Постанова

від 24.09.2013 по справі 5024/1101/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 5024/1101/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішенняГосподарського суду Херсонської області від 06.09.12р. на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі№5024/1101/2012 господарського суду Херсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мемфіс і К" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" провизнання права власності за участю представників сторін: від позивача:Калінніков О.В., за довіреністю від відповідача :не з'явився від третьої особи :ОСОБА_6, за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.09.12р. у справі №5024/1101/2012 задоволено позов ТОВ "Мемфіс і К" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності на перший, другий, третій поверхи універсального магазину з кафе, розташованого за адресою: Херсонська область, м.Херсон, проспект Сенявіна Адмірала, будинок 152, корпус 1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012р. у справі №5024/1101/2012- без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.12р. та Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі №5024/1101/2012, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги певні факти, що мають значення для вирішення спору по суті та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, скаржник посилається на порушення судами ст.ст.12,80 ГПК України , оскільки, на думку заявника, даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України. Також, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено приписи ст. 331, ч.1 ст. 386, ст. 392, 875, 876, 877 Цивільного кодексу України та норми процесуального права, а саме: ст.ст.34, 35, 36 43, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України.

В нинішнє судове засідання представник відповідача(скаржника) не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 18.10.2007р. фізичними особами - підприємцями - ОСОБА_4, ОСОБА_7 (надалі - Учасник-2) та ОСОБА_8 (надалі - Учасник-3) укладено договір про спільну діяльність, без створення юридичної особи, з метою спільно діяти у будівництві двоповерхового будинку з напівпідвалом, з метою розміщення в ньому кафе та промтоварного магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1

За умовами п.1.2. договору про спільну діяльність, спільна діяльність здійснюється на основі об'єднання вкладів (просте товариство).

Пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.5. та 2.1.6 Договору про спільну діяльність визначені зобов'язання ФОП ОСОБА_4:

- надати під будівництво земельну ділянку, яка знаходиться у платному користуванні відповідача, привести цю ділянку у стан придатний для проведення будівельних робіт;

- розробити, за свій рахунок, проектну документацію на будівництво об'єкту, отримати дозволи на виконання будівельних робіт та виконання земельних робіт;

- зареєструвати, за свої кошти, до 05.03.2008р. в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації право власності на недобудовану будівлю, яка буде до цього часу зведена за вказаною адресою, як об'єкт незавершеного будівництва (у складі - напівпідвалу з несучими конструкціями та міжповерховим перекриттям), та виступити поручителем по цільовому кредиту на будівництво Учасника-2, шляхом передачі в іпотеку цього об'єкта незавершеного будівництва;

- профінансувати до 30.08.2008р., в розмірі 1/3 частини підготовленої проектної документації, благоустрій прилеглої до об'єкту території;

- здати добудований об'єкт в експлуатацію до 15.02.2009р.

Відповідно до п.2.2.1., 2.2.2. Договору про спільну діяльність Учасник-2 разом з Учасником-3 зобов'язалися здійснити будівництво об'єкту за рахунок своїх та кредитних коштів та забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва напівпідвалу - до 05.02.2008р, а з будівництва першого та другого поверхів - до 30.08.2008р.

Також, умовами договору передбачено наступне:

Кожний з учасників спільної діяльності оплачує будівництво своєї частини комунікаційних мереж (вода, каналізація, електрика, телефон) відповідно до запроектованих потужностей (об'ємів) (п.2.3).

Учасники спільної діяльності відповідно до внесених кожним з них вкладів та отриманих у відповідності часток несуть витрати, пов'язані із здачею збудованого об'єкта в експлуатацію (п.2.4).

Ведення спільних справ по цьому договору здійснюється учасниками спільної діяльності за їх загальною згодою (п.3.1).

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 доручається керівництво спільною діяльністю та ведення загальних справ, бухгалтерського та податкового обліку (п.3.3.).

