Постанова

від 19.12.2006 по справі 12/3-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/3-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 грудня 2006 р.                                                                                   № 12/3-06  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді          Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Українського державного підприємства

                    “Укрхімтрансаміак”

на                   ухвалу господарського суду

                    Київської області від 23.06.2006р. та постанову

                    Київського міжобласного апеляційного

                    господарського суду від 21.09.2006р.

у справі      №12/3-06

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю

                        “Цукровий завод “Лука”

до                          Відкритого акціонерного товариства

                         “Лучанський цукровий завод”

3-ті особи               1) Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль”

                             в особі Білоцерківського філіалу АППБ “Аваль”;

                          2) Українське державне підприємство “Укрхімтрансаміак”

про                      визнання права власності на майно,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від 3-тьої особи 1: не з'явився,

від 3-тьої особи 2: Полонський О.Ю. (копія довіреності у справі),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод “Лука” звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Лучанський цукровий завод”, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” в особі Білоцерківського філіалу АППБ “Аваль”, Українське державне підприємство “Укрхімтрансаміак” і просило суд визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод Лука” на майно, що включено до інвентарного переліку, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №115/04-ВАТ-1 від 13.05.2004р., укладеного між ТОВ “Цукровий завод “Лука” і ВАТ “Лучанський цукровий завод”.

До ухвалення рішення у даній справі позивач подав клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з укладанням між ТОВ “Цукровий завод “Лука” та ВАТ “Лучанський цукровий завод” третейської угоди, копія якої була додана  до клопотання (а.с.65,66 т.3).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2006р. (суддя Коротун О.М.) провадження у справі №12/3-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод “Лука” до Відкритого акціонерного товариства “Лучанський цукровий завод” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” в особі Білоцерківського філіалу АППБ “Аваль”, Українське державне підприємство “Укрхімтрансаміак” про визнання права власності на майно, припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з укладанням позивачем та відповідачем угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. (головуючий, суддя Зеленіна Н.І., судді Фаловська І.М., Швець В.О.) ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Вказана постанова мотивована тим, що укладена між позивачем та відповідачем третейська угода не суперечить чинному законодавству і є підставою для припинення провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, 3-тя особа, яка не заявляє   самостійних вимог на предмет спору -  Українське державне підприємство “Укрхімтрансаміак”, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказані ухвалу та постанову скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Київської області.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами ст.12 Закону України “Про третейські суди” та ст.ст.22, 27, 34, 80 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України “Про третейські суди” до третейського суду за угодою  сторін  може  бути  переданий будь-який   спір,   що   виникає   з  цивільних  та  господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 названого Закону встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського  суду  будь-який  спір,  який  виникає з цивільних чи господарських правовідносин,  крім випадків, передбачених законом.

Такий випадок передбачений, зокрема статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Статтею 6 Закону України “Про третейські суди” визначений перелік справ, які не підвідомчі третейським судом. Спір, що є предметом розгляду у даній справі, не відноситься до цього переліку. Одночасно стаття 49 Закону України “Про власність” не виключає можливість вирішення спору про власність третейським судом.

В силу  ст.5 Закону України “Про третейські суди” спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської  угоди,  яка  відповідає  вимогам  цього Закону. Спір може  бути  переданий  на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення рішення у даній справі між позивачем та відповідачем укладено третейську угоду від 07.06.2006р., відповідно до якої сторони (позивач та відповідач), керуючись ст.12 Закону України “Про третейські суди”, погодились, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, що виникають з договору купівлі-продажу нерухомого майна №115/04-ВАТ-1 від 11.05.2004р., у зв'язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Спілка третейських суддів України” згідно д Регламентом даного суду.

У зв'язку з укладанням цієї угоди позивачем подано до суду клопотання про припинення провадження у справі.

В силу п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Доводи скаржника про те, що укладена між сторонами третейська угода не відповідає вимогам ст.12 Закону України “Про третейські суди”, досліджувалися у суді апеляційної інстанції, який дійшов правильного висновку про те, що укладена між сторонами третейська угода не суперечить чинному законодавству. Третейська угода укладається у письмовій формі і нотаріальному посвідченню не підлягає, а тому  є безпідставними твердження скаржника про зворотне.

Також погоджується колегія суддів з висновком суду апеляційної інстанції про те, що укладена сторонами третейська угода ніяким чином не може впливати на права та інтереси скаржника в частині забезпечення належного виконання рішення господарського суду Київської області від 30.11.2004р. в іншій справі №339/2-2004, залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2004р., відповідно до якого  присуджено до стягнення з ВАТ “Лучанський цукровий завод” (відповідач у даній справі) на користь скаржника –Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” 6 353 608,60 грн. боргу, 2777,53 грн. (а.с.115-119 т.1).

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції вказані судові акти ухвалені  в іншому спорі, в яких брали участь  інші сторони, з іншим предметом і підставами позову, які не пов'язані із даною справою.

Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак”  залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 21.09.2006р. у справі №12/3-06  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій