Постанова

від 19.09.2013 по справі 826/3355/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3355/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профконсалт Плюс» та Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профконсалт Плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Субаро Плюс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профконсалт Плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Субаро Плюс» та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 № 0000442240 та № 0000452240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 р. № 0000442240 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 16 253,26 грн. та у розмірі 44 579,57 грн. за штрафними санкціями, № 0000452240 (з податку на додану вартість) в частині визначення податкових зобов'язань за основним платежем у розмірі 31 300,58 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 50 367,40 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що всі господарські операції між позивачем та ТОВ «Субаро плюс» призвели до реальних наслідків, були оформлені у відповідності до податкового законодавства, а тому вважає висновки податкового органу та суду першої інстанції про заниження товариством податку на прибуток та податку на додану вартість за період, що перевірявся, хибними.

Також не погоджуючись з постановою суду першої інстанції апеляційну скаргу подала Державна податкова служба України та просила скасувати постанову суду в частині задоволення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що за період 1095 днів податковим органом повторно було визначено позивачу податкові зобов'язання, а тому відповідачем було правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання. Крім того, вважає, що оскільки судом першої інстанції було встановлено, що всі правовідносини позивача з ТОВ «Субаро Плюс» є безтоварними,- у платника податку були відсутні підстави для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ і у березні 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Профконсалт Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Субаро Плюс» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 29.12.2012 р. № 660/22-511/37826191.

Перевіркою встановлено порушення вимог п/п. 14.1.27, п/п. 14.1.36, п. 137.1, 138.2, 138.4, 139.1.9, 185.1 ПК України, що призвело до завищення витрат за операціями з придбання овочів за відносинами із зазначеним контрагентом за 1 півріччя 2012 року на 810 318 грн. (у т.ч. за 2 кв. 2012 р. на 810 318 грн.) та заниження податку на прибуток на 170 167 грн.

Окрім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ встановлено порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ПК України та завищення податкового кредиту з ПДВ всього на 162 063 грн., зокрема, за березень 2012 р. на 23 197 грн., який не належав до періоду, що перевірявся, та за квітень 2012 р. на 138 866 грн.

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що від ДПІ у Деснянському районі м. Києва надійшов акт № 603/22-50/38096019 від 10.10.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Субаро Плюс», в якому зазначено, що між ТОВ «Субаро Плюс» та ТОВ «Інтайм Сервіс» укладено договір від 02.03.2012 р. № 03203-12, відповідно до якого на користь ТОВ «Субаро Плюс» поставлено кріп, петрушку, шпинат, кінзу на загальну суму 784 523,83 грн. з них ПДВ - 130 753 грн., однак фактично здійснення вищевказаних поставок від ТОВ «Інтайм Сервіс» у квітні 2012 року документально не підтверджено. Як зазначається в Акті перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06.07.2012 р. № 1074/22-60/37588027 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтайм Сервіс», в ході відпрацювання ТОВ «Інтайм Сервіс» за січень 2012 року від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва службовою запискою від 14.05.2012 р. № 942 було отримано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтайм Сервіс». При проведенні обстеження за податковою адресою складено Акт про незнаходження за юридичною адресою. Також, відповідно до пояснень керівника ТОВ «Інтайм Сервіс» ОСОБА_3 від 12.05.2012, останній не здійснював керівництво господарською діяльністю та не підписував від імені цього товариства будь-яких документів. ДПІ зазначає також, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Субаро Плюс» до контрагентів покупців, що свідчить про фіктивність правочинів. В зв'язку з чим, Актом перевірки зменшено останньому податковий кредит на суму 130 754 грн. за квітень 2012 р. та податкові зобов'язання на суму 162 064 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не надано доказів повторності визначення позивачу податкових зобов'язань та їх узгодження, тобто доказів наявності підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми податкових зобов'язань, а також про відсутність підстав для донарахування сум ПДВ за березень 2012 року. В той же час, суд першої інстанції погодився з висновками податного органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Субаро Плюс», внаслідок чого позивачем було неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ за період, що перевірявся.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2012 року між ТОВ «Профконсалт плюс» та ТОВ «Субаро плюс» укладено договір купівлі-продажу товарів № 103.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Субаро Плюс» та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема: договором поставки, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями про оплату поставленого товару. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також на підтвердження факту подальшої реалізації товару суду надано договір № ФЦ008566 від 20.02.2012 року з ДП «Фуршет Центр», відповідні видаткові та податкові накладні, а також докази транспортування товару.

Висновки суду першої інстанції про відсутність подорожніх листів та товарно-транспортних накладних щодо перевезення овочів за спірними операціями у квітні 2012 року зі складу контрагента за адресою м. Київ, вул. Електротехнічна, 18 на склад позивача за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна,5 спростовуються наявністю у матеріалах справи подорожніх листів на підтвердження факту поставки товару від складу третьої особи до складу позивача. Як пояснила представник позивача, надані подорожні листи не були взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки відправною точкою в них зазначено склад позивача.

З приводу вищевикладеного колегія суддів зазначає, що використання транспортних засобів на шляху переміщення для транспортування інших грузів за іншими договорами поставки не заборонена чинним законодавством і не тягне за собою недійсність товарно-транспортних накладних.

Така, на перший погляд, невідповідність адреси пояснюється тим, що транспорті засоби використовувалися для переведення товарів, номенклатура яких визначена у видаткових накладних, починали свій маршрут зі складу позивача, звідки брали й інші товари для перевезення. В свою чергу, товари, які є предметом спірного договору завантажувались на складі ТОВ «Субаро Плюс» про що прямо зазначено в подорожніх листах.

але з послідовності виконання завдань вбачається наявність маршруту транспортного засобу зі складу третьої особи до складу позивача, що підтверджує факт поставки товару від складу третьої особи до складу позивача.

Додатковою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став Акт №603/22-50/38096019 від 10.10.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Субаро Плюс», в якому зазначено про наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтайм Сервіс», що не можна вважали належним доказом безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Субаро Плюс», оскільки податковим законодавством передбачено принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності названого контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

На підтвердження правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% внаслідок повторного визначення позивачу податкового зобов'язання податковим органом протягом 1095 днів, відповідач посилається на Акт перевірки ТОВ «Профконсалт Плюс» від 14.12.2012 №622/22-511/37826191, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 №0000422240 та №0000412240, однак таке твердження відповідача спростовується матеріалами справи, а саме ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 14.08.2013про відкриття касаційного провадження у справі за позовом ТОВ «Профконсалт Плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування вищеозначених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на що, до позивача мали бути застосовані положення абз.2 п. 123.1 ПК України відповідно до якого, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, сума ПДВ у розмірі 23 197 грн. донарахована за операціями березня 2012 р., що однак знаходиться поза межами періоду, відносно якого податковий орган мав повноваження для перевірки, та вказує на те, що ДПІ діяла протиправно, поза межами своїх повноважень, що у свою чергу вказує на відсутність підстав для прийняття спірного рішення з ПДВ в частині, що ґрунтується на донарахуванні сум ПДВ за березень 2012 року.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача за період, що перевірявся.

Таким чином, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, , що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профконсалт Плюс» задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профконсалт Плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Субаро Плюс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 №0000442240 та №0000452240 визнати протиправними та скасувати

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови буде виготовлено 24 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.