Пунктом 4.1. договору про спільну діяльність сторони погодили, що вкладом відповідача у спільну діяльність є передача права користування земельною ділянкою площею 0,0812 га, що розташована в м. Херсоні по проспекту Сенявіна в районі будинку № 152, корпус 1, яка надана позивачу в строкове платне користування під будівництво кафе та промтоварного магазину, згідно із договором оренди земельної ділянки, укладеним між Херсонською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 04.06.2007р.. Учасники спільної діяльності оцінили вартість земельної ділянки, право на користування якої передано відповідачем, в сумі 450 000,00 грн.

Пунктом 4.2. договору визначено, що вкладами Учасника-2 (ФОП ОСОБА_7.) та Учасника-3 (ФОП ОСОБА_8.) у спільну діяльність є особисті грошові кошти, які вони вносять в сумі по 350000,00 грн. кожний до 05.02.2008р на будівництво напівпідвалу. Залишок коштів на будівництво кафе та промтоварного магазину, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та отриманого Дозволу на виконання будівельних робіт № 248/07 вносить ФОП ОСОБА_7, після отримання цільового кредиту на будівництво, майновим поручителем по якому буде виступати ФОП ОСОБА_4, як власник недобудованої будівлі (напівпідвал), яка буде до того часу зведена за зазначеною адресою і право власності на яку відповідач зареєструє в БТІ. У випадку не повернення ФОП ОСОБА_7 цільового кредиту на будівництво та переходу права власності на предмет іпотеки (недобудована будівля, напівпідвал) до іпотекодержателя (банку), ФОП ОСОБА_7 гарантує виплатити відповідачу грошову компенсацію збитків в розмірі 450000,00 грн.

Відповідно до п.4.3 означеного Договору, до підписання цього договору ФОП ОСОБА_8 передав ФОП ОСОБА_7 гроші в сумі 350 000,00 грн., що підтверджується виданим у присутності нотаріуса ФОП ОСОБА_8 видатковим ордером .

Також, п.4.5. Договору учасники спільної діяльності домовилися, що у разі виникнення в процесі будівництва двоповерхової будівлі, потреби змінити проектно-кошторисну документацію в сторону збільшення площі та понесених витрат, а саме добудувати мансардний поверх, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_8 не будуть заперечувати проти затверджених в встановленому порядку змін до проектно-кошторисної документації і добудови мансардного поверху за рахунок додаткових коштів ФОП ОСОБА_7, в межах встановлених цим договором строків загального будівництва.

01.04.2008р. сторони Договору про спільну діяльність уклали доповнення до цього договору (т.1 а.с.15), згідно з якими ОСОБА_7, за згодою відповідача, доручив отримати цільовий кредит фізичній особі-громадянину України ОСОБА_9 При цьому, за домовленістю сторін ФОП ОСОБА_4 виступає майновим поручителем за цим кредитом, як власник об'єкту незавершеного будівництва. Цими доповненнями, також, було передбачено, що ФОП ОСОБА_7 протягом 2 місяців після здачі будівлі магазину з кафе в експлуатацію та отримання на цей об'єкт в компетентному органі правовстановлюючих документів, зобов'язується провести заміну предмету іпотеки, виступивши майновим поручителем по зобов'язанням ОСОБА_9 цим майном або його окремими частинами.

Означеним вище Доповненням було внесено зміни у п.4.1. договору про спільну діяльність, відповідно до якого передбачено збільшення вкладу відповідача до 1000000,00 грн. При цьому, передбачено, що у випадку не повернення ОСОБА_9 цільового кредиту на будівництво та переходу права власності на предмет іпотеки (недобудовану будівлю, напівпідвал) до іпотекодержателя (банку) ФОП ОСОБА_7 гарантує виплатити відповідачу грошову компенсацію збитків у розмірі 1000 000,00 грн.

