Рішення

від 06.04.2009 по справі 3/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.09                                                                                           Справа№ 3/42

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: Фізико-механічний інститут ім.. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, м. Львів

До відповідача: Державний науково-дослідний Інститут інформаційної інфраструктури, м. Львів

Про розірвання договору №27 від 05.11.2001 року та стягнення 1 353, 62 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Лось В.М. - представник

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки , передбачені ст.22 ГПК України.

Суть спору: Фізико-механічним інститутом ім.. Г.В. Карпенка Національної академії наук України подано позов до Державний науково-дослідний Інститут інформаційної інфраструктури про розірвання договору № 27 від 05.11.2001 року та стягнення 1 353, 62 грн. за постачання електроенергії.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні. Крім того, представником позивача було подано клопотання №88-3/2752 в якому він просить, крім основного боргу, стягнути з відповідача пеню в розмірі 343,18 грн. Однак, як вбачається із зазначеного клопотання позивачем не було подано доказів сплати державного мита в межах заявлених вимог по стягненні пені в зв'язку з чим судом відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Відповідач в жодне судове засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 06.04.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

05.11.2001 року між Фізико-механічним інститутом ім.. Г.В. Карпенка Національної академії наук України та Державним науково-дослідним Інститутом інформаційної інфраструктури було укладено договір № 27 про постачання електричної енергії.

На виконання умов договору позивач постачав електроенергію відповідачу в межах 25 квт дозволеної до використання потужності за яку відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково.

Станом на 01.09.2008 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 353,62 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 27 від 05.11.2001 року позивач постачав електроенергію відповідачу в межах 25 квт дозволеної до використання потужності згідно визначених цим договором умовами, обсягами та відповідно до режимів споживання електроенергії.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 27 про постачання електричної енергії Відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати усі розрахунки за спожиту ним електроенергію. Однак, як вбачається з матеріалів справи свої договірні зобов'язання виконав частково, заборгувавши позивачу 1 353,62 грн. за спожиту електроенергію, що підтверджується актом звірки-взаєморозрахунків від 01.09.2008 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Крім стягнення заборгованості з відповідача по договору № 27, в своїх позовних вимогах позивач також просить розірвати даний договір.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.  Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору № 27, в судовому засіданні позивач посилається на те, що на даний час даний договір зберігає свою чинність, оскільки зобов'язання по договору не є виконаними та існує фактична заборгованість Державного науково-дослідного Інституту інформаційної інфраструктури перед Фізико-механічним інститутом ім.. Г.В. Карпенка Національної академії наук України в розмірі 1 353,62 грн. Відповідач своїх договірних зобов'язань по Договору №27 не виконує, що прямо порушує інтереси та права позивача, а також наносить пряму шкоду у розмірі фактичної непогашеної заборгованості в сумі 1 353,62 грн.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів оплати боргу суду не представив, письмового заперечення чи відзиву на позов суду не подав. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.09.2008 року складає 1 353,62 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.09.2008 року, який підписаний та завірений печатками обох сторін.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З  урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 651, 652 ЦК України ст.ст. 12, 32-38, 43, 49, 82-85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Розірвати Договір № 27 від 05.11.2001 року укладений між Фізико-механічний інститут ім.. Г.В. Карпенка Національної академії наук України та Державним науково-дослідним Інститутом інформаційної інфраструктури про постачання електричної енергії.

3. Стягнути з Державного науково-дослідного Інституту інформаційної інфраструктури (79000, м. Льві, вул. Тролейбусна, 11, код 23964344) на користь Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України (79060, м. Львів, вул. Наукова, 5, код ЄДРПОУ 03534506) –1 353,62 грн. –боргу, 187,00 грн. –державного мита та 118,00 грн. –послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.  

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 06.04.2009 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.