Ухвала

від 10.09.2013 по справі 802/2600/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2600/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:головуючого-судді Сторчака В. Ю., суддів: Граб Л.С., Драчук Т.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства "Вільне" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства "Вільне" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23925,49 грн. та пені в розмірі 220,34 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду, та прийняти нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України. Представником позивача подано заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інваліда. При цьому, застосовані до відповідача адміністративно - господарські санкції у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом та пеня, відповідачем не сплачені.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки товариство виконало свій обов'язок щодо надання інформації центру зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів, відповідальність за не працевлаштування інвалідів не може бути покладена на відповідача.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в т.ч. з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно зі ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" держава служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Поряд з тим, абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 року №70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В розрізі наведеного колегія суддів зауважує, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Встановлено, що на протязі 2012 року підприємство щомісячно звітувало за формою 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів враховує, що 26.12.2012 року видавалося направлення на вакансію робітника фермерського господарства "Вільне", заявлену 03.01.2012 року - ОСОБА_2, результат направлення - відмова особи (ОСОБА_2 проживає в м.Могилеві-Подільському, вакансія не за місцем проживання); 18.06.2012 року видано направлення ОСОБА_3 Чернівецьким районним центром зайнятості, 19.06.2012 року особу працевлаштовано на заявлену вакансію.

Відповідно до листа Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості на протязі 2012 року на обліку в Могилів-Подільському міськрайцентрі зайнятості перебувало дві особи, серед яких осіб з обмеженими фізичними можливостями не було. На протязі 2012 року запрошувався кадровий працівник на інформаційні семінари, де розглядалися питання дотримання нормативу працевлаштованих інвалідів на підприємствах.

За результатом розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що вини відповідача у не працевлаштуванні інвалідів, що є обов`язковою складовою господарського правопорушення не вбачається; ним здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, зокрема, відповідачем подавався звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2012 році, а також інформація про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів щомісячно, кадровий працівник підприємства брав участь у відповідних інформаційних семінарах в центрі зайнятості.

Згідно пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач повністю виконано вимоги ч. 3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень.

Водночас апелянт стверджуючи про необхідність стягнення з товариства санкцій, помилково не врахував, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

З цих же мотивів суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника щодо невжиття відповідачем вичерпних заходів по пошуку та підготовці інвалідів для працевлаштування на вакантні місця, оскільки жодним нормативними документам, не передбачено такого обов'язку суб'єкта господарювання.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.