Постанова

від 24.09.2013 по справі 817/2521/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2521/13-а

24 вересня 2013 року 15год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Свирид М.В.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімол», далі по тексту ТОВ «Бімол» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072200 від 16.04.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 473747,00 грн. основного платежу та 236873,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення - рішення № 0000062200 від 16.04.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 29907,00 грн. основного платежу та 14328,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення - рішення № 0000082200 від 16.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 5050,43 грн., податкового повідомлення - рішення № 0001041741 від 16.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2332,01 грн., основного платежу та 1093 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Адміністративний позов позивач обґрунтовує тим, що господарські операції з контрагентами мали реальний характер, підтверджені первинними бухгалтерськими та податковими документами, акт перевірки не містить чіткого послання на первинні документи. Що стосується порушення ТОВ «Бімол» порядку заповнення та не включення даних до спеціальної декларації з податку на додану вартість спростовується документами бухгалтерського обліку, позивач зазначає, що в спеціальну (скорочену) декларацію повинні включатися не тільки господарські операції з реалізації власної продукції (податкові зобов'язання), але й господарські операції з придбання товарів, що стосуються спеціального режиму оподаткування. Порушення порядку касової дисципліни також не мало місце, оскільки розхідні касові ордери мають усі необхідні заповнені реквізити, працівники дійсно працюють на підприємстві. Просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Заявою від 27.08.2013 ТОВ «Бімол» позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001041741 від 16.04.2013 просив залишити без розгляду, чим фактично зменшив позовні вимоги.

Відповідач - Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області позовні вимоги заперечила у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. На обґрунтування заперечень вказує на те, що актом перевірки від 26.03.2013 встановлено порушення вимог податкового законодавства, зокрема, п.135.2 статті 135, п.137.1 статті 137, п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України, абзацу в пп. 138.10.4, п.138.10 статті 138, п.п. 139.1.9, п.139.1, статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 29907 грн., п.181.7 статті 181, п.185.1 статті 185, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.11, п.201.14, п. 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість в сумі 17653 грн., п.181.7, статті 181, п.185.1 статті 185, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.11, п.201.14, п. 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження та несплати до спеціального фонду державного бюджету податку на додану вартість в сумі 385614 грн., та не перерахування податку на додану вартість в сумі 70480 грн., порушення п.2.8., п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 13.01.2005 № 40/10320. Відповідач зазначає, що господарські операції з ТОВ «Об'єктив», ПП «Агрегат - Ресурс», ПП «Отельєр», ТзОВ «Сідона» не мали реальний характер, відсутні первинні документи, що підтверджують транспортування товару, а матеріали зустрічних перевірок свідчать про підставність прийняття податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності судом встановлено наступне.

Позивач - ТОВ «Бімол» є юридичною особою, що підтверджується довідкою статистики серії АБ № 657904 від 07.06.2013.

Видами діяльності позивача є переробка молока, виробництво масла та сиру, виробництво морозива, оптова торгівля молочними продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання 26.03.2013 проведено виїзну перевірку ТОВ «Бімол» на предмет дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.122012.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт за № 155/22/32413662 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» код ЄДРПОУ 32413662 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

Актом перевірки, в частині податкових повідомлень - рішень, які є предметом оскарження, встановлено порушення п.135.2 статті 135, п.137.1 статті 137, п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України, абзацу в пп. 138.10.4, п.138.10 статті 138, п.п. 139.1.9, п.139.1, статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 29907 грн., п.181.7 статті 181, п.185.1 статті 185, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.11, п.201.14, п. 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість в сумі 17653 грн., п.181.7, статті 181, п.185.1 статті 185, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.11, п.201.14, п. 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження та несплати до спеціального фонду державного бюджету податку на додану вартість в сумі 385614 грн., та не перерахування податку на додану вартість в сумі 70480 грн., порушення п.2.8., п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 13.01.2005 № 40/10320.

Акт перевірки від 26.03.2013 не підписаний посадовими особами позивача.

