Постанова

від 17.09.2013 по справі 914/1411/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 914/1411/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

при секретарі Мазепі Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства "Спецбуд-УТОГ" Львівської обласної організації УТОГ від 04.07.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року

у справі № 914/1411/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмонолітавто", м. Львів

до відповідача: Підприємства "Спецбуд-УТОГ", м. Львів

про: стягнення 35590, 36 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року у справі №914/1411/13 (суддя Долінська О.З. ) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмонолітавто", м. Львів до Підприємства "Спецбуд-УТОГ", м. Львів про стягнення 35590,36 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "Спецбуд-УТОГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмонолітавто" 32000,10 грн. основного боргу, 2110,68 грн. - пені, 316,94 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 983,27 грн. та 3 % річних в сумі 32,41 грн. відмовити.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року у справі №914/1411/13, відповідач - Підприємство "Спецбуд-УТОГ"- подав апеляційну скаргу, з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

У своїй апеляційній скарзі, апелянт наголошує на тому, що судом не взято до уваги те, що сторонами не підписано акт звірки взаєморозрахунків по договору, а також не перевірено чи справді акти надання послуг № 106 від 31.08.2012 року , № 136 від 30.09.2012 року та № 152 від 31.10.2012 року підписані представниками сторін.

На підставі наведеного скаржник просить рішення суду першої інстанції від 25.06.2013 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1411/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Малех І.Б..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Костів Т.С. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 22.07.13 р.

Ухвалою суду від 22.07.2013 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду № 120 від 01.08.2013 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Малех І.Б., проведено повторний автоматизований розподіл справ, в наслідок якого справу № 914/1411/13 розподілено до розгляду судді -доповідачу Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б..

Ухвалою суду від 01.08.2013 року , у зв'язку із зміною складу суду та беручи до уваги клопотання скаржника розгляд справи відкладався на 17.09.2013 року.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року, у зв'язку перебуванням суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б. у складі інших судових колегій у склад колегії замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б. введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

В судове засідання 17.09.2013 року представники сторін повторно не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

01.08.2012 року між підприємством ,,Спецбуд-Утог'' та товариством з обмеженою відповідальністю ,,Трансмонолітавто'' укладено договір № 01-08/12 оренди крана баштового, відповідно до предмету якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове, платне користування кран баштовий КБ-403 ,,А'', заводський номер 1071. (п.п. 1.1,1.2 договору).

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме, майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір оренди.

Нормами ч.1 ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується з положеннями ст.283 ГК України , як спеціальної норми, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1 вищезазначеного договору сторони погодили термін оренди, а саме останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012 року та до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків за цим договором.

Розділом 3 договору, орендна плата встановлюється в розмірі 16000 грн.00 коп., в тому числі ПДВ, а термін її сплати встановлений не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем, шляхом перерахуванням відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця.

Сторони, укладаючи договір, визначили об'єкт оренди, встановили орендну плату, визначили порядок передачі майна в оренду та її строки, а тому у відповідності до вимог ст.ст. 638, 639, 759 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 283 ГК України договір вважається укладеним.

Відповідно до умов договору позивачем були надані послуги відповідачу за період: серпень 2012 року на суму 13 416,35 грн. в тому числі ПДВ, за вересень на суму 16 000,00 грн. в тому числі ПДВ, та за жовтень 2012 року на суму 16 000,00 грн. в тому числі ПДВ. Факт надання послуг з оренди крана баштового КБ-403 А на вищезазначені суми, підтверджуються підписаними сторонами та скріплені печатками сторін актами надання послуг: № 106 від 31.08.2012 року на суму 13 413,35 грн. в т.ч. ПДВ, № 136 від 30.09.2012 року на суму 16 000,00 грн. в т.ч. ПДВ та № 152 від 31.10.2012 року на суму 16 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Належних доказів не підписання цих актів уповноваженими представниками сторін скаржник суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, сплативши своєчасно лише за серпень 2012 року в сумі 13 416,25 грн. Отже, як правильно встановив суд першої інстанції непогашеною заборгованістю яка підлягає стягненню відповідача перед позивачем по актах надання послуг № 136 від 31.08.2012 року та № 152 від 31.10.2012 року становить 32 000,00 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Посилання скаржника у апеляційній скарзі на той факт, що сторонами не підписано акт звірки взаєморозрахунків по договору, не спростовує позовних вимог, оскільки позовні вимоги підтверджені первинними документами. Акт звірки взаєморозрахунків є лише одним з доказів по справі, а згідно із ч. 2 ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п.3.2. договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату за надані послуги в строк : згідно акту надання послуг № 136 від 30.09.2012 року до 11.10.2012 року, згідно акту надання послуг № 152 від 31.10.2012 року до 11.11.2012 року.

Пунктом 4.6. вищезазначеного договору, за прострочення у внесені орендодавцю орендної плати, за кожний день прострочення відповідного платежу, на письмову вимогу орендодавця орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов'язань по оплаті, здійснивши перерахунок пені, суд першої інстанції, правомірно стягнув з відповідача 2110,68 грн. пені, нарахування якої було здійснено по неоплачених актах надання послуг за вересень та жовтень 2012 року з врахуванням 10 коп. заборгованості по акту за серпень 2012 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої позивачем заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог , позивач просив стягнути з відповідача 32000,10 грн. основної заборгованості, 469, 29 грн. - 3 % річних та 3 093,95 грн. пені.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні таких в сумі 32,41 грн., оскільки вказана сума неправомірно нарахована позивачем по акту № 106 від 31.08.2012 року по якому оплата відповідача проведена своєчасно. (крім 10 коп.)

Проте, зазначаючи суму 3 % річних, які підлягають стягненню, суд помилково вказує 316,94 грн. замість 436,88 грн., що підлягають задоволенню по неоплачених актах наданих за вересень і жовтень 2012 року з врахуванням неоплачених 10 коп. по акту за серпень 2012 року.

З огляду на наведене, оскаржене рішення суду від 25.06.2013 року в частині стягнення 3 % річних слід змінити, зазначивши суму 3 % річних, яка підлягає стягненню в розмірі 436,88 грн.

Окрім того, посилання скаржника на уточнення позовних вимог в дату винесення судового рішення є формальним, враховуючи зміст такої заяви позивача, яка не вплинула на суть предмета спору та не порушила прав відповідача. Жодних додаткових доказів, які б стосувались можливої зміни позиції відповідача у справі після подання такої заяви суду надано не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1411/13 слід змінити в частині стягнення 3% річних.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Підприємства "Спецбуд-УТОГ" Львівської обласної організації УТОГ - залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року змінити в частині задоволення позову щодо стягнення 3 % річних, виклавши п.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Підприємства ,,Спецбуд-Утог (адреса: вул. Кониського,1, м.Львів,79005; ідентифікаційний код 35774976 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Трансмонолітавто'' (адреса: вул. Городоцька,367/2, м.Львів,79040; ідентифікаційний код 35774976) 32 000,10 грн. основного боргу, 2 110,68 грн.- пені, 436,88 грн. - 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору. В решті рішення суду залишити без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 23.09.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.