Постанова

від 02.04.2009 по справі 2/430-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/430-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2009 р.                                                                                    № 2/430-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.,

суддівМамонтової О.М.,Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргузакритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут"

на постановувід 22.01.2009 року Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 2/430-06 господарського суду Вінницької області

за позовомдержавного підприємства "Вінницятрансприлад"

до

треті особи

закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут"товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-2" ЛТД,державне підприємство "Вінницький експертно-технічний центр Міністерства праці та соціальної політики України"

простягнення 34802,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Степанишин С.М. дов. від 31.03.2009 року

від відповідача: не з'явилися

від третіх осіб: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2006 року державне підприємство "Вінницятрансприлад" звернулось до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" про стягнення 18926,40 грн. збитків та 14400 грн., що становить 20% штрафу від вартості  виконаних робіт, 1476 грн. штрафу за неналежне проведення авторського нагляду.

В обґрунтування позову державне підприємство "Вінницятрансприлад" зазначало, що сторони уклали договір № 3984 від 07.05.2001 року на створення науково-технічної продукції, а також договір № 4324 від 09.10.2002 року на проведення авторського нагляду. Відповідач у порушення умов договору на створення науково-технічної продукції виконав робочий проект, який не відповідає вимогам ДСТУ, внаслідок чого позивачу завдано збитки. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф за неякісно виконані роботи за вищезазначеними договорами.  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2007 року  позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18926,40 грн. збитків, 15876 грн. штрафу, 348,03 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Приймаючи рішення місцевий суд керувався приписами ст.ст.231., 324 Господарського кодексу України, ст.887 Цивільного кодексу України та мотивував його тим, що у кресленні 923 Н-0-8-АБ будівництво корпусу металообробки з дільницею гальванопокриття відсутня вказівка про нахил підлоги виробничого приміщення 0,005 в сторону стікання рідини в зливні пристрої, як це передбачено п.5.13 ДСТУБЛ. 2.4-4-99. Підрядник виконав роботи згідно наданих робочих креслень, внаслідок чого позивачу спричинено 18926,40 грн. збитків у вигляді витрат на усунення вказаного недоліку.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року (судді: Зарудняна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2007 року у даній справі  скасовано в частині стягнення 15876 грн. штрафу, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з  закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" на користь державного підприємства "Вінницятрансприлад" 18926,40 грн. збитків, 189,26 грн. державного мита та 64,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. В решті позову відмовити."

Частково скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що за позовною вимогою про стягнення штрафних санкцій сплив строк позовної давності. У зв'язку з наданою до суду першої інстанції заявою відповідача про застосування строку позовної давності, суд повинен був відмовити у задоволенні позову у цій частині.    

В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство "Вінницький проектний інститут" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши  повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 07.05.2001 року позивач (замовник) та відповідача (виконавець) уклали договір № 3984 на створення науково-технічної продукції - робочого проекту будівництва корпусу металообробки з дільницею гальванопокриття (далі - Договір).

На виконання умов Договору відповідач виконав та передав за актом приймання-передачі № 139 від 26.09.2002 року робочий проект № 923-Н "Будівництво корпусу металообробки з дільницею гальванопокриття".

Вартість виконаних робіт складає 72000 грн. ( п.2.1 Договору).

23.12.2002 року позивач (замовник) та ТОВ "БМУ-2"ЛТД  (генеральний підрядник) уклали контракт № 1 на виконання робіт по будівництву  корпусу металообробки з дільницею гальванопокриття, відповідно до якого підрядник зобов'язаний виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами замовлення на будівельні та монтажні роботи, що передбачені проектною документацією, в строк згідно з календарним графіком будівництва та здати в обумовлені контрактом строки об'єкт в експлуатацію Замовнику, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкта.

Крім того, суди попередніх інстанцій з'ясували, що 09.10.2002 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 4324 на проведення авторського нагляду (далі - Договір № 4324), згідно якого відповідач повинен був здійснювати авторський нагляд за будівництвом корпусу металообробки з дільницею гальванопокриття (а.с.16,17, т.1).

При прийнятті робочою комісією в січні 2005 року корпусу металообробки виявлено ряд порушень, зокрема, підлога виробничого приміщення не мала нахилу 0,005 в сторону стікання рідини в зливні пристрої, що є порушенням вимог правил техніки безпеки та виробничої санітарії при нанесенні металопокриття. Про це складено припис  Вінницькою інспекцією державного нагляду у промисловості № 03-30-05 від 12.01.2005 року (а.с.22-24, т.1).

На вимогу позивача відповідач надав позивачу креслення, в якому вказав нахили та величину уклону згідно з вимогами Державних будівельних норм.

18.04.2005 року відповідач уклав з ТОВ "БМУ-2" ЛТД додаткову угоду № 6 до контракту № 1 від 23.12.2002 року на виконання нахилів підлоги гальванічного відділення відповідно до креслення 923 Н-0-8-АБ.АН (Додаток № 1), яке є невід"ємною частиною додаткової угоди.

Роботи по влаштуванню нахилів підлоги виконані у повному обсязі. За їх виконання позивач сплатив підряднику 18 926,40 грн.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення 18926,40 грн. збитків спричинених відповідачем внаслідок неналежного виконання умов Договору та невідповідністю робочого проекту вимогам ДСТУ та ДБН.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки підлягають відшкодуванню при наявності складу цивільного правопорушення: збитків; протиправної поведінки; причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою; вини.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність складу цивільного правопорушення та обгрунтованість розміру збитків, з огляду на наступне.