На підставі акту перевірки від 26.03.2013 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000072200 від 16.04.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 473747,00 грн. основного платежу та 236873,50 грн., штрафних (фінансових санкцій, податкове повідомлення - рішення №0000062200 від 16.04.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 29907,00 грн. основного платежу та 14328,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення - рішення № 0000082200 від 16.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 5050,43 грн., податкове повідомлення - рішення № 0001041741 від 16.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2332,01 грн., основного платежу та 1093 00 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 26.03.2013, ТОВ «Бімол» 09.04.2013 було подано письмове заперечення, яке рішенням Костопільською ОДПІ від 16.04.2013 за № 2069/7/22-17 залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

Рішенням про результати розгляду скарги від 04.07.2013 №6211/6/99-99-10-01-15 повторну скаргу ТОВ ««Бімол» також залишено без задоволення.

В свою чергу за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «Бімол» протягом перевіряє мого періоду мало господарські операції з ТОВ «Сидона», ПП «Агрегат-Ресурс», ПП «Об'єктив», ПП «Отельєр Інтернешнл», ТОВ «Виробничо промислове підприємство «Металіст».

Що стосується правовідносин позивача з ТОВ «Сидона», суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року між ТОВ «Сидона» та ТОВ «Бімол» було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.1. Договору на умовах вказаного Договору Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар за ціною, номенклатурою та кількістю згідно товаросупроводжуючих документів. Договір скріплений печатками та підписами сторін.

Виконання Договору від 01.09.2011 підтверджується платіжними дорученнями № 465 від 25.05.2012 на суму 3720,00 грн., № 942 від 16 серпня 2012 року на суму 9708,00 грн., № 2503 від 01.09.2011 на суму 1400,00 грн., № 337 від 10.05.2013 на суму 2000,00 грн., № 63 від 16.01.2012 на суму 5000,00 грн., № 3355 від 25.12.2011 на суму 9240,00 грн., № 2958 від 02.11.2011 на суму 1500,009 грн., рахунком - фактурою №175/09 від 05.09.2011, № 20/01 від 09.01.2012, № 380/12 від 12.12.2011, накладною № 2522 від 30.05.2012, накладною №2370 від 10.05.2012, накладною №3360 від 16.08.2012, видатковою накладною №1332 від 26.12.2011, видатковою накладною № 610 від 18.10.2011, видатковою накладною №240 від 06.09.2011, накладною №1490 від 11.01.2012, податковою накладною №253 від 26.12.2011, податковою накладною №110 від 22.12.2011, податковою накладною № 160 від 16.08.2012, податковою накладною №252 від 25.05.2012, податковою накладною № 100 від 10.05.2012, податковою накладною № 120 від 18.10.2012, податковою накладною №50 від 06.09.2011, товарно-транспортними накладними від 06.09.2011, від 26.12.2011, від 18.10.2011, від 11.01.2012, 10.05.2012, від 30.05.2012, від 16.08.2012, накладною на внутрішнє переміщення № ПМ-0000028 від 23.01.2012, № ПМ-00000720 від 16.08.2012, № ПМ-0000451 від 31.05.2012, актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.09.2011, від 31.10.2011, від 31.12.2011, від 31.12.2011, від 30.06.2012, від 31.10.2012, актом приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 31.01.2012, звітом про витрату допоміжних матеріалів та палива за травень 2012 року, актом на списання товарно-матеріальних цінностей, від 31.01.2012, від 31.08.2012, оборотно- сальдовою відомістю по рахунку 1522 за червень 2012 року, оборотно-сальдовою відомістю за грудень 2011 року, за січень 2012 року, оборотно сальдовою відомістю по рахунку 1521 за жовтень 2011 року, за серпень 2012 року, за травень 2012 року, за травень 2012 року, оборотно сальдовою відомістю по рахунку 205 за грудень 2011 року, за січень 2011 року.

