Ухвала

від 31.10.2013 по справі 817/2521/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"31" жовтня 2013 р. Справа № 817/2521/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Березнівське відділення) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Березнівське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2013року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000072200 та №0000062200 від 16.04.2013року.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000082200 від 16.04.2013 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4322,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відтак, відповідно до положень ст. 195 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт № 155/22/32413662 від 26.03.2013року.

На підставі акту перевірки від 26.03.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000072200 від 16.04.2013року , яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 473747,00 грн. - основного платежу та 236873,50 грн.- штрафних

№0000062200 від 16.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 29907,00 грн. основного платежу та 14328,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

№ 0000082200 від 16.04.2013року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 5050,43 грн.

З матеріалів справи вбачається, що однією із підстав для винесення названих податкових повідомлень -рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість були висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Сидона", ПП "Агрегат-Ресурс", ПП "Об'єктив", ПП "Отельєр Інтернешнл", ТОВ "Виробничо промислове підприємство "Металіст", а як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено:

витрати (по операціям позивача з: ТОВ «Сидона» на суму 14665грн; ПП «Агрегат -Ресурс» на суму 952грн.; ПП «Обєктив» на суму 3780грн.);

податковий кредит (по операціям позивача з: ТОВ «Сидона» на суму 5 444грн.; ПП «Агрегат -Ресурс» на суму 4543грн.; ПП «Об'єктив» на суму 756грн.; ПП «Отельер Інтернешнл» на суму 2916грн.; ТОВ ВПП «Металіст» на суму 341грн.).

Перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази детальний перелік яких наведено у рішенні суду першої інстанції (догори, накладні, податкові накладні, платіжні документи, товаро - транспортні накладні та інші товаросупровідні документи, накладні на внутрішнє переміщення, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, звіти про витрату допоміжних матеріалів та палива, акти на списання товарно-матеріальних цінностей, акти здачі приймання робіт (послуг), оборотно-сальдові відомості), колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції позивача з ТОВ "Сидона", ПП "Агрегат-Ресурс", ПП "Об'єктив", ПП "Отельєр Інтернешнл", ТОВ "Виробничо промислове підприємство "Металіст" є такими, що фактично виконані (товар перевозився, поставлявся, був оприбуткований та використаний у господарській діяльності позивача).

Формування спірних сум витрат та податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України та на підставі податкових накладних та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Можливі порушення з боку контрагентів позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність за місцезнаходженням, необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на витрати та на податковий кредит.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки відповідача про нікчемність та безтоварність правочинів, укладених позивачем з переліченими вище контрагентами, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Окрім названого, з доводів апеляційної скарги вбачається, що підставою для визначення грошових зобов'язань є встановлені в ході перевірки обставини щодо заниження валового доходу за грудень 2012 року на суму 80275 грн.

Акт перевірки від 26.03.2013 не містить посилання на господарську операцію, назву контрагента, дату її проведення, бухгалтерську проводку, на підставі яких відповідач зробив висновок, що має місце заниження валового доходу на суму 80275 грн, та як наслідок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені п.п.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок №984). Згідно з вимогами вказаного підпункту Порядку №984 перевіряючі повинні зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч вказаним вимогам, обставини щодо заниження валового доходу податковим органом у акті перевірки від 26.03.2013р. №155/22/32413662 встановлювались на підставі аналізу даних оборотно-сальдових відомостей, жодних посилань на первинні документи щодо вказаних порушень акт перевірки не містить.

В ході розгляду справи відповідач та його представник також не змогли усунути вказані недоліки акту перевірки та навести суду господарську операцію, назву контрагента, дату її проведення та первинні документи з яких вбачались обставини щодо заниження валового доходу.

За даними головної книги судом не вбачається розбіжностей між сумами задекларованого та отриманого позивачем доходу.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч обумовленому, відповідач не надав суду доказів та не довів обставин щодо заниження позивачем обумовленої суми валового доходу.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, щодо порушення позивачем пункту 201.14 статті 214 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні податкового кредиту внаслідок віднесення до складу ПК декларації переробного підприємства ПДВ у розмірі 432878грн. з придбаних товарів робіт, послуг, які не пов'язані із спеціальним режимом оподаткування (ремонтно -будівельні роботи по незавершеному будівництву торгівельного комплексу та обладнання), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подає до податкового органу дві декларації загальну та спеціальну.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, відображена у спеціальній декларації не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства.

Відповідно приписів ст. 200 ПК України, сума податку на додану вартість, нарахована або сплачена платником податків внаслідок провадження інших видів господарської діяльності (не сільськогосподарської) відображається у загальній (бюджетній декларації), ПДВ за якою підлягає сплаті до бюджету.

Пункт 200.1 ст.200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, а при від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1-200.3 ст. 200 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1.ст. 198 ПК України)

З наведеного слідує, що сума ПДВ нарахована, сплачена платником у складі придбаних ТМЦ, робіт, послуг в залежності від напрямку їх використання у сфері сільськогосподарської або іншої діяльності відноситься або до складу податкового кредиту спеціальної декларації (сільськогосподарська діяльність) або ж до складу податкового кредиту загальної декларації (інша господарська діяльність). В будь-якому випадку сума ПДВ нарахована у складі податкового кредиту, зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що відповідно підлягає сплаті до бюджету за загальною декларацією, або що залишається у розпорядженні платника за спеціальною декларацією.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган вважає показники податкового кредиту спеціальної декларації завищеними на суму 432878грн., оскільки на думку відповідача сума названого податкового кредиту повинна відображатись у загальній (бюджетній декларації) так, як сума ПДВ, що нарахована, сплачена у складі придбаних ТМЦ, робіт/послуг, (використаних при проведенні ремонтно -будівельних робот по будівництву торгівельного комплексу та обладнання) відноситься до іншої несільськогосподарської діяльності.

Натомість, в супереч обумовленим висновкам, податковий орган допустив однобічний підхід при визначенні грошового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету встановивши завищені показники податкового кредиту спеціальної декларації на суму 432878грн, відповідач не відобразив обставин, щодо заниження показників податкового кредиту загальної декларації на таку ж суму. Відображення податковим органом занижених показників податкового кредиту загальної декларації, призводить до того, що податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягало сплаті до бюджету є завищене (зайво задекларованим) позивачем на 432878грн.

Відповідно до п.61.1. ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Податковий контроль здійснюється шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (п.п.62.1.3. п. 62.1 ст.62 ПК України).

Підпункт 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отож, у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або ним завищення суми його податкових зобов'язань, податкового кредиту, витрат або доходи, контролюючий орган зобов'язаний самостійно та правильно визначити об'єкт оподаткування та суму грошових зобов'язань з урахуванням як занижених показників так і завищених.

Враховуючи обумовлене та зважаючи на виявилені недоліки при формуванні сум податкового кредиту за двома деклараціями, податковий орган зобов'язаний був правильно перерозприділити такі суми податкового кредиту між спеціальною та загальною декларацією та правильно встановити показники, як завищеного так і заниженого податкового зобов'язання з ПДВ.

Підсумовуючи обумовлене, колегія суддів приходить