Постанова

від 17.03.2009 по справі 5/442

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/442

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

17.03.09 р.                                                                                          № 5/442          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Мазур Л. М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Жук Г. А.

при секретарі судового засідання Єрмак Л. В.

за участю представників сторін:

від позивача:          Надірова Р. М. –представник, довіреність № 165/10 від 26.12.2008 року;

від відповідача:          Мельник О. М. –представник, довіреність № 29 від 12.01.2009 року;

розглянувши апеляційну скаргу № 123 від 29.01.2009 року Комунального підприємства «Теплоенерго»

на рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року

у справі № 5/442 (суддя –Гетя Н. Г.)

за позовом          Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до                    Комунального підприємства «Теплоенерго», м. Кременчук Полтавської області,

про                   стягнення 396 629,42 грн.,-

в с т а н о в и в :

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі за тестом –позивач, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Теплоенерго»(далі за текстом –відповідач, КП «Теплоенерго», скаржник) про стягнення 70 120,51 грн. –основного боргу, 17 365,22 грн. –пені, 260 198,96 грн. –інфляційних нарахувань, 48 944,73 грн. –3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»послалося на ст. ст. 11-16, 252, 256, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 217, 264, 265 ГК України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з КП «Теплоенерго»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» 17 365,22 грн. –пені, 26 128,96 грн. –інфляційних нарахувань, 48 944,73 грн. –3% річних, 3 967,00 грн. державного мита, 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення суми основного боргу –70 120 грн. провадження у справі припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ДГ «Газ України»НАК «Нафтогаз України»є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 70 120,00 грн. місцевий господарський суд керувався п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП «Теплоенерго»подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року скасувати в повному обсязі, визнати вимоги позивача в частині нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних незаконними та зробити перерахунок позовної суми згідно наданих контррозрахунків.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги КП «Теплоенерго»послалося на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

За апеляційною скаргою КП «Теплоенерго»на рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом, згідно ст. 98 ГПК України, ухвалою від 16.02.2009 року порушено апеляційне провадження у справі.

За наслідками судового засідання 03.03.2009 року оголошувалась перерва до 17.03.2009 року для вивчення колегією суддів апеляційного господарського суду наданих у справу матеріалів, згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній обставин, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила з викладених у відзиві на неї підстав, просила рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «Теплоенерго»–без задоволення.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте, рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року у справі № 5/442 має бути змінено з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 30.12.2005 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та КП «Теплоенерго»(покупець) уклали Договір № 06/05-2438 ТЕ-24 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі за текстом –Договір № 06/05-2438 ТЕ-24).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 06/05-2438 ТЕ-24, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2006 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій; використання газу для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.3. Договору № 06/05-2438 ТЕ-24).

Згідно з п. 2.1. Договору № 06/05-2438 ТЕ-24, постачальник передав покупцю в період з 01.01.2006 року по 30,04,2006 року газ у обсязі до 16 500 000,00 кум. м., в тому числі по місяцях: у січні –5 100 000,00 куб. м., у лютому –4 600 000,00 куб. м., у березні –4 500 000,00 куб. м., у квітні – 2 300 000,00 куб. м.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 17.04.2006 року до Договору               № 06/05-2438 ТЕ-24, сторони доповнили п. 2.1. Договору підпунктом 2.1.1., згідно з яким постачальник передав покупцю в період з 01.05.2006 року по 30.06.2006 року газ у обсязі до 1 400 000,00 куб. м., в тому числі по місяцях: у травні –1 100 000,00 куб. м., у червні –300 000,00 куб. м.

Додатковою угодою № 4 від 29.06.2006 року до Договору № 06/05-2438 ТЕ-24 сторони доповнили п. 2.1. Договору підпунктом 2.1.2., відповідно до якого постачальник передав покупцю в період з 01.07.2006 року по 30.09.2006 року газ в обсязі до 2 500 000,00 куб. м., в тому числі по місяцях: у липні – 600 000,00 куб. м., у серпні –900 000,00 куб. м., у вересні – 1 000 000,00 куб. м.

13.10.2006 року сторони уклади Додаткову угоду № 5 до Договору № 06/05-2438 ТЕ-24, якою доповнили п. 2.1. Договору підпунктом 2.1.3., згідно з умовами якого постачальник передав покупцю в період з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року газ в обсязі до 10 900 000,00 куб. м., в тому числі по місяцях: у жовтні –2 200 000,00 куб м., у листопаді –3 700 000,00 куб. м., у грудні –500 000,00 куб. м.