Поряд з тим, за результатом проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що відповідно до представлених накладних до перевірки, а саме: № 1940 від 11.01.2012 на суму 5000,00 грн., № 2370 від 10.05.2012 на суму 2000,00 грн., № 2522 від 30.05.2012 на суму 3720,00 грн., № 3360 від 16.08.2012 на суму 9708, 00 грн., не можливо ідентифікувати осіб, які здійснили приймання - передачі матеріальних цінностей, не вказано прізвище осіб.

Крім того, 13.08.2012 за № 156/22-2/37692941 отримано акт перевірки, яким не підтверджено податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Сидона», відсутні товарно - транспортні накладні.

Поряд з тим, п. 1 акту № 101/13-2/37692941 від 28.02.2011 «Про проведення перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ з обліку ТОВ «Сидона» за період з 14.07.2011 по 20.12.2012 зазначено, що звіркою ТОВ «Сидона» підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Звіркою ТОВ «Сидона» підтверджено податкові зобов'язання та податковий кредит, за період, що перевіряється.

З акту Бориспільської ОДПІ від 13.08.2013 № 156/22-2/37692941 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ обліку ТОВ «Сидона» код за ЄДРПОУ 37692941 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 14.07.11 по 30.06.2012 вбачається відображення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 по 01.06.2012.

Крім того, з акту від 22.03.2013 №134/22-37692941 Бориспільської ОДПІ видами діяльності ТОВ «Сидона» є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно- монтажні роботи, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого вжитку.

В матеріалах справи міститься довідка про взяття на облік платника податків ТОВ «Сидона» від 25.05.2011 № 7490, свідоцтво платника податку на додану вартість серії НБ № 410486 від 14.07.2011 видане Борспільською ОДПІ, випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 117857, де директором зазначено Предко М.М., особа підпис якої міститься на первинних бухгалтерських документах ТОВ «Сидона», довідкою статистики серії АБ № 362297, повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 24.05.2011 № 3536/02.

Що стосується правовідносин позивача з та ПП «Агрегат-Ресурс», суд звертає увагу на наступне.

В акті перевірки сторінка 16 зазначено, що до перевірки не було представлено Договір № 1203/07-1 від 07.03.2012, оприбуткування мотопомпи та послуг по її монтажу здійснено згідно проводок бухгалтерського обліку по дебету рахунку №1521 та кредиту рахунку № 631.

Підставою для встановлення порушення вимог податкового законодавства в даному випадку було посилання Костопільської ОДПІ на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 09.01.2013 № 80/227/34315591 «Про неможливість проведення звірки з контрагентом ПП «Агрегат-Ресурс» від ТОВ «Старт Д», а тому відповідач вважає, що оскільки по ланцюгу постачання неможливо встановити продавця товару в третьому колінні, операції ТОВ «Бімол» та ПП «Агрегат-Ресурс» містять ознаки безтоварної.

Матеріали справи містять виписку з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №751282 серії АБ, про місцезнаходження ПП «Агрегат-Ресурс», довідку статистики серії АА № 540852 від 19.07.2012, види діяльності: оптова торгівля іншими товарами народного споживання, товарами господарського призначення, свідоцтво платника податку на додану вартість № 1001100148 від 09.04.2008, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 045976 від 12.02.2008.

Судом встановлено, що 20.06.2011 між ПП «Агрегат-Ресурс» та ТОВ «Бімол» було укладено договір поставки № 1106/20-4 відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупця - ТОВ «Бімол» обладнання в подальшому Товар.

Виконання договірних відносин підтверджується платіжними дорученнями № 2251 від 03.08.2011, № 380 від 15.05.2012, № 601 від 15.06.2012, рахунком - фактурою № СФ-1223 від 28.07.2011, видатковою накладною № РН-0695 від 11.08.2011, видатковою накладною № РН-0000484 від 01.06.2012, актом здачі приймання робіт (послуг) від 06.06.2012, податковою накладною № 18 від 06.06.2012, податковою накладною № 5 від 01.06.2012, податковою накладною № 79 від 17.05.2012, податковою накладною № 15 від 03.08.2012, товарно-транспортною накладною від 11.08.2013, товарно - транспортною накладною № 56182000784276 від 08.06.2012, накладною на внутрішнє переміщення № ПМ-0002488 від 29.11.2012, оборотно сальдовою відомістю по рахунку № 205 за 11.08.2011, звітом про витрату допоміжних матеріалів та палива за грудень 2011 року, оборотно - сальдовою відомістю за 01.06.2012 по 01.06.2012, актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.06.2012.