Вінницькою інспекцією державного нагляду у промисловості Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Вінницькій області складено припис  від 12.01.2005 року № 03-30-05 про порушення вимог нормативно-правових актів при виготовленні підлоги, оскільки відсутній нахил 0,005 в сторону стікання рідини в зливні пристрої, що суперечить вимогам п.2.1.6. Правил техніки безпеки та виробничої санітарії при нанесенні металопокриття (а.с.22-24 т. 1).

Позивач уклав додаткову угоду № 6 до контракту № 1 від 23.12.2002 року з ТОВ "БМУ-2" ЛТД на суму 18926,40 грн. з метою виправлення порушення.

Фактично роботи по переробці підлоги виконані і кошти підряднику за виконання цих робіт перераховані.

Згідно з вимогами ДБН А.2.2-3-97 і ДСТУ БА.2.4.-4-99 на планах напрямок уклону площини вказують стрілкою, над якою за необхідності проставляють величину уклону у відсотках.

Зважаючи на висновок будівельно-технічної експертизи № 595 від 27.06.2008 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що виконані відповідачем роботи (робочий проект) не відповідає вищевказаним вимогам.

За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині стягнення 18926,40 збитків.

Однак, місцевий господарський суд помилково стягнув з відповідача 20% штрафу від вартості неякісно виконаних робіт, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст.256 ЦК України. Втім, відповідач заявив про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову згідно ч.4 ст.267 ЦК України.

Відтак, апеляційний господарський суд скасував рішення суду в цій частині та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, висновки господарських судів у даній справі є передчасними та не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року №11 (із змінами, внесеними 24.04.1981 року № 4, 25.12.1992 року № 13), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Судові рішення у даній справі зазначеним вимогам не відповідають, зважаючи на наступне.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Висновок судового експерта оцінюється господарським судом у сукупності з іншими доказами.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з урахуванням висновку судової експертизи дійшов висновку про наявність порушення з боку відповідача вимог ДБН А.2.2-3-97 і ДСТУ БА.2.4.-4-99 при розробці проектної документації.

Проте, суд не звернув увагу, що ухвалою апеляційного господарського суду експерту поставлено два питання. Експерт не надав чітких відповідей на  кожне з поставлених питань.

Крім того, суд не оцінив висновків експерта та доданих до експертного висновку схем (а.с.67 т.2) у яких зазначено, яким чином повинна була виконана план-схема підлоги згідно положень ДСТУ Б А.2.4-4-99. Так, на схемі зображена величина уклону площини підлоги 0.009 %.

Разом з тим, у приписі Вінницької інспекції державного нагляду у промисловості від 12.01.2005 року № 03-30-05 вказано наступне порушення: підлога виробничого приміщення не має нахилу 0,0005 в сторону стікання рідини у зливні пристрої.

Вказані обставини апеляційний господарський суд не перевірив.

До того ж, суди попередніх інстанцій не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, поясненню державного підприємства "Вінницький експертно-технічний центр" (а.с.124-125 т. 1), в якому зазначено, що на плані підлоги стрілками вказано напрямок уклону площин, що відповідало вимогам ДСТУ Б А 2.4.-4-99 п.5.13., а величина відсутня. При відсутності величини уклону над стрілкою, згідно вимог  п. 1.5 СНіП 2.03.13-88 чи п.2.16 НПАОП –1.08-72 уклон приймається 05ч1% чи 0,005 в сторону стоку рідини в трап.

Водночас, з аналізу вимог ДБН А.2.2-3-97 і ДСТУ БА.2.4.-4-99 вбачається, що на планах напрямок уклону площини вказують стрілкою, над якою за необхідності проставляють величину уклону у відсотках. Тобто позначення величини уклону здійснюється тільки у разі, якщо це необхідно. Зазначене питання судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось та на вирішення експерта не ставилось.  

Місцевий та апеляційний суди не звернули увагу на наявні у матеріалах справи позитивний висновок комплексної державної експертиз (а.с.83 т. 1), експертний висновок № 05.000.650-458 (а.с.84-86 т. 1) та не зазначили мотивів з яких відхиляють їх та не приймають до уваги як докази відповідності проектної документації умовам ДСТУ та СНіП.

Крім того, стягуючи з відповідача збитки у повному розмірі суди не перевірили належним чином обставин щодо наявності порушень відповідачем умов Договору № 4324.

Так, як вбачається з аналізу Положення про авторський нагляд проектних організацій за будівництвом будинків і споруд (СНиП 1.06.05-85), яке діяло на дату укладання  сторонами договору на проведення авторського нагляду, та норм ДБН України А 2.2-4-2003, які набули чинності в період здійснення відповідачем авторського нагляду за будівництвом корпусу металообробки з дільницею гальванопокриття, відвідування будівництва представниками авторського нагляду здійснюється згідно з графіком або за викликом замовника. При цьому, результати авторського нагляду фіксуються в журналі, який оформляється проектувальником у двох примірниках.

Пунктом 1.4 зазначеного положення передбачено, що здійснення авторського нагляду не знімає відповідальності з будівельно-монтажних організацій і замовника за якість будівельно-монтажних робіт та їх відповідність проектній документації.

Суди не перевірили та не дали належної оцінки обставинам щодо виконання відповідачем умов Договору № 4324.

Оскільки виконання будівельних робіт здійснював підрядник, а не відповідач, то суду належить з'ясувати ступінь вини відповідача у спричиненні позивачу 18926,40 грн. збитків.

До того ж, в силу вимог ст.ст.875, 883 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Згідно ст. ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року у справі № 2/430-06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н.Кочерова

СуддіО.Мамонтова

М.Черкащенко