Рішення

від 02.04.2009 по справі 37/59

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/59

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/59                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, с. Липці Харківської області, ідентифікаційний код 35288465

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „ЗОДІАК”, м. Єнакієво Донецької області, ідентифікаційний код 20310228

про: стягнення заборгованості в сумі 2604,05грн., суми інфляції в розмірі 210,91грн., процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 30,97грн., пені в сумі 271,01грн.

за участю:

від Позивача –  не з'явився;

від Відповідача  –  Ракуть Т.П. (за довіреністю № б/н від 02.04.2009р.), Хаунов І.М. (за протоколом №12 загальних зборів учасників ТОВ „ЗОДІАК” від 20.02.2009р., директор) .

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, с. Липці Харківської області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „ЗОДІАК”, м. Єнакієве Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2604,05грн., суми інфляції в розмірі 210,91грн., процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 30,97грн., пені в сумі 271,01грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №01/16/08 від 16.01.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування  пені, інфляційної індексації  та 3% річних.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №01/16/08 від 16.01.2008р., видаткові накладні від 06.02.2008р. № ЦС 0206016, від 19.03.2008р. № ЦС0319032, від 07.08.2008р. № ЦС0807015, від 09.10.2008р. № ЦС 1009024, від 30.10.2008р. № ЦС1030011, акт звірення розрахунків станом на 16.02.2009р., розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив б/н від 27.03.2009р. (а.с.а.с.25-26), в якому зазначив про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 2604,05грн. за платіжним дорученням від 11.03.2009р. № 61 до отримання ним позовної заяви; заперечив щодо розрахунку кількості днів прострочення та проти стягнення пені, інфляції і процентів за несвоєчасне користування грошовим коштами  у зв'язку із невжиття Позивачем заходів досудового врегулювання спору, та надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-46).  

Представники Відповідача у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність Позивача у світлі приписів ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.  

Вислухавши у судовому засіданні представників Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду  докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки  № 01/16/08 (а.с.а.с.11-12) згідно п.1.1.,  якого Позивач зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах цього договору.

У п. 2.1. сторони визначили, що ціна, кількість та розгорнутий асортимент товару зазначається в накладних на товар, що поставляється, які є невід'ємною частиною договору.

За змістом п.п. 4.1., 5.1. договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент його передання покупцеві або транспортній організації. При цьому Покупець має сплатити у повному обсягу вартість поставленої партії товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї партії.

Відповідно до п. 7.1. договору встановлена відповідальність Покупця за порушення умов оплати товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору Позивачем у період з 06.02.2008р. по 30.10.2008р. була здійснена поставка товару на загальну суму 5075,65грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи (а.с.а.с.13-18).

Актом звіряння взаєморозрахунків, складеним та підписаним сторонами станом на 16.02.2009р., Відповідач підтвердив існування заборгованості перед Позивачем на суму 2604,05грн. за видатковою накладною від 30.10.2008р. № ЦС1030011. Крім того, зазначеним актом зафіксовані дати виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати товару за іншими наданими до матеріалів справи видатковими накладними, заборгованість за якими до стягнення не заявляється.

       За таких обставин Позивач 07.03.2009р. (згідно поштового штемпелю на конверті – а.с.22) звернувся до суду з вимогами про стягнення зазначеної заборгованості з урахуванням інфляційної індексації, 3% річних та пені.

Платіжним дорученням № 61 від 11.03.2009р. (а.с.46) Відповідач перерахував Позивачеві 2604,05грн. за товари згідно накладної  від 30.10.2008р. № 1030011.

Відповідач свою позицію по суті розглядуваного позову виклав у відзиві б/н від 27.03.2009р. (а.с.25-26).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення інфляційної індексації, 3% річних та пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №01/16/08 від 16.01.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №01/16/08 від 16.01.2008р.є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору №01/16/08 від 16.01.2008р. – протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.  

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були у повному обсягу та своєчасно виконані грошові зобов'язання із сплати отриманого товару. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, оплата стягуваної заборгованості здійснення Відповідачем у повному обсягу лише 11.03.2009р. – тобто після звернення Позивачем до Господарського суду Донецької області із розглядуваним позовом,  що зумовило як  припинення у такий спосіб відповідного грошового зобов'язання, так і, відповідно, - існування предмету спору в цій частині.

Оскільки сплата боргу з боку Відповідача відбулася із простроченням вже після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”  від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію. Як вбачається із матеріалів справи – Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розмінні ст.34 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано – Покупець здійснював оплату поставленого за наданими до матеріалів справи видатковими накладними товару із простроченням встановленої договором дати такого виконання (після 10-ти денного строку з дати підписання відповідної видаткової накладної), що зумовлює висновок про правомірність нарахування Позивачем відповідних платежів.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині щодо всіх наданих у матеріали справи видаткових накладних за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 210,91грн. не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення (з 11 дня після дати кожної видаткової накладної) і по дату погашення боргу/подання позову включно, а отже підлягає стягненню з Відповідача;

-  що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом цього ж періоду також не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже –  підлягає стягненню у сумі 30,97грн.  

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 7.1. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи ( утому числі – фактом її погашення 11.03.2009р.), розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, перевіривши розрахунки Позивача  за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” вважає за можливе часткове задоволення вимог щодо пені в сумі  251,74грн.

Арифметичний недолік у приведеному Позивачем розрахунку пені, який призвів до її визначення у більшому, ніж може бути нарахований за відповідний період розмірі, зумовлений використанням у розрахунку спрощеного визначення денної облікової ставки НБУ.

Відносно позиції Відповідача щодо обов'язковості досудового врегулювання спору суд зазначає, що у світлі приписів ст. 55 Конституції України та висновків Конституційного суду України, викладених у Рішенні від 09.07.2002р. N 15-рп/2002, відповідні положення договору №01/16/08 від 16.01.2008р. не можуть обмежувати прав Позивача на безпосереднє звернення до суду.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог та вимог, провадження у справі за якими підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, с. Липці Харківської області (ідентифікаційний код 35288465) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „ЗОДІАК”, м. Єнакієве Донецької області (ідентифікаційний код 20310228) про стягнення заборгованості в сумі 2604,05грн., суми інфляції в розмірі 210,91грн., процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 30,97грн., пені в сумі 271,01грн.  задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості з в сумі 2604,05грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „ЗОДІАК”, м. Єнакієве Донецької області (ідентифікаційний код 20310228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, с. Липці Харківської області (ідентифікаційний код 35288465) інфляційну індексацію в сумі 210,91грн., проценти за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 30,97грн., та пеню в сумі 251,74грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог щодо пені  відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „ЗОДІАК”, м. Єнакієве Донецької області (ідентифікаційний код 20310228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, с. Липці Харківської області (ідентифікаційний код 35288465) державне мито в розмірі 101,37грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього Відповідача  у судовому засіданні 02.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 02.04.2009р..

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.