Що стосується правовідносин позивача з ПП «Об'єктив», суд звертає увагу на наступне.

Перевіркою було встановлено проведення господарських операцій ТОВ «Бімол» з ПП «Об'єктив». В акті сторінка 29 вказано, що до перевірки було представлено договір № ДГ-056 від 11.07.2011 без номера, дати не вказано.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Об'єктив» та ТОВ «Бімол» було укладено договір поставки № ДГ-056 від 11.07.2011, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю гомогенізатори та запасні частини до гомогенізаторів та сепараторів на суму 50000,00 грн., виконання умов Договору підтверджується видатковою накладною № 711001 від 01.07.2011, № 90102 від 01.09.2011, податковою накладною № 90102 від 01.09.2011, податковою накладною № 711001 від 11.07.2011, товарно-транспортною накладною від 01.09.2011, від 31.07.2011, оборотно-сальдовою відомістю за вересень 2011 року по рахунку «205», оборотно сальдовою відомістю по рахунку «205» за серпень 2011 року, звітом про витрату допоміжних матеріалів і палива за вересень 2011 року, актом списання товарно - матеріальних цінностей від 01.09.2011 року та від 31.08.2011.

Що стосується правовідносин позивача з ПП «Отельєр Інтернешнл», суд звертає увагу на наступне.

На сторінці 67 акту перевірки встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Бімол» проводило взаємовідносини із ПП «Отельєр Інтернешнл» код за ЄДРПОУ 36108493 на предмет купівлі запасних частин на загальну суму 17494,80 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 2915,80 грн. Договір купівлі - продажу № 010912 від 01.09.2012 до перевірки представлений не був.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Отельєр Інтернешнл» включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців згідно виписки № 499141 серії ААВ, підприємство взято на облік платника єдиного внеску згідно довідки від 23.07.2012 № 6345/02, є платником податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 17.07.2004 № 8364, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва серії НБ № 273434 видане Бориспільською ОДПІ 20.09.2010.

01.09.2012 між ПП «Отельєр Інтернешнл» та ТОВ «Бімол» укладено Договір поставки № 01/09/2012.Виконання Договору підтверджується платіжним дорученням № 1301 від 12.10.2012, № 1010 від 27.08.2012, № 1370 від 23.10.2012, рахунком - фактурою № 47010/12 від 24.10.2012, рахунком - фактурою від 12.10.2012 № 28010/12, накладною №781 від 14.10.2012, накладною № 900 від 24.10.2012, податковою накладною № 240 від 24.10.2012, податковою накладною № 121 від 12.10.2012, товарно -транспортною накладною від 24.10.2012, товарно - транспортною накладною від 14.10.2012, оборотно сальдовою відомістю по рахунку № 1522 за 30.11.2012, оборотно сальдовою відомістю по рахунку 10 за 30.11.2012, актами приймання здачі відремонтованих, реконструйованих об'єктів від 30.11.2012.

Що стосується посилання Костопільської ОДПІ на порушення формування податкового кредиту з ТОВ «Виробничо промислове підприємство «Металіст» в сумі 341,33 грн., то слід зазначити, що податковим органом в акті перевірки підтверджується представленням до перевірки податкової накладної № 7 від 04.08.2011, видаткової накладної № РН-0000537 від 12.08.2011, договору від 04.08.2011, здійснення ТОВ «Бімол» оприбуткування придбаного заготовки круг по рахунку 1521 та рахунку 631 (розрахунки з постачальниками).

