Рішення

від 24.09.2013 по справі 911/3381/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. справа № 911/3381/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваріус», Київська обл., м. Боярка

про знесення об'єктів самочинного будівництва

за участю представників:

від прокуратури: Біньковська А.В. (посвідчення №009568 від 15.10.2012р.)

від позивача: Залюбовська Л.Б. (довіреність №1001/1 від 10.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.08.2013р. заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваріус» (далі-ТОВ «Фірма «Акваріус»/відповідач) про зобов'язання відповідача знести за свій рахунок об'єкти самочинного будівництва, а саме:

- магазин-кафе «Три бажання», що розташоване за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 6;

- магазин, що розташований за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 80А;

- магазин-кафе «Дев'ятий вал», що розташоване за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 12А.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2013р. порушено провадження у справі №911/3381/13 та призначено справу до розгляду на 17.09.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 24.09.2013р.

В судові засідання 17.09.2013р. та 24.09.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, ТОВ «Фірма «Акваріус» було здійснено будівництво у м. Боярка по вулицям Магістральній, Хрещатик та Шевченка магазинів-кафе та магазину відповідно.

18.12.2011р. після проведення КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» технічної інвентаризації об'єктів нерухомості (магазину/магазинів-кафе) у м. Боярка, по вул. Шевченка, 80А, вул. Магістральна, 6, вул. Хрещатик, 12А ТОВ «Фірма «Акваріус» видано технічні паспорти на зазначені будівлі №6831, №6799, №6830 відповідно.

Посилаючись на те, що будівництво магазину, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 80А, магазину-кафе, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 12А та магазину-кафе, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 6 проведене відповідачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, за відсутності належно затвердженого проекту та з порушенням правил містобудування, що фактично є самочинним будівництвом, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області просить суд зобов'язати відповідача знести за свій рахунок вказані об'єкти самочинного будівництва з підстав ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1, 5, 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, а також розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для, зокрема, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

Приписами статей 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

У відповідності до ст. 375 ЦК України та ст. 125 ЗК України, право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв'язку з будівництвом на земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2013р. у справі №16/5025/1391/11.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. було скасовано рішення господарського суду Київської області від 24.09.2013р. у справі №21/108-11 про задоволення позовних вимог ТОВ «Фірма «Акваріус» до Боярської міської ради про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва, які є предметом даного спору, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При прийнятті зазначеної постанови Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірні об'єкти були збудовані на земельних ділянках за відсутності належних дозволів та затверджених проектів, що унеможливлює визнання права власності за позивачем на спірні об'єкти нерухомості у відповідності до приписів ст. 375, 376 ЦК України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

З огляду на набрання постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. у справі №21/108-12 законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що факт, встановлений зазначеною постановою, а саме факт відсутності у ТОВ «Фірма «Акваріус» дозвільної, проектної документації на будівництво спірного нерухомого майна має преюдиційне значення у розумінні ст. 35 ГПК України, і не потребує доказуванню.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем в порушення вимог вищезазначених норм Закону здійснено будівництво магазинів без отримання належного дозволу та належно затвердженого проекту, за відсутності правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки, у той час, як документів, що спростовують зазначені факти відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що спірні об'єкти будівництва є самочинними у розумінні ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що відсутність належним чином затвердженої проектної документації з будівництва спірних об'єктів нерухомості унеможливлює приведення перебудови таких об'єктів у відповідності із вимогами законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача знести за свій рахунок об'єкти самочинного будівництва, а саме:

- магазин-кафе «Три бажання», що розташоване за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 6;

- магазин, що розташований за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 80А;

- магазин-кафе «Дев'ятий вал», що розташоване за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 12А підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними і допустимими доказами, та не спростована у встановленому відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.01.2011р. у справі №06/33-77 (6/74-77), від 28.03.2012р. у справі №8/181-10 та від 24.04.2013р. у справі №16/5025/1391/11.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваріус» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна, 26, ідентифікаційний код 24878865) знести за свій рахунок об'єкти самочинного будівництва, а саме:

- магазин-кафе «Три бажання», що розташоване за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 6;

- магазин, що розташований за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 80А;

- магазин-кафе «Дев'ятий вал», що розташоване за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 12А.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваріус» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна, 26, ідентифікаційний код 24878865) на користь Державного бюджету України 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.09.2013р.

Суддя В.А. Ярема