпечення позову  шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача  не підлягає задоволенню.  

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог в порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

      Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 66,67, 75, 77, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Бон-Тон”, м. Краматорськ до Закритого акціонерного товариства „Вестастрой”, м. Краматорськ  задовольнити частково.

            Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Вестастрой” (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського, 25, ЄДРПОУ 30073921, п/р №26002198036981  в  Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Бон-Тон” (84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Б.Краматорський, 3/48, ЄДРПОУ 23177994, р/р №260091002001 в Краматорському ФКБ „Приватбанк”, МФО 335548) заборгованість в сумі 18788 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 38 грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 188 грн. 27 коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 03 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні  23.03.2009р. оголошено повний текст рішення.

        Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.