Суд вважає, що подання ТОВ «Виробничо промислове підприємство «Металіст» останньої податкової звітності за вересень 2011 року, не можу служити підставою для зняття із податкового кредиту, оскільки господарські операції відбулися у серпні 2011 року, тобто за період коли контрагент ТОВ «Бімол» звітувався до податкового органу. На сторінці 6 акту перевірки від 26.03.2013 відповідачем зазначено, що на підставі даних головної книги за 2012 рік, сальдової відомості по рахунку 3772, 701,703, контрольних стрічок, первинних бухгалтерських документів встановлено заниження валового доходу за грудень місцяь 2012 року на суму 80275 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 15 серпня 2011 року за № Б 2-11 між позивачем та громадянкою ОСОБА_5, було укладено Договір оренди приміщення басейну, відповідно до якого ТОВ «Бімол» сплачує щомісячну орендну плату в розрахунку 15,00 грн., за І кв.м.

На виконання умов Договору складено акт приймання - передачі приміщення басейну від 01.12.2011. Вказані документи підписані сторонами та скріплено печаткою сторони - ТОВ «Бімол». 01.12.2012.

01.12.2012 вказана угода була розірвана. На виконання розірваної угоди 29.12.2012 для ПП ОСОБА_5 було повернено грошові кошти у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 32413662 та витягом з касової книги за 29.12.2012, для ОСОБА_6, на суму 5000,00 грн., що підтверджується витягом з головної книги,видатковим касовим ордером від 29.12.20012.

З книги обліку розрахункових операцій не вбачається, графа «фіскальні звітні чеки» що отримана виручка за грудень 2012 року становить 80275 грн., а навпаки отриманої виручки становить 14790 грн.

При цьому з даних головної книги не вбачається наявність розбіжності по отриманому доходу та витратах ТОВ «Бімол».

Акт перевірки від 26.03.2013 не містить посилання на дату господарської операції, назву контрагента, бухгалтерську проводку, на підставі яких відповідач зробив висновок, що має місце заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені п.п.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок №984). Згідно з вимогами вказаного підпункту Порядку №984 перевіряючі повинні зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч вказаним вимогам, відповідачем у акті перевірки від 26.03.2013 № 155/22/32413662 зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та які підтверджують наявність порушень.

Так, обставини щодо заниження ТОВ «Бімол»» валового доходу податковим органом встановлювались на підставі аналізу даних оборотно-сальдових відомостей позивача: щодо заниження валового доходу за 4 квартал 2012 року на суму 78001 грн. - рах. 3772,701,703.

Жодних посилань на первинні документи бухгалтерського обліку позивача щодо вказаних порушень акт перевірки не містить, відсутня конкретизація заниження валового доходу у розрізі реалізації товарів, робіт і послуг, інших оборотних активів.Вказане є порушенням відповідачем вимог Порядку N984, оскільки висновки акта не підтверджені документально, зокрема, щодо обсягу отриманого позивачем валового доходу та витрат, а в результаті - об'єкта оподаткування податком на прибуток, який визначається в порядку, п.135.2 статті 135 Податкового кодексу України.

В акті перевірки від 26.03.2013 відповідачем зроблено висновок про порушення пункту 201.14 статті 214 Податкового кодексу України, зокрема позивачем помилково включено до спеціальної декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, які не пов'язані з основним виробництвом позивача.

Підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Пунктом 209.2 статті 209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту згідно придбаних Позивачем товарно - матеріальних цінностей проводилося відповідно до тієї діяльності в якій вони використовуються, зокрема, по господарським операціям з ПП «Отельєр Інтернешнл», ПП «Об'єктив», ПП «Агрегат-Ресурс», ТОВ «Сидона».

Відтак, суд вважає, помилковим твердження Костопільської ОДПІ проте, що до спеціальної декларації повинні відноситися лише операції з реалізації власної продукції (придбання) товарів. Напрямок відшкодування сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних товарно - матеріальних цінностей, залежить від безпосереднього використання таких ресурсів на виробництво оподатковуваних податком на додану вартість товарів ( робіт, послуг)та віднесення вартості ціих ресурсів до складу їх вартості.

