Ухвала

від 27.09.2013 по справі 347/1280/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4

Справа №347/1280/13-ц

Провадження № 22ц/779/2217/2013

Категорія 52

Головуючий у І інстанції: Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.

з участю:представників апелянта - ОСОБА_2,ОСОБА_3; представника відповідача-Лазоришина І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Смоднянської загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІ ступенів про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 11 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працювала у відповідача бухгалтером на 0,5 ставки за сумісництвом. Довідавшись, що вона вагітна, адміністрація школи поставила за мету звільнити її з роботи, крім цього не бажала оплачувати фактично відпрацьовані дні та по лікарняному листку. Наказом №36 від 22.04.2013 року звільнена з роботи на підставі ст. 36 п. 6 КЗпП України, в зв'язку з відмовою продовження роботи, внаслідок зміни істотних умов праці та на підставі прийняття на роботу основного працівника. Вважає таке звільнення незаконним. Просила поновити її на роботі, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Косівського районного суду від 11 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги ч.3 ст 184 КЗпП України, згідно з якими, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцять років або дитини-інваліда, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків ліквідації підприємства, а оскільки ліквідації школи не було, звільнення її, як вагітної жінки з ініціативи відповідача є незаконним.

Апелянт також вказує, що суд не звернув уваги на те, що не звільнивши її з займаної посади, відповідачем прийнято на її робоче місце іншого працівника.

Вважає, що суд неправильно вирішив справу і в частині відмови в позові про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обємі.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просив залишити в силі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Як вбачається з приписів п. 2 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.02.2013р. відповідач повідомив позивача листом про те, що у зв'язку з виробничою необхідністю адміністрація школи з 16.04.2013р. встановлює новий графік режиму роботи. Тобто відповідачем були дотримані вищевказані норми закону та завчасно, тобто не пізніше як за два місяці повідомлено про зміну істотних умов праці.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством

Згідно п. 5 Положеня № 43 «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм, оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт. А відповідно до п. 8 вищезгаданого Положення звільнення з роботи за сумісництвом здійснюється без виплати вихідної допомоги.

Вимоги позивачки про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу місцевий суд підставно вважав необгрунтованими, оскільки вона була звільнена з роботи за сумісництвом. По основному місцю роботи вона продовжувала працювати і вимушеного прогулу, в розумінні закону у неї фактично не було.

Відповідно й вимоги позивачки про відшкодування заподіяної їй моральної шкоди в сумі 5000 грн. у зв'язку з порушенням її трудових прав, суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованими, оскільки самого факту порушення трудових прав, суд не встановив, у зв'язку з чим в задоволенні позову і в цій частині суд відмовив.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Отже, судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 11 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута