Постанова

від 24.09.2013 по справі 911/1267/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 911/1267/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Янішевська М.М. - дов. б/н від 27.02.2012 р.

Миколенко Ю.В. - дов. №5 від 30.07.2013 р.

від відповідача Капуста А.С. - дов. №119 від 18.04.2013 р.

розглянувши

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) Господарства

Агрофірма «Рогізнянська»

на рішення

господарського суду Київської області

від 26.04.2013 р.

у справі №911/1267/13 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Селянського (фермерського) Господарства

Агрофірма «Рогізнянська»

(далі - СФГ Агрофірма «Рогізнянська»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агро-Богуславщина-Еко»

(далі - ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко»)

про стягнення 505 931,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2013 р. у справі №911/1267/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті оскарженого рішення місцевим судом порушено норми матеріального й процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи та надано неналежну оцінку доказам в їх сукупності тощо. На думку апелянта, судом безпідставно не взято до уваги в якості доказу підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, накладні на поставку продукції відповідачу. Відмовляючи в задоволенні позову суд посилався лише на відсутність довіреності на отримання товару від 20.02.2012 р., в порушення ст.38 ГПК України не витребував від сторін додаткових доказів тощо. Крім цього, на підтвердження факту отримання відповідачем товару скаржником додано до апеляційної скарги копії податкових накладних та оригінал довіреності на отримання товару від 20.02.2012 року.

03.09.2013 р. апелянтом подано клопотання в порядку ст.101 ГПК України про залучення до матеріалів справи: доказів порушення кримінального провадження щодо незаконного заволодіння відповідачем насіння кукурудзи позивача шляхом обману; договору купівлі-продажу №28 від 14.12.2011 року.

Представники апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог за наведених в ній підстав. На підтвердження своєї позиції надали суду для долучення до матеріалів справи оригінали довіреностей на отримання товару від 12.01.2012 р. та від 20.02.2012 р., накладних на поставку продукції відповідачу №1, №2, №3 від 12.01.2012 р., №9 від 20.02.2012 р. та №12 від 22.02.2012 р., а також оригінал підписаного відповідачем та скріпленим його печаткою акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами спору за період з 01.01.2012 р. по 15.05.2012 року.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, зазначивши, що незважаючи на деякі порушення в оформленні відповідних документів (накладні, доручення тощо), відповідач поставку товару за накладними №1, №2, №3 від 12.01.2012 р. не заперечує, а поставки по накладних №9 від 20.02.2012 р. та №12 від 22.02.2012 р. на його думку не було, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, оскаржене рішення є законним та має бути залишене без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, СФГ Агрофірма «Рогізнянська» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» про стягнення з відповідача на його користь 505 931,51 грн., з яких: 500 000,00 грн. - основний борг; 1 000,00 грн. - інфляційні втрати; 4 931,51 грн. - три проценти річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем передано відповідачу товар на суму 1 000 000,00 грн., який він прийняв, що підтверджено накладними №1, №2, №3 від 12.01.2012 р., №9 від 20.02.2012 р., №12 від 22.02.2012 р. та довіреністю на отримання товару №4 від 12.01.2012 року. Відповідач зобов'язання з оплати отриманого товару виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 500 000,00 грн. Крім того, заборгованість на цю суму відповідачем визнано, що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.05.2012 р. тощо.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на те, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України не доведено факту постачання відповідачу товару на підставі накладних №9 від 20.02.2012 р. та №12 від 22.02.2012 року. За висновками суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань підтверджується первинними документами (договором, розрахунками тощо), а акт звірки таким не являється. Наявність в матеріалах справи накладних №9 від 20.02.2012 р. та №12 від 22.02.2012 р. суд не вважав належним та допустимим доказом поставки товару, адже строк дії довіреності №4 від 12.01.2012 р. на Мостипана В.В. сплив на момент поставки товару згідно згаданих вище накладних тощо.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого суду за таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві зазначив, що між СФГ Агрофірма «Рогізнянська» та ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» 14.12.2011 р. укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар (насіння кукурудзи) на загальну суму 1 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар. Порядок оплати встановлено таким чином, що відповідач на підставі виписаних рахунків-фактур зобов'язаний внести на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 50% вартості товару до 18.01.2012 р., а решта 50% вартості товару відповідач повинен внести на поточний рахунок позивача до 01.11.2012 року.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем до заяви не додано оригіналу або належним чином засвідченої копії згаданого договору, натомість в тексті самої заяви зазначено, що цей договір укладено в усній формі. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем в порядку ст.101 ГПК України подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, зокрема договору купівлі-продажу №28 від 14.12.2011 р.(далі - Договір) на підтвердження умов передачі товару відповідачу та порядок його оплати. Причини неподання Договору або його копії суду першої інстанції представник позивача пояснив тим, що ця обставина пов'язана з халатністю бухгалтера СФГ Агрофірма «Рогізнянська» тощо.