Як встановлено з матеріалів справи і не заперечується сторонами, на виконання умов Договору № 06/05-2438 ТЕ-24, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»протягом січня-грудня 2006 року поставило природний газ на суму 13 129 041,61 грн., що підтверджується наступними актами передачі-приймання природного газу:

- від 31.01.2006 року на суму 1 485 903,74 грн.;

- від 28.02.2006 року на суму 1 511 921,96 грн.;

- від 31.03.2006 року на суму 1 398 004,43 грн.;

- від 30.04.2006 року на суму 603 766,04 грн.;

- від 31,05,2006 року на суму 409 521,46 грн.;

- від 30.06.2006 року на суму 77 222,88 грн.;

- від 31.07.2006 року на суму 142 899,96 грн.;

- від 31.08.2006 року на суму 434 775,08 грн.;

- від 30.09.2006 року на суму 548 200,36 грн.;

- від 31.10,2006 року на суму 1 249 412,34 грн.;

- 30.11.2006 року на суму 2 512 351,24 грн.;

- від 31.12.2006 року на суму 2 755 062,12 грн.

В свою чергу, КП «Теплоенерго»свої зобов'язання виконало частково, сплативши за отриманий згідно Договору № 06/05-2438 ТЕ-24 газ 13 058 921,10 грн. внаслідок чого, станом на день звернення ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з позовом до суду першої інстанції, заборгованість КП «Теплоенерго»за поставлений відповідно до умов Договору № 06/05-2438 ТЕ-24 газ склала       70 120,51 грн.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено місцевим господарським судом, що 31.10.2008 року, тобто після звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, відповідачем на рахунок позивача було сплачено суму основної заборгованості за Договором № 06/05-2438 ТЕ-24 у розмірі 70 120,51 грн., що також не заперечується сторонами

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України) зокрема, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Пунктом 1-1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про припинення  провадження у справі в цій частині згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 7.2. Договору № 06/05-2438 ТЕ-24 сторони погодили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено приписами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вказаний вище Закон обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.5 Договору, неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 17 365,22 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що наданий позивачем розрахунок здійснено невірно, а сума пені, що підлягає до стягнення з КП «Теплоенерго»становить 17 350,25 грн. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1»).

Разом з тим, колегія судів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно умов Договору відповідач купував газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, є комунальним підприємством і основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги; причиною несвоєчасної оплати за використаний газ є те, що відповідач отримував природний газ для вироблення та постачання комунальних послуг споживачам в тарифах, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії, а також те, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиті послуги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що в діях відповідача щодо несплати в обумовлений Договором строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком вищевказаних обставин та прострочення населенням комунальних послуг.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зменшує пеню в розмірі 17 350,25 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 8 675,13 грн., що складає 50% від заявленого до стягнення розміру.

Отже, вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 17 350,25 грн. підлягає частковому задоволенню, в сумі 8 675,13 грн.

Розглянувши позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення 260 198,96 грн. інфляційних нарахувань та 48 944,73 грн. –3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ, до стягнення з відповідача підлягає      48 944,73 грн. - 3 % річних (за період з 11.02.2006 року по 31.08.2008 року), наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок яких колегія суддів апеляційного господарського суду після проведення його перевірки вважає вірним (розрахунок суми 3% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1»).

Проте, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 275 266,84 грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1»), а тому вважає поданий позивачем розрахунок невірним.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 260 198,96 грн. інфляційних нарахувань, та відсутність у матеріалах справи заяви ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про зміну або збільшення цієї позовної вимоги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог в цій частині саме у заявленому позивачем до стягнення розмірі – 260 198,96 грн.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року у справі  № 5/442 підлягає зміні в частині стягнення пені.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні апеляційної скарги № 123 від 29.01.2009 року Комунального підприємства «Теплоенерго»на рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року у справі № 5/442 відмовити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року у справі № 5/442 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 8 675,13 грн. пені, 260 198,96 грн. інфляційних нарахувань, 48 944,73 грн. –3% річних, 3 178,18 грн. державного мита та 94,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Провадження у справі в частині стягнення 70 120,00 грн. основного боргу припинити.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.Справу № 5/442 повернути до господарського суду Полтавської області.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя:                                                                      Мазур Л. М.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Жук Г. А.

Текст постанови виготовлено та підписано 23.03.2009 року

Дата відправки  24.03.09