Постанова

від 25.02.2009 по справі 5020-3/228

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-3/228

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ   

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

02 березня 2009 року   Справа № 5020-3/228

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Лісова Наталя Вікторівна, довіреність № 5/09 від 27.02.2009,

відповідача: Половкова Вікторія Василівна, довіреність б/н від 02.02.2009,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Югформсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Головко В.О.) від 20.01.2009 у справі №5020-3/228

за позовом           Закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" (вул. М. Музики, 78а, місто Севастополь, 99011)

до           Приватного підприємства "Югформсервіс" (вул. Красносельського, 5-24, місто Севастополь, 99012)

про стягнення 52106,63 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Севастопольстрой" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Югформсервіс" про стягнення 29883,68 грн. орендної плати за договором оренди № 94-А/08 від 01.01.2008.

В процесі розгляду справи позивач збільшив суму позову та просить стягнути з відповідача 52106,63 грн., з яких заборгованість за договором в розмірі 48784,16 грн. та 3322,47 грн. штрафних санкцій.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.01.2009 (суддя Головко В.О.) у справі № 5020-3/228 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства „Югформсервіс” на користь Закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" Закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" 52106,63 грн. заборгованості, 519,48 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" в дохід державного бюджету України 1,59 грн. недоплаченого державного мита.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором оренди, укладеним між сторонами, в частині сплати орендної плати у зв'язку з чим застосовано статтю 224 Господарського кодексу України та статтю 611 Цивільного кодексу України, якими передбачена відповідальність за порушення зобов'язання або за його невиконання.

Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.

На думку сторони, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що протягом оренди орендований цех періодично залишався без електроенергії. Відповідач був позбавлений можливості виготовлювати замовлення по виготовленню металевих форм бордюрного каменя, що призвело до зриву замовлень та отримання прибутку. У зв'язку з відсутністю електроенергії на орендованих площах позивача, відповідачем виготовлювались замовлення на території підприємства „Жилбуд”.  Через відключення електроенергії була порушена господарська діяльність відповідача, що призвело до збитків підприємства.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки орендовані об'єкти у зв'язку з  відключенням електроенергії використовувались не у повному обсязі, тому, на думку відповідача, стягнення орендної плати та комунальних послуг у повному обсязі є незаконним.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 змінено склад судової колегії, суддів Голика В.С. та Гоголя Ю.М. замінено на суддів Волкова К.В. та Черткову І.В.

В судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у неї повноважень на участь у справі.

Судова колегія відхилила заявлене клопотання як необґрунтоване, оскільки доводи представника позивача спростовуються довіреністю № 5/09 від 27.02.2009, яка надає право Лісовій Н.В. представляти інтереси Закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" в судах апеляційної інстанції.

Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.

01.01.2008 між Закритим акціонерним товариством "Севастопольстрой" (орендодавець) та Приватним підприємством "Югформсервіс" (орендар) був укладений договір оренди № 94-А/08.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору орендодавець зобов'язується передати орендарю складський майданчик загальною площею 810 кв.м. та кран-балку з вантажозахватними приладами на території виробничої бази по вул. Чорноречінській в с. Штурмове.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору орендар сплачує орендодавцю щомісячно, до 10 числа поточного місяця, орендну плату у грошовій формі в розмірі 4050 грн. із розрахунку 5 грн. за 1 м.кв. орендованої площі; за надання послуг по оренді кран-балки у розмірі 1000 грн. за місяць; за послуги автомобільних терезів із розрахунку 3 грн. за 1 тону вантажу, що зважується.

Відповідно до пункту 3.4. договору орендар понад орендної плати до 10 числа поточного місяця сплачує експлуатаційні витрати та інші комунальні послуги.

Згідно з пунктом 4.1. зазначеного договору строк його дії встановлений з 01.01.2008 по 31.12.2008.

01.08.2008 між сторонами договору укладено додаткову угоду до договору № 94-А/08 від 01.01.2008, відповідно до пункту 1 якої  сума орендних платежів збільшена до 8100 грн. із розрахунку 10 грн. за 1 кв.м.; за надання послуг по оренді кран-балки до 2500 грн. за місяць.

Згідно з актом прийому-передачі до договору оренди № 94-А/08 від 01.01.2008 зазначене в договорі майно передано позивачем відповідачеві 01.01.2008.

З матеріалів справи слідує, що з січня по жовтень 2008 року позивачем відповідачеві були виставлені рахунки по орендній платі та комунальних послугах на підставі договору оренди на суму 87341,32 грн.

Проте орендна плата відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не у повному обсязі; за вказаний період Приватне підприємство "Югформсервіс" здійснило платежів на суму 60620,24 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами, заборгованість відповідача з орендної плати за договором № 94-А/08 від 01.01.2008 на 01.11.2008 склала 26721,08 грн. Крім того, за листопад і грудень 2008 року відповідачеві нараховані до сплати додаткові кошти в сумі 22063,08 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлені загальні умови виконання зобов'язань, згідно з якими зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1  статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено (частина 3 статті 232 Господарського кодексу України).

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору оренди № 94-А/08 сторони визначили, що у випадку порушення строків внесення орендних платежів або розміру орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в розмірі  3322,47 грн.

Судовою колегією перевірено розрахунок пені та встановлено, що вказаний розрахунок має певні недоліки, про що також зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального суду України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки такого клопотання  від позивача не надходило, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в заявленому розмірі - в сумі 3322,47 грн.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що через відключення електроенергії у орендованому цеху була порушена господарська діяльність відповідача, що призвело до збитків підприємства, як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв'язку з таким.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 286 Цивільного кодексу України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, на які посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, Приватним підприємством "Югформсервіс" не надано.

Вимоги позивача про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Югформсервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 20.01.2009 у справі № 5020-3/228 залишити без змін.

Головуючий суддя                              підпис                    В.А. Лисенко

Судді                                                            підпис                    К.В. Волков

                                                            підпис                    І.В. Черткова