Ухвала

від 20.01.2014 по справі 347/1280/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1280/13-ц

Провадження № 22-ц/779/267/2014

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Пнівчук О.В., Малєєва А.Ю.,

секретаря Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою директора Смоднянської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Джуранюк Валентини Юріївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Смоднянської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Косівського районного суду від 02 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Косівського районного суду від 11.07.2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Смоднянської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

25 жовтня 2013 року директор Смоднянської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Джуранюк В.Ю. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Додатковим рішенням Косівського районного суду від 02.12.2013 року доповнено рішення Косівського районного суду від 11.07.2013 року абзацом наступного змісту: стягнути з ОСОБА_3 на користь Смоднянської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I-II ступенів витрати за надання правової допомоги в розмірі 4000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність і необґрунтованість судового рішення, що не відповідає обставинам справи та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував необхідність стягнення витрат за надання правової допомоги. Також, суд не врахував, що згідно ст.84 ЦПК України та ст.1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40%, встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому засіданні. Враховуючи всю роботу, яку виконав представник відповідача Лазоришин І.І., до стягнення підлягали 627 грн. 03 коп. витрат на правову допомогу, а не 4000 грн., як вирішив суд.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Задовольняючи заяву директора Смоднянської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Джуранюк В.Ю. та ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення це питання не було вирішено.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК. Воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Із системного аналізу норм процесуального закону випливає, що суд може ухвалити додаткове рішення щодо понесених судових витрат лише в тому разі, якщо: 1) докази таких витрат були надані суду при розгляді справи до ухвалення рішення; 2) ці докази були предметом судового розгляду; 3) були надані іншим особам, які беруть участь у справі, для ознайомлення та 4) були досліджені судом у судовому засіданні проте 5) стосовно них рішення не було ухвалене.

Важливою умовою ухвалення додаткового рішення є та, що воно може прийматись тільки на підставі обставин, встановлених судом при розгляді і вирішенні справи. Додаткове рішення не вирішує питань, які не були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалення додаткового рішення можливе лише за сукупності всіх вищенаведених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача в ході судового розгляду до ухвалення рішення не було заявлено вимоги щодо стягнення з позивача витрат на юридичну допомогу, а тому таке питання не досліджувалось та не вирішувалось в ході розгляду справи. Крім того, представник відповідача звернувся з відповідною заявою вже після перегляду справи в апеляційному порядку. В ході розгляду справи апеляційним судом відповідач не вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки питання стягнення судових витрат не було предметом судового розгляду при ухваленні рішення по суті спору, проте ці витрати, як зазначає представник відповідача з поданням відповідних документів, були понесені, це не позбавляє їх права звернутись до суду на загальних підставах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки у суду першої інстанції не було правових підстав для ухвалення додаткового рішення, а тому додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Додаткове рішення Косівського районного суду від 02 грудня 2013 року скасувати, а у задоволенні заяви директора Смоднянської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Джуранюк Валентини Юріївни про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.В. Пнівчук

А.Ю. Малєєв