Постанова

від 08.04.2009 по справі 12/299

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/299

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.04.2009                                                                                           № 12/299

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Поляк О.І.

 суддів:            Капацин  Н.В.

          Калатай  Н.Ф.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Бившев С.В. (дов. № 44 від 25.07.2008р.);

 від відповідача - Ракітін С.П. (дов. б/н від 10.10.2007р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд"

 на рішення господарського суду м.Києва від 17.02.2009

 у справі № 12/299 (суддя Прокопенко Л.В.)

 за позовом                               товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Будсервіс"

 до                                                   товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 77 450,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” звернулосьдо господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” 2 192,00 грн. основного боргу та 75 558,24 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 12/299 від 17.02.2009р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” 2 192,00 грн. заборгованості, 75 558,24 грн. плати (відсотків) за користування комерційним кредитом, 777,5 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс”, на виконання умов договору № 56 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 11.09.2007р. надано товариству з обмеженою відповідальністю “Технобуд” послуги з подачі бетону на загальну суму 40 594,00 грн. За надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково, сплативши 38 402,00 грн. А тому з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” підлягає стягненню 2 192,00 грн. основного боргу. Також місцевий господарський суд керуючись п. 7.3. даного договору стягнув з відповідача на користь позивача 75 558,24 грн. плати (відсотків) за користування комерційним кредитом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Технобуд” не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/299 від 17.02.2009р. в частині стягнення з відповідача 75 558,24 грн. плати (відсотків) за користування комерційним кредитом скасувати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки місцевим господарський суд, всупереч ст.ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, вийшов за межі позовних вимог та стягнув не штрафні санкції, як просив позивач, а відсотки за користування комерційним кредитом. Таким чином, судом стягнуто суму, яка не була предметом спору. За своєю правовою природою договір № 56 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 11.09.2007р. є договором підряду, при цьому, зазначення про ставку комерційного кредиту у розділі договору “Відповідальність сторін” не змінює його юридичну природу і зміст та не дає підстав застосовувати правила щодо кредитних правовідносин.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

11.09.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Технобуд” (надалі – Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” (надалі – Виконавець) укладено договір № 56 на надання послуг по подачі бетону на відстань (надалі – Договір), у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику в установленому даним договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосів, а Замовник – прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили, що оплата за надані Виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця.

Розрахунок за фактично надані послуги Замовник проводить на потязі чотирьох днів після підписання акту передачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після надання послуг               (п. 2.9.2. Договору).

Згідно до п. 2.11. Договору загальна вартість послуг, що надаються згідно договору, визначаються з сум зазначених в актах про надані послуги згідно даного договору.

У відповідності до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЮБ-00001 від 12.09.2007р. на суму 2 300,00 грн., від 22.09.2007р. - на суму 28 800,00 грн. та від 26.09.2007р. - на суму 9 494,00 грн. позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги по подачі бетону на загальну суму 40 594,00 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та встановлено місцевим господарським судом, станом на день подання позовної заяви, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані позивачем послуги по подачі бетону у повному обсязі не розрахувався, сплативши лише              38 402,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 56 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 11.09.2007р. становить 2 192,00 грн.

Задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс”, місцевий господарський суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 192,00 грн. заборгованості, а також керуючись п. 7.3. Договору, стягнув з відповідача на корись позивача 75 558,24 грн. плати (відсотків) за користування комерційним кредитом.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/299 від 17.02.2009р. підлягає зміні, з огляду на наступне.  

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначалось вище, на виконання умов Договору, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги по подачі бетону на загальну суму 40 594,00 грн.

Проте, за надані позивачем послуги, відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, у повному обсязі не розрахувався.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги становить 2 192,00 грн. (40 594,00 - 38 402,00 = 2 192,00).

Враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт надання позивачем, у відповідності до умов Договору, послуг на загальну суму 40 594,00 грн. та станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про погашення відповідачем своєї заборгованості у розмірі 2 192,00 грн. не надано, колегія суддів вважає, що господарським судом м. Києва правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 2 192,00 грн. заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” 75 558,24 грн. плати (відсотків) за користування комерційним кредитом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3. Договору ставка комерційного кредиту за даним договором складає дев'ять процентів від суми комерційного кредиту за один день користування комерційним кредитом. Нарахування процентів за комерційним кредитом розпочинається через п'ять календарних днів з дати фактичного надання послуг згідно даного договору та нараховується на суму боргу за вже надані послуги.

Звертаючись з позовною заявою, ТОВ “Юніком Будсервіс” просило місцевий господарський суд, у відповідності до п. 7.3. Договору, стягнути з відповідача на користь позивача 75 558,24 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представниками сторін надані пояснення, що пунктом 7.3. Договору, який міститься у розділі відповідальність сторін, між сторонами, у такому вигляді, досягнуто згоди щодо розміру відповідальності у вигляді пені, а не плати (відсотків) за користування комерційним кредитом, як встановив місцевий господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що умовами Договору сторонами визначено відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня, а саме з 01.10.2007р. – 8%, а з 01.04.2008р. – 10%. Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня підлягає стягненню за період прострочки з 01.10.2007р. по 01.04.2008р. у розмірі 197,40 грн.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” підлягає стягненню 2 192,00 грн. основного боргу та 197,40 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі               № 12/299 від 17.02.2009р. підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/299 від 17.02.2009р. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/299 від 17.02.2009р. змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” (юридична адреса: 03049, м. Київ, вул. Стадіонна, 21/1, фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 59б, р/р 26003301360346 в Київській філії “Залізничного відділення ПІБ” м. Київ, МФО 322153, код ЄДРПОУ 13667869), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 8, р/р 2600814846 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 33831357) 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. основного боргу, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 40 коп. пені, 23 (двадцять три) грн. 89 коп. державного мита та 3 (три) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Будсервіс” (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 8, р/р 2600814846 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 33831357), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” (юридична адреса: 03049, м. Київ,              вул. Стадіонна, 21/1, фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 59б, р/р 26003301360346 в Київській філії “Залізничного відділення ПІБ” м. Київ, МФО 322153, код ЄДРПОУ 13667869) 376 (триста сімдесят шість) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

6. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 12/299.

 Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Калатай  Н.Ф.

 13.04.09 (відправлено)