11.04.2008року ОСОБА_9 та АБ "Факторіал - Банк", правонаступником якого на теперішній час є ПАТ „Фідобанк", укладено генеральну кредитну угоду №С_00293/49_08 щодо отримання кредитного ліміту у розмірі 99000,00 доларів США. В забезпечення даного Договору ФОП ОСОБА_4 11.04.2008р. був укладений іпотечний договір №С_0029349_08/Д1, за яким остання передала банку в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва-універсальний магазин із кафе готовністю 22 %, розташований за адресою: м.Херсон, пр-т Сенявіна , 152, корп. 1 (т.1 а.с.18-31).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на момент розгляду даної справи означений вище кредит непогашений, а збудований об'єкт знаходиться в іпотеці банку.

21.10.2008року ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_7 укладено договір про зміни та доповнення до договору про спільну діяльність (т.1 а.с.16), відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 вніс додаткові грошові кошти в спільну діяльність, збільшивши свій вклад на суму 332946,00 грн., а ФОП ОСОБА_7 було надано право за власні кошти добудувати мансардний поверх.

28.12.2009року між сторонами договору про спільну діяльність та фізичною особою ОСОБА_10 (надалі Учасник-4) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність (т.1 а.с.17), за яким до складу простого товариства увійшов Учасник - 4 з вкладом у спільну діяльність у розмірі 500000,00 грн. грошовими коштами.

В зв'язку із прийняттям до простого товариства ОСОБА_11, учасники спільної діяльності передбачили, що після введення будівлі магазину з кафе в експлуатацію право власності на об'єкти - її складові підлягає розподілу у такий спосіб:

- напівпідвал будівлі переходить у власність ФОП ОСОБА_4;

- перший, другий та мансардний поверхи переходять у власність учасників-2,3,4 у таких частках - ФОП ОСОБА_7 отримує у власність 30 %, ФОП ОСОБА_8 - 25 %, а ОСОБА_11 - 45 % цих поверхів (п.3 договору віл 28.12.2009р.).

Сторони також погодили, що доля ФОП ОСОБА_4, яку вона повинна отримати внаслідок розподілу результатів спільної діяльності, тобто, напівпідвал будівлі магазину з кафе, є остаточною і не підлягає змінам після закінчення будівництва цієї будівлі та вводу її в експлуатацію.

Судами попередніх інстанцій, на підставі матеріалів справи, встановлено, що 20.01.2010року фізичні особи ОСОБА_7 та ОСОБА_12 уклали договір позики, згідно із яким ОСОБА_12 надав у позику ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 500000,00 грн. зі строком повернення до 31.05.2012р (т.1 а.с.54). В забезпечення даного договору 20.01.2010року означеними особами був укладений договір застави майнових прав № 20/01 (т.1 а.с.55-56), за яким в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором позики ОСОБА_7 передав в заставу ОСОБА_12 майнове право на отримання частини результату спільної діяльності (будівлі магазину з кафе), у розмірі 30 % першого, другого та мансардного поверхів будівлі магазину з кафе.

Також, судами встановлено, що 26.09.2011р. ФОП ОСОБА_4 Херсонською міською радою було видано Свідоцтво про право власності на універсальний магазин з кафе, загальною площею 1384,8 кв.м., розташований за адресою: м.Херсон, пр-т Сенявіна Адмірала, 152, корп.1.

30.05.2012р. ТОВ „Мемфіс і К" та ФОП ОСОБА_8, а також ТОВ „Мемфіс і К" і ОСОБА_12, як представника ОСОБА_10, були укладені договори про відступлення права вимоги (т.1 а.с.50-51, 52-53), згідно з якими до позивача перейшло право вимоги на отримання частини результату спільної діяльності (будівлі магазину з кафе), у розмірі 70 % площі першого, другого та мансардного поверхів будівлі магазину з кафе.

05.06.2012р. ОСОБА_12 надіслав ФОП ОСОБА_7 лист, в якому зазначив, що останній своїх зобов'язань по договору безпроцентної позики від 20.01.2010р. не виконав, вимагав погашення заборгованості у 30-ти денний строк з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, та попередив позичальника, що у разі невиконання протягом цього строку основного зобов'язання, звернення стягнення на майно відбудеться шляхом його продажу ТОВ „Мемфіс і К" (т.1, а.с.57).

