Постанова

від 24.09.2013 по справі 901/1401/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 901/1401/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Фенько Т.П.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Дудко Артем Олександрович, довіреність № 24/01-551368 від 18.07.13, Сімферопольська міська рада;

відповідача: Головня Олексій Михайлович, довіреність № б/н від 20.05.13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія";

третьої особи: Діомідова Ольга Ігорівна, довіреність № б/н від 23.05.13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський ряд";

третьої особи: не з'явився, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 10.07.2013 року у справі № 901/1401/13

за позовом Сімферопольської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія"

3-ті особи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський ряд"

Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 791,62 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ :

Сімферопольська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" за власні кошти звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0098 га, яка розташована на землях жилої та громадської забудови по вул. Київська, 7- Б на території мікроринку "Київський ряд" у місті Сімферополь та привести дану земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення капітальних споруд, а саме: бару-магазину площею 68,6 кв. м, торгового павільйону площею 29,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці, стягнути на користь Сімферопольської міської ради грошової суми у розмірі 791,62 грн. в рахунок погашення завданої шкоди, виниклої внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 7-Б та покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 10.07.2013 року у справі № 901/1401/13 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Зобов'язано ТОВ "Корпорація імперія" за власні кошти звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0098 га, яка розташована на землях жилої та громадської забудови по вул. Київська, 7- Б на території мікроринку "Київський ряд" у місті Сімферополь, шляхом знесення капітальних споруд, а саме: бару - магазину площею 68,6 кв. м, торгового павільйону площею 29,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0098 га, яка розташована на землях жилої та громадської забудови по вул. Київська, 7- Б на території мікроринку "Київський ряд" у місті Сімферополь.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, а тому позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,0098 га, яка розташована на землях жилої та громадської забудови по вул. Київська, 7- Б на території мікроринку "Київський ряд" у місті Сімферополь шляхом знесення капітальних споруд, а саме: бару - магазину площею 68,6 кв. м, торгового павільйону площею 29,1 кв. м, розташованих на вказані земельній ділянці та стягнення на користь Сімферопольської міської ради грошової суми у розмірі 791,62 грн., у рахунок погашення завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти по справі нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були у повному обсязі встановлені обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Зокрема, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що Сімферопольською міською радою пропущений строк позовної давності, оскільки позивачу, ще з 14.10.2003 року було відомо про наявність спірної будівлі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема архітектурно-планувальним завданням на проектування тимчасової споруди - торгівельного павільйону з облаштуванням зупинки громадського транспорту №8852, затвердженого 14.10.2003 року головним архітектором м. Сімферополя, яке спрямовано на виконання рішення Сімферопольської міської ради №400 від 28.03.2003, в якій зазначено, що на земельній ділянці розташований павільйон товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія", який підлягає знесенню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2013 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду.

Склад судової колегії з розгляду апеляційної скарги змінювався з підстав зазначених у розпорядженні керівництва суду, які містяться в матеріалах справи.

Розгляд справи був відкладений на 24 вересня 2013 року.

В судовому засіданні 24 вересня 2013 року, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, представник позивача та представник товариства з обмеженою відповідальністю "Київський ряд" проти доводів скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, представник Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим був складений акт від 14.09.2013 в якому зафіксовано, що з невстановленого часу товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" самовільно зайнято земельну ділянку орієнтовною площею 0,0098 га, яка розташована на землях житлової та громадської забудови по вул. Київська біля житлового будинку №7 корпус "б" на території мікроринку "Київський ряд" під розміщення капітальних споруд, а саме: бару-магазину площею 68,6 кв. м, торгівельного павільйону площею 29.1 кв. м. (том 1 арк.с. 12).

Вказані споруди збудовані самовільно та право власності на них не зареєстровано, що підтверджується листом інспекції ДАБК в АР Крим віл 05.06.2012 №7/1-2805 та листом КРП СМБРТІ від 25.10.2011 14474/23.

Відповідно до інформації Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 20.05.2011 №4912/24/01-08 дозвіл на право розміщення вказаних об'єктів торгівлі виконавчим комітетом не надавався. Таким чином, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" у встановленому законом порядку не оформлені, чим порушені ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, та настає відповідальність згідно п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП.

З метою усунення виявленого порушення Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим директору товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" Гетьман Д.О. 17.09.2012 було винесено припис №000361 (том 1 арк.с. 14), з вказівкою усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у строк 30 днів або оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також складено протокол про адміністративне правопорушення №000358 від 17.09.2012 (том арк. с. 15).

Копії вищезазначених документів особисто отримано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" Гетьманом Д.О., зауважень до акту та протоколу зроблено не було.

17 вересня 2012 року державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим винесено постанову №000358 (том 1 арк.с. 17), якою визнано винним товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" в особі директора Гетьман Д.О. у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Вказані постанову та припис відповідачем в судовому порядку оскаржено не було.

У виконання постанови від 17.09.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" оплачено штраф в розмірі 340,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2690 від 20.09.2012 (том 1 арк. с. 18).

З метою перевірки виконання відповідачем припису державного інспектора сільського господарства в Автономній Республіці Крим на підставі наказу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим від 09.11.2012 №344/о та направлення на проведення перевірки від 09.11.2012 №4577/4 (том 1 арк.с. 19) було здійснено повторну перевірку, за результатами якої відповідно до акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 15.11.2012 (том 1 арк.с. 20-22) встановлено, що припис посадової особи від 17.09.2012 №000361 не виконано, самовільно зайнята товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" земельна ділянка орієнтовною площею 0,0098 га під розміщення капітальних споруд, а саме: бару-магазину площею 68,6 кв. м, торгового павільйону площею 29,1 кв. м, яка розташована на землях житлової та громадської забудови по вул. Київська в м. Сімферополі біля житлового будинку №7 корпус "б" на території мікроринку "Київський ряд" не звільнена. Рішення Сімферопольської міської ради про надання вказаної земельної ділянки в користування (оренду)відсутнє. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку у встановленому законом порядку не оформлені, чим порушені ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим директору товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" Гетьман Д.О. 15.11.2012 винесено припис №000376 (том 1 арк.с. 23) з вказівкою усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у строк 30 днів або оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також складено протокол про адміністративне правопорушення №000367 від 15.11.2012 (том арк.с. 24).

Копії вищезазначених документів особисто отримано Гетьманом Д.О., зауважень до акту та протоколу зроблено не було.

15.11.2012 державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим винесено постанову №000367 (том арк.с. 25), якою визнано винним товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" в особі директора Гетьман Д.О. у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Вказані постанову та припис відповідачем в судовому порядку також оскаржено не було.

На виконання постанови від 15.11.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" оплачено штраф в розмірі 255,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2791 від 26.11.2012 (том 1 арк. с. 26).

На підставі наказу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим від 23.01.2013 №92/0 та направлення на проведення перевірки від 23.01.2013 №87 (арк.с. 27) Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим було здійснено перевірку виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" припису від 15.11.2012 №000367, за результатами якої складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 01.02.2013 (том 1 арк. с. 28-29), в якому встановлено, що припис посадової особи від 15.11.2012 №000367 не виконано, самовільно зайнята товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" земельна ділянка орієнтовною площею 0,0098 га під розміщення капітальних споруд, а саме: бару-магазину площею 68,6 кв. м, торгового павільйону площею 29,1 кв. м, яка розташована на землях житлової та громадської забудови по вул. Київська в м. Сімферополі біля житлового будинку №7 корпус "б" на території мікроринку "Київський ряд" не звільнена. Рішення Сімферопольської міської ради про надання вказаної земельної ділянки в користування (оренду) відсутнє. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку у встановленому законом порядку не оформлені, чим порушені ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення Сімферопольської міської ради із відповідним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно п.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами статей 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громадам сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Сімферопольська міська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.

Судом апеляційною інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Сімферопольської міської ради, а отже, саме позивач уповноважений щодо розпорядження земельною ділянкою, неправомірно зайнятою відповідачем.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За умовами пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України. Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для виникнення права на користування або права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийняті рішення на відповідній сесії ради, що в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю.

Проте матеріали справи не містять відповідного рішення щодо надання відповідачу спірної земельної ділянки в оренду або у користування не містять.

Стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" розкриває поняття самовільного зайняття земельної ділянки, а саме самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а)цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б)самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г)розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно до статті 212 земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є заходом правової відповідальності за допущене правопорушення в галузі земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема вищезазначеними перевірками дотримання вимог земельного законодавства, у порушення норм діючого законодавтсва відповідач без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0098 га, яка розташована на землях жилої та громадської забудови по вул. Київська, 7- Б на території мікроринку "Київський ряд" у місті Сімферополь під розміщення капітальних споруд, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ТОВ "Корпорація імперія" за власні кошти звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0098 га, шляхом знесення капітальних споруд.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь Сімферопольської міської ради грошової суми у розмірі 791,62 грн., у рахунок погашення завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, судова колегія також погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушені законодавства про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

За самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи відповідно до приписів пункту "б" частини першої статті 211 Земельного кодексу України несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

В силу статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок щодо наявності підстав для відмови в застосуванні до спірних відносин строку позовної давності, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За змістом статті 260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальним правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 Цивільного кодексу України та не може бути змінена за домовленістю сторін.

Згідно з частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до пунктів 2-4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності , а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що Сімферопольською міською радою пропущено строк позовної давності, оскільки позивачу ще з 14.10.2003 було відомо про наявність спірної будівлі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема архітектурно-планувальним завданням на проектування тимчасової споруди - торгівельного павільйону з облаштуванням зупинки громадського транспорту №8852, затвердженого 14.10.2003 головним архітектором м. Сімферополя, яке спрямовано на виконання рішення Сімферопольської міської ради №400 від 28.03.2003, в якій зазначено, що на земельній ділянці розташовано павільйон товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія", який підлягає знесенню.

Архітектурно-планувальне завдання №№8852, на яке посилається відповідач, видане йому на виконання рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №400 від 28.03.2003 "Про узгодження товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" місцерозташування та розмірів земельної ділянки для будівництва зупинки громадського транспорту з торгівельним павільйоном по вул. Київській, 7а", яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" зобов'язувалось виконати комплекс проектних робіт для будівництва зупинки загального транспорту з торгівельним павільйоном на земельній ділянці площею 158,0 кв. м по вул. Київській, 7 "а", надати до управління архітектури та містобудування завдання на проектування та технічні умови на підключення до міських інженерних мереж для підготовки архітектурно-планувального завдання, проектну документацію у повному обсязі надати на розгляд та узгодження до управління архітектури та містобудування, а також Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" було дозволено виконати проект відводу земельної ділянки.

При цьому в преамбулі вказаного рішення зазначено, що у виконавчий комітет звернулось керівництво товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" з проханням дозволити будівництво зупинки громадського транспорту з торгівельним павільйоном по вул. Київській, 7 "а", так як у зону будівництва ринку "Київський ряд" потрапляє торгівельний павільйон-зупинка, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" та підлягає зносу.

Саме на підставі вказаного рішення міської ради товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" й намагалось здійснити певні дії щодо отримання відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій просило дозволу на будівництво об'єкту нерухомості, а отже у Сімферопольської міської ради не було підстав для звернення із позовом до суду про звільнення земельної ділянки та знос самовільно побудованих об'єктів, оскільки відповідачем було розпочато процес оформлення права користування земельною ділянкою та будівництво об'єкту нерухомості у встановленому законодавством порядку.

Але, як встановлено перевірками Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, на які посилається позивач, а також підтверджується документами наданими у матеріали справи відповідачем (том 1 арк.с. 74-106), ніяких правовстановлюючих документів на землі та дозвільних документів на об'єкти відповідачем не отримано.

Відповідно п. 5 рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №400 від 28.03.2003 "Про узгодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація імперія" місцерозташування та розмірів земельної ділянки для будівництва зупинки громадського транспорту з торгівельним павільйоном по вул. Київській, 7а" рішення в частині виконання комплексу проектних робіт дійсно впродовж 1 року, тобто на час розгляду справи в суді строк дії вказаного рішення у зазначеній частині сплив.

Наявний у завданні на проектування тимчасової споруди - торгівельного павільйону з облаштуванням зупинки громадського транспорту №8852 від 14.10.2003 запису відносно того, що існуючий павільйон, який розташований суміжно на земельній ділянці, підлягає зносу, жодним чином не обґрунтовується та не підкріплюється будь-якими документами, як-то акти перевірок, приписи, тощо, відсутні докази в обґрунтування підстав його внесення у даний документ, тобто цей запис не несе наслідків обов'язковості його виконання.

Крім того, з наявного у матеріалах справи завдання на проектування тимчасової споруди - торгівельного павільйону з облаштуванням зупинки громадського транспорту №8852 від 14.10.2003 (а. с. 56-57) достеменно не вбачається саме який павільйон підлягає зносу.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено відповідними перевірками Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, висновки яких зазначені в актах перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 14.09.2013, 15.11.2012 та від 01.02.2013 (том 1 арк. с. 12, 20-22, 28-29), факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства встановлений повноважними органами та став відомий позивачу лише після 14.09.2012, з чого виходить, що Сімферопольська міська рада звернулась до господарського суду із позовною заявою з дотриманням трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи відповідача про застосування строків позовної давності до уваги судової колегії не приймаються оскільки є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

А в силу статті 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо викладених в апеляційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом першої інстанції і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні мотивами відхилення доводів скаржника.

Суд попередньої інстанції навів правове обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідачем у процесі розгляду справи не було доведено та надано відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а отже судова колегія вважає рішення суду відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2013 року у справі №901/1401/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Т.П. Фенько

О.А.Латинін

Розсилка:

1.Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Імперія" (вул. Воровського, 24,Сімферополь,95053), (вул. Толстого , 15, м. Сімферополь, 95000)

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський ряд" (вул. Київська, 7б, м.Сімферополь,95000)

4.Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 5в,Сімферополь,95053), (вул. Севастопольська , 48/1 , м. Сімферополь АР Крим , 95015)

5.Господарський суд АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)