Відповідно до п.14.1.39 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскільки сума ПДВ нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість закуплених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства, останнє не може рахуватись грошовим зобов'язанням платника податків, а тому на останнього не можна притягувати до відповідальності у вигляді штрафу за ст.126 ПК України.

Останнє додатково підтверджується і самим Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, пунктом 4 якого передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Між тим, нецільового використання суми ПДВ позивачем в судовому засіданні не встановлено та відповідачем не зазначено.

Не знайшло свого підтвердження послання в акті перевірки від 26.03.2013 про включення до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Епіцентр К» суми податку на додану вартість 1295, 50 грн. Вказане спростовується, тим що ревізорами помилково було визначено контрагента, має місце ТОВ «Експансія»код ЄДРПОУ 13842174. 15.12.2012 ТОВ «Експансія» було надано розрахунок коригування № 193/612 від 15.12.2012 до податкової накладної № 2125/36427 від 15.12.2012.

Вказане підтверджується реєстром вижатих та отриманих податкових накладних ТОВ «Бімол», розрахунком № 612 від 15.12.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та розрахунком № 193/612 до Договору від 01.04.2010 № 792-РВ.

На сторінці 34, 79 акту перевірки від 26.03.2013 №155/22/32413662, відповідач зазначив, що рахунки - фактури виписані ТОВ «Київ - Стар» не відповідають вимогам пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, оскільки такі документи не мають необхідних реквізитів, зокрема відсутні підписи уповноважених осіб, печатка та індивідуальний податковий номер ПрАТ «Київстар».

Судом встановлено, що ПрАТ «Київстар» видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 320421 від 31.03.2011, довідкою серії АА № 624485 підприємство включено до єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України.

12.12.2010 між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Бімол» укладено угоду № 4257760 про надання послуг стільникового зв'язку стандартів GSM -900 та GSM -1800, 31.01.2012 укладено договір № 5/ЛР про надання телекомунікаційних послуг. 20 березня 2012 складено акт початку надання послуги доступу до Інтернет.