06.07.2012р ФОП ОСОБА_7 (в особі ОСОБА_12, як заставодержателя) та ТОВ „Мемфіс і К" був укладений договір купівлі-продажу майнового права , а саме права на отримання частини результату спільної діяльності у розмірі 30% першого, другого та мансардного поверхів (т.1 а.с.60).

06.07.2012р. ТОВ „Мемфіс і К" направило на адресу ФОП ОСОБА_4 лист з вимогою у семиденний строк передати товариству право власності на 100% площі першого, другого та мансардного поверхів об'єкту (універсального магазину з кафе загальною площею 1384,8кв.м.), розташованого за адресою: м.Херсон, пр-т Сенявіна Адмірала, 152, корп.1.

Не отримавши у встановлений строк відповіді від ФОП ОСОБА_4, ТОВ „Мемфіс і К" звернулось до господарського суду із даним позовом на підставі ст.392 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.09.12р. у справі №5024/1101/2012 задоволено позов ТОВ "Мемфіс і К" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності на перший, другий, третій поверхи універсального магазину з кафе, розташованого за адресою: Херсонська область, м.Херсон, проспект Сенявіна Адмірала, будинок 152, корпус 1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012р. у справі №5024/1101/2012- без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право одноосібної власності на будівлю магазину з кафе відповідачем набуто з порушеннями пунктів 3.1., 3.2., 6.1., 6.4., 8.3. договору про спільну діяльність, тоді як у позивача право власності на спірну частину будівлі (магазину з кафе) виникло на підставі договорів від 30.05.2012р. про відступлення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь позивача права вимоги належних їм часток у спільній діяльності та договору купівлі-продажу майнових прав від 06.07.2012р., укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ „Мемфіс і К", які не визнані недійсними в судовому порядку, а також їх недійсність прямо не встановлена законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що учасники за договором про спільну діяльність від 18.10.2007р. (з наступними змінами і доповненнями), укладеним ФОП Шарф, ФОП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо будівництва спірного об'єкту нерухомості, а саме ФОП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відступили позивачу права вимоги на свої частки за результатами спільної діяльності, внаслідок чого ТОВ „Мемфіс і К" набуло право власності на перший, другий та третій поверхи вказаної будівлі. Проте, ФОП ОСОБА_4, в порушення умов про спільну діяльність, безпідставно оформила за собою право власності на весь об'єкт будівництва.

Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час перегляду рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012р. двох протилежних за висновками судових рішень - рішення Дніпровського районного суду м.Херсона за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ТОВ „Мемфіс і К" по справі №2110/5809/2012, яким договори про відступлення права вимоги від 30.05.2012р., укладені, відповідно, поміж ОСОБА_13.і ТОВ „Мемфіс і К", та ФОП ОСОБА_8 і позивачем; договір купівлі-продажу майнового права, укладений 06.07.2012р. поміж ФОП ОСОБА_7 та ТОВ „Мемфіс і К", а також договір застави майнових прав №20/01 від 20.01.2010р., укладений поміж ОСОБА_12 та ОСОБА_7 - визнані недійсними, та рішення Будьонновського районного суду Донецької області від 07.09.2012р. по справі № 2/0504/1848/2012 за позовом ТОВ „Мемфіс і К" до ОСОБА_10, ОСОБА_12, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_7 про визнання цих самих договорів недійсними - яким в задоволенні позову про визнання цих договорів недійсними - відмовлено.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржених судових актів, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з дійсності правочинів .

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до с. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено приналежність спірного майна йому на праві власності, в зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанції виваженими та обґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України та провадження у справі повинно бути припинено на підставі приписів ст.ст.12,80 ГПК України , судовою колегією не приймається, оскільки спірний об'єкт за цільовим призначенням може використовувати лише у господарській або підприємницькій діяльності , а не для власних потреб фізичної особи.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних судових актів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.12р. та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі №5024/1101/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко