Постанова

від 26.09.2013 по справі 5023/4077/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа № 5023/4077/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Новиковій Ю.В.,

за участю прокурора - Здор Т.О. - посв. № 013776 від 06.12.2012р.,

та представників сторін:

позивача - Педченко А.П. - дов. № 1 від 02.01.2013р.,

третьої особи - не з'явився,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - Кравченко Я.М. - дов. № 1265 від 17.06.2005р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача, ТОВ "Надія", м. Чугуїв, Харківської області (вх. №2586Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4077/12

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, смт. Печеніги, Харківська область

до 1) Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, с. Печеніги, Харківська область;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія", м. Чугуїв, Харківська область

про скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4077/12 (суддя Хотенець П.В.) відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи на стороні позивача про виключення Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області зі складу третіх осіб по справі № 5023/4077/12. Позов задоволено. Скасовано розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 09 червня 2003 року за № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га. на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" 23 липня 2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 15 від 31 липня 2003 року. Стягнуто з Печенізької районної державної адміністрації на користь державного бюджету України 573,50 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Надія" на користь державного бюджету України 573,50 грн. судового збору.

2-й відповідач, ТОВ "Надія", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. по справі № 5023/4077/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач та прокурор відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судовому засіданні просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважають, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

1-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, 16.09.2013р. на адресу суду від його представника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та 2-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать надані 2-м відповідачем до матеріалів справи протокол № 15 Загальних зборів засновників ТОВ "Надія" № 15 від 26.03.2003р. та Положення про відділ з питань лісогосподарсько-рекреаційної діяльності ТОВ "Надія", дане товариство створено як спеціалізований лісогосподарський структурний підрозділ ТОВ "Надія" у формі Відділу з питань лісогосподарсько-рекреаційної діяльності товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації від 27 травня 2003 року № 190 Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель лісового фонду для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку загальною площею 1 га на території Печенізької селищної ради.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації від 09 червня 2003 року за № 217 затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1 га та надано в оренду земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1 га терміном на 50 років.

На підставі вищевказаного розпорядження, 23 липня 2003 року між Печенізькою районною державною адміністрацією (1-м відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (2-м відповідачем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 га, який 31 липня 2003 року зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів за № 15, відповідно до умов якого, 2-му відповідачу передано із земель лісового фонду Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області земельна ділянка площею 1 га. Грошова оцінка землі - 9514,16 грн. Даний договір укладено строком на 50 років.

В ході проведеної Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Печенізького району області в серпні 2012 року, встановлено факт незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення Печенізькою райдержадміністрацією, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", та надання їх в оренду ТОВ "Надія" з фактичною зміною цільового призначення для забудови, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з позовною заявою про скасування розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 09.06.2003 р. № 217 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.07.2003 р.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, а саме, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Також, як вбачається з приписів п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, згідно з положеннями ст. 186 цього Кодексу проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що передача в оренду ТОВ "Надія" земельної ділянки із земель лісового фонду Печенізької селищної Ради Печенізького району Харківської області площею 1,00га, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду не території Печенізької селищної ради ТОВ "Надія" №190 від 27.05.2003р. було надано дозвіл на розробку проекту ведення земельних ділянок ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1,00 га для подальшої передачі даних земельних ділянок в оренду.

Факт погодження місця розташування спірної земельної ділянки підтверджується наступними документами:

- висновком Печенізького районного відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Надія" та для розміщення будинків відпочинку товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" від 28.05.2003р.;

- висновком начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Надія" та для розміщення будинків відпочинку товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" від 28.05.2003р.;

- висновком Печенізької районної санепідемстанції про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Надія" та для розміщення будинків відпочинку товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" від 28.05.2003р.;

- висновком Печенізького районного відділу містобудування та архітектури про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Надія" та для розміщення будинків відпочинку товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" від 28.05.2003р.

Крім того, з вищевказаних висновків вбачається встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки без зміни цільового призначення, обмежене використання земельної ділянки в прибережній захисній смузі Печенізького водосховища у відповідності до ст. 61 Земельного кодексу України, режим використання земельної ділянки з урахуванням режиму використання лісових земель, заборона будь-якого будівництва у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища, заборона будівництва будь-яких будівель та споруд без дозволу ДАБК.

Актом встановлення меж земельної ділянки від 02.06.2003р. встановлено межі спірної земельної ділянки.

Крім того, як вбачається з висновку Печенізького районного відділу містобудування та архітектури від 05.06.2003р.; висновку Печенізької районної санепідемстанції від 05.06.2003р.; висновку начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області від 05.06.2003р.; висновку Управління культури Харківської обласної державної адміністрації щодо погодження проекту відведення земельної ділянки загальною площею 1,0га. для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку ТОВ "Надія" на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області №08-3565; Погодження Чугуєво-Бабчанського Державного лісогосподарського підприємства "Чугуєво-Бабчанський лісгосп" "Про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного використання із земель лісового та водного фондів директору ТОВ "Надія" Семенюті О.А. на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області " від 05.06.2003р.; висновку Печенізького районного відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 05.06.2003р.; висновку Печенізького районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства "Про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного призначення директору ТОВ "Надія" Семенюті Олександру Андрійовичу на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області" від 05.06.2003р., погоджено відповідні матеріали та міститься про наявність можливості надання у користування на умовах оренди зазначеної вище земельної ділянки, що було підставою для видання Розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду не території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія"" №217 від 09.06.2003р., яким затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради, загальною площею 1,00 га та надано в оренду земельну ділянку ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради, загальною площею 1,00 га, в подальшому був укладений договір оренди земельної ділянки від 23.07.2003р., посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Кормільцем М.П., зареєстрований в реєстрі за №705, зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 31.07.2003р. за №15, що свідчить про виникнення права користування земельною ділянкою у ТОВ "Надія" відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, зокрема, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст.10 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди, згідно ст. 6 вказаного Кодексу надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, до того ж в ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) зазначено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що в оренду була передана земельна ділянка із земель лісового фонду Печенізької селищної ради Печенізького району загальною площею 1,00 га з метою використання для рекреаційного призначення, що відповідає вимогам ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), ст.ст. 6,9,10 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин).