В матеріалах справи міститься реєстр податкових накладних до ПрАТ «Київстар», які не включені до реєстрів податкових накладних, зокрема: № 15317 від 31.01.2012 на суму 2,59 грн., № 25925 від 31.01.2012 на суму 42,35 грн., № 266833 від 31.01.2012 на суму 18,82 грн., № 25924 від 31.01.2012 на суму 50,19 грн., № 252567 від 31.01.2012 на суму 6,39 грн., № 27342 від 29.02.2012 на суму 235,29 грн., № 20553 від 29.02.2012 на суму 31,25 грн., №53255 від 29.02.2012 на суму 21,15 грн., № 32638 від 29.02.2012 на суму 18,82 грн., №33478 від 29.02.2012, № 212261 від 29.02.2012 на суму 15,45 грн., № 282229 від 29.02.2012 на суму 500,00 грн., № 21710 від 29.02.2012 на суму 78,84 грн., № 165852 від 31.03.2012 на суму 21,67 грн., № 144627 від 31.03.2012 на суму 20,39 грн., № 207693 від 31.03.2012 на суму 31,37 грн., № 346834 від 31.03.2012 на суму 26,13 грн., № 90243 від 31.03.2012 на суму 25,10 грн., № 71363 від 31.03.2012 на суму 78,43 грн.,№ 71364 від 31.03.2012 на суму 15,69 грн., № 36507 від 30.04.2012 на суму 15,69 грн., № 27563 від 30.04.2012 на суму 31,38 грн., № 242706 від 30.04.2013 на суму 31,37 грн., № 156227 від 30.04.2012 на суму 289,00 грн., №384127 від 31.05.2012 на суму 18,63 грн., № 31731 від 31.05.2012 на суму 54,90 грн., №342628 від 31.05.2012 на суму 29,02 грн., №35939 від 31.05.2012 на суму 156,86 грн., №354024 від 31.05.2012 на суму 34,51 грн., №173594 від 31.05.2012 на суму 19,61 грн., №276306/3 від 31.05.2012 на суму 273,33 грн., №94911/3 від 30.06.2012 на суму 2,35 грн., № 91115/3 від 30.06.2012 на суму 15,69 грн., №102261/3 від 30.06.2013 на суму 12,55 грн., №155218/3 від 30.06.2012 на суму 273,33 грн., №13362/3 від 31.07.2012 на суму 140,41 грн., №121420/3 від 31.07.2012 на суму 39,40 грн., №321565/3 від 31.07.2012 на суму 29,19 грн., №195961 від 31.07.2012 на суму 273,33 грн., №155158 від 31.07.2012 на суму 47,06 грн., №152013 від 31.07.2012 на суму 15,69 грн., №172005 від 31.07.2012 на суму 156,86 грн., №185697 від 31.08.2012 на суму 19,61 грн., № 361659 від 31.08.2012 на суму 273,33 грн., №201573 від 31.08.2013 на суму 156,86 грн.,№199768 від 31.08.013 на суму 70,59 грн., № 88565 від 31.08.2013 на суму 187,62 грн., №61526 від 30.09.2012 на суму 28,24 грн., №43167 від 30.09.2012 на суму 15,69 грн., № 222317 від 30.09.2012 на суму 273,33 грн., № 35788 від 30.09.2012 на суму 237,50 грн., №194975 від 30.09.2012 на суму 15,69 грн., № 35789 від 30.09.2012 на суму 18,82 грн., №183604 від 31.10.2012 на суму 40,15 грн., №183603 від 31.10.2012 на суму 46,75 грн., №183602 від 31.10.2012 на суму 291,95 грн., № 344817 від 31.10.2012 на суму 273,33 грн., №314401 від 31.10.2012 на суму 12,55 грн., №199872 від 31.10.2012 на суму 313,72 грн., №188030 від 31.10.2012 на суму 90,98 грн., №181593 від 31.10.2012 на суму 15,69 грн., №82177 від 3011.2012 на суму 3,55 грн., № 45190 від 30.11.2012 на суму 15,69 грн., №144699 від 30.11.2012 на суму 195,00 грн., №144700 від 30.11.2012 на суму 18,89 грн., №155878 від 30.11.2012 на суму 9,41 грн., №47770 від 30.11.2012 на суму 273,33 грн., №69398 від 31.11.2012 на суму 273,33 грн., №293924 від 31.12.2012 на суму 107,83 грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень судом враховано, що порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011 визначався Законом «Про податок на додану вартість». Відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З 01.01.2011 порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до абз. «а» п.198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з переліченими контрагентами на підставі податкових та видаткових накладених, перелічених в акті перевірки позивача (копії яких містяться в матеріалах даної справи).

Надані до перевірки первинні та платіжні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності позивачу були поставлені переліченими контрагентами, розрахунки за такі цінності позивач провів шляхом переказу коштів названим контрагентам через банківські установи.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються, відомостями відображеними на офіційному веб - сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) щодо реєстрації обумовлених контрагентів платниками податку на додану вартість.

Обставини щодо фактичного здійснення (реальності та товарності) господарських операцій позивача з названими контрагентами в ході розгляду справи підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення товарно - матеріальних цінностей, іншими документами первинного бухгалтерського обліку вказаними вище.

Згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган виключно шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

В порушення вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, податковий орган не вірно визначив об'єкт оподаткування з податку на додану вартість, при цьому не врахувавши податкові накладні виписані та видані уповноваженою особою. Крім того, як вбачається і з рахунків, що видані ПрАТ «Київстар» та податкових накладних, що видані ПрАТ «Київстар» останні виписані з однакових звітних періодах, що унеможливлює здійснення збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оглянуті судом податкові накладні не мають недоліків їх заповнення, виписані та видані платником податку на додану вартість.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акта, відповідачем не встановлено порушень позивачем чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки податкових накладних.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з викладеного, відповідач вказав в Акті перевірки, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При вирішенні питання щодо нікчемності правочину необхідно враховувати припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, стверджуючи про нікчемність операцій та договорів контрагентів позивача із самим позивачем, відповідач вийшов за межі своєї компетенції, наданої йому законом.