Згідно матеріалів справи, позивачем виставлено для оплати відповідачем рахунки-фактури №80 від 14.12.2011 р. на суму 500 000,00 грн. та №88 від 30.10.2012 р. на суму 500 000,00 грн. 14.12.2011 р. на підставі рахунку-фактури №80 відповідачем перераховано на рахунок позивача 500 000,00 грн., що підтверджено наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем видано на отримання від позивача товару довіреність №4 від 12.01.2012 р. на ім'я Мостипана В.В. зі строком дії до 22.01.2012 р. та довіреність б/н від 20.02.2012 р. зі строком дії до 01.03.2012 р.( оригінали наявні в матеріалах справи).

Позивачем до позовної заяви додано належним чином засвідчені копії накладних: №1 від 12.01.2012 р. на суму 192 000,00 грн.; №2 від 12.01.2012 р. на суму 64 000,00 грн.; №3 від 12.01.2012 р. на суму 220 000,00 грн. Загальна сума поставленого товару за цими накладними становить 476 000,00 грн.

Факт отримання від позивача товару на підставі цих накладних та видачу довіреності на Мостипана В.В. №4 від 12.01.2012 р. відповідачем підтверджено.

До позовної заяви позивачем додано також належним чином засвідчені копії накладних №9 від 20.02.2012 р. на суму 364 000,00 грн. та №12 від 22.02.2012 р. на суму 160 000,00 грн. Таким чином, позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 1 000 000,00 грн., і тим самим виконано умови Договору.

З огляду на те, що відповідачем в якості передоплати перераховано на рахунок позивача 500 000,00 грн., остаточну оплату за товар в сумі 500 000,00 грн. ним мало бути здійснено за Договором до 01.11.2012 року.

Факт одержання від позивача товару на підставі накладних №9 від 20.02.2012 р. та №12 від 22.02.2012 р. відповідач заперечив, посилаючись на те, що строк дії довіреності №4 від 12.01.2012 р. сплинув 22.01.2012 р., а довіреності б/н від 20.02.2012 р. він не видавав.

Не зважаючи на це, між сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 15.05.2012 р. (оригінал долучено до матеріалів справи), згідно якого станом на 15.05.2012 р. відповідач мав заборгованість перед позивачем на суму 499 999,90 грн. Підписавши згаданий акт відповідач визнав згадану заборгованість перед позивачем.

Крім того, належним доказом поставки позивачем насіння кукурудзи є долучені до матеріалів справи податкові накладні, в яких відображено господарські операції з поставки позивачем товару на суму 1 000 000,00 грн. відповідачу тощо.

Наведені факти підтвердили в ході розслідування правоохоронними органами колишній директор ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» Мостипан В.В., колишній бухгалтер Швець Л.Ф. та колишній економіст Кожух О.П.

Таким чином, факт прийняття товару відповідачем на суму 1 000 000,00 грн. є доведеним та документально підтвердженим.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний на підставі ст. 692 ЦК України оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

З огляду на те, що сторонами Договором передбачено строк оплати товару до 01.11.2012 р., саме із цієї дати для відповідача цей строк є таким, що настав.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем в сумі 500 000,00 грн. належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу на згадану суму підлягають задоволенню.

Позивач просив суд також стягнути з відповідача 1 000,00 грн. інфляційних втрат та 4 931,51 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки вимоги позивача зі стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків ґрунтуються на законі, а розрахунок позивача є арифметично вірним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних також підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) Господарства Агрофірма «Рогізнянська» задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 26.04.2013 р. у справі №911/1267/13 скасувати.

2. Постановити нове рішення: Позов Селянського (фермерського) Господарства Агрофірма «Рогізнянська» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко» про стягнення 505 931,51 грн. задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко» (09712, Київська обл., Богуславський р-н., с. Мисайлівка, вул. Леніна, 42-А, ідентифікаційний код 36432055) на користь Селянського (фермерського) Господарства Агрофірма «Рогізнянська» (09300, Київська обл., Володарський р-н., смт. Володарка, вул. Армійська, 2, кв. 4, ідентифікаційний код 30051117) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 4 931 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 51 коп. три проценти річних, 10 118 (десять тисяч сто вісімнадцять) грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 5 059 (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/1267/13 повернути до господарського суду Київської області.

6. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г.