Враховуючи все вищенаведене, матеріали справи не містять доказів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, тому, суд першої інстанції зробив неправомірний висновок, що ТОВ "Надія" фактично змінено цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на рекреаційне призначення.

Що стосується висновку суду першої інстанції про знаходження у постійному користуванні ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, то судова колегія вважає його необґрунтованим на підставі наступного.

Відповідно до ст. 93 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), під час лісовпорядкування здійснюються в тому числі і визначення меж та внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів, а згідно приписів ст. 9 цього Кодексу право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею, до того ж в ст. 94 вказаного Кодексу міститься про те, що матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища, вони є лише основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами, а не посвідчують право постійного користування.

Як вбачається з п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, але дана норма не може бути застосована судом, оскільки не була чинною на час передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Надія".

Крім того, згідно зі ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами, ст. 9 цього Кодексу передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до ч. 1 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З огляду на вищевказане, право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" повинно бути підтверджено державним актом, до того ж державний акт на право постійного користування в тому числі і спірною земельною ділянкою у ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" відсутній.

Прокурором та позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів наявності рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки на території Печенізького району Харківській області, а також, доказів державної реєстрації такого права відповідними органами, уповноваженими на це земельним законодавством, державного акту, що підтверджує право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".

На підставі викладеного та враховуючи те, що Печенізька районна державна адміністрація Харківської області діяла в межах своїх повноважень та ТОВ "Надія" набуло право тимчасового користування (оренди) на земельну ділянку площею 1,00 га на території Печенізької селищної ради для рекреаційного призначення, позовні вимоги про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 09 червня 2003 року за № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,00 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що був укладений Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" 23 липня 2003 року, то судова колегія зазначає наступне.

Загальні підстави недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України правовою підставою недійсності правочину є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ж до приписів ст. 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст.15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Умови, викладені в спірному договорі були визначені та погоджені сторонами. Договір містить умови, які не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Проте, судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що при вчиненні договору земельної ділянки від 23 липня 2003 року недодержано вимоги ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (яка діла на дату укладання договору оренди) про нотаріальне посвідчення, він укладений в простій письмовій формі, у зв'язку із чим, у відповідності до ст. 220 ЦК України спірний договір оренди землі від 23 липня 2003 року є нікчемним.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, на яких ґрунтується його висновок, оскільки ним не було витребувано у сторін належним чином завірений екземпляр договору, а наданий договір орендної ділянки від 23.07.2003р. містить посвідчення державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Кормільцем М.П., зареєстрований в реєстрі за № 705 та зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 31.07.2003р. за №15.

Також, суд першої інстанції зробив неправомірний висновок про те, що в договорі не зазначено на підставі яких документів, якою організацію встановлено розмір грошової оцінки землі в сумі 9514,16 грн., оскільки ні ст.ст.2,23,24 Закону України "Про плату за землю " , ні пункт 3 частини 2 ст.14 Закону України "Про оренду землі " , на які посилався суд першої інстанції, не містить норми щодо обов'язкового зазначення в договорі документів, на підставі яких та якою організацію встановлено відповідний розмір грошової оцінки землі. До того ж, будь-яких доказів щодо недоотримання належних грошових коштів державою у вигляді орендної плати за землю матеріали справи не містять.

Таким чином, приймаючи все вищевикладене та те, що прокурором не доведено, що спірний договір укладено з порушенням приписів чинного законодавства, у тому числі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, судова колегія прийшла до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним вказаного договору також не підлягає задоволенню.

Щодо посилань 2-го відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було порушено ст. 71 ЦК УРСР, ст.ст. 256, 257, 258 ЦУ України та п. п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, не було взято до уваги те, що прокурором пропущено строк позовної давності, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, положення якого діяли на час укладення договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пункт 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів " № 10 від 29.05.2013р., передбачає, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про ті обставини, які стали на його думку та думку прокурора підставою недійсності договору оренди земельної ділянки від 23.07.2003 р., який укладений між 1-м та 2-м відповідачами ще в 2003 році, що підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 31.07.2003 р. Відтак, перебіг строку позовної давності розпочався 23.07.2003 р., з моменту укладення договору оренди, і закінчився 24.07.2006 р. З позовною заявою прокурор звернувся лише 10.09.2012 р., тобто, з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом якого той звернувся до суду, а матеріали справи свідчать про те, що його права та інтереси не порушені, тому, суд апеляційної інстанції не має права застосувати позовну давність.

Дана правова позиція повністю погоджується з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів " № 10 від 29.05.2013р., де зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 квітня 2013 року у справі № 922/510/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (вул. Чугуївська, 58, с. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область, р/р 26003132720011 в АКБ "Базис" в м. Харків, МФО 351760,Є код 00993069, ін. под. № 009930620439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (вул. Харківська, 105-А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, р/р 26000155566 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Київ, МФО 380805, код 22679311) 1147,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 26.09.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.