Так, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В Акті не наводиться посилання на будь-який обвинувальний вирок, яким би були встановлені мета керівника позивача та керівників контрагентів позивача, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України. Також відповідачем такий вирок не наданий і до матеріалів справи.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Станом на момент здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ «Бімол» були зареєстровані, як суб'єкти господарювання.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податковихповідомлень -рішень та правомірності його тверджень про нікчемність та безтоварність названих операцій.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині що стосується оскарження податкових повідомлень-рішень№ 0000072200 від 16.04.2013, яким яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та № 0000062200 від 16.04.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства.

Що стосується оскарження позивачем податкового повідомлення-рішекння №0000082200 від 16.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 5050,43 грн. суд звертає увагу на наступне.

Актом перевірки сторінка 71 від 26.03.2013 встановлено порушення лозивачем пункту 3.5 пункту 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 № 40/10320. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Бімол» проводилася видача готівкових коштів фізичним особам - працівникам підприємства за видактовими касовими ордерами.

Так, згідно витягу із касової книги за серпень 2012 року вбачається здійснення записів та здійснення обліку касових ордерів. Видатковий касовий ордер від 31.08.2012 на суму виданої готівки 454,40 грн. містить всі необхідні реквізити, передбачені п.3.5. Положення № 637 від 15.12.2004, зокрема здійснення господарської операції підвтерджкується фіскальним чеком № 0008 від 31.08.2012, видатковий касовий ордер від 02.08.2012 на видачу готівки в сумі 1481,76 грн., від 02.08.2012 на суму 444,56 грн., від 02.08.2012 на суму 363, 56 грн. місяться всі необхідні реквізити, доказом здійснення господарської операції є фіскальні звітні чеки від 28.07.2013 на суму 363,56 грн. № 0011, квитанція до прибуткового касового ордеру № 1800010666 від 17.07.2012 на суму 1481, 76 грн., фіскальний звітний чек № 0004 від 27.07.2013 на суму 444,56 грн.

Вкаазані видаткові касмові ордери відображені у кассовій книзі підприємства, видатковий касовий ордер від 11.10.2011 на суму 431,25 грн., містить необхідні реквізити та відображений у касовій книзі підприємства, видатковий касовий ордер від 30.10.2012 на суму 771,04 грн., містить всі необхідні реквізити та відображений у касовій книзі підприємства, докази використання у господарській діяльності підприємства коштів підтверджується чеком № 000036061 від 30.10.2012, видатковий касовий ордер від 31.12.2011 на суму 639,61 грн., містить всі необхідні реквізити, видатковий касовий ордер від 29.12.2012 містить всі необхідні реквізити, вказані видаткові касові ордери відображені у касовій книзі підприємства. Згідно

Відповідно до п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. (п. 3.5 Положення).

Копій документів, зокрема видаткових касових ордерів, які були оглянуті під час перевірки і містили б недоліки, Костопільською ОДПІ, суду не надано. Матеріали справи містять належним чином заповнені видаткові касові ордери, які відповідають вимогам п.3.5 Положення.

Поряд з тим, з досліджених у справі доказів встановлено , що по видатковому касовому ордері № 21584 від 20.12.2011 на суму 2911,80 грн., виданого ОСОБА_7, остання своєчасно відзвітувался ТОВ «Бімол», лише 29.12.2011.

За таких обставин позивачем допущено порушення п.7.39 Положення, яким встановлено строки відзвітування - 3 дні.

В раховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у цій частині в задоволенні позову ТОВ «Бімол» слід відмовити.

За встановлених обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000072200 та №0000062200 від 16.04.2013.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000082200 від 16.04.2013 в частині застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" штрафних (фінансових) санкцій на суму 4322,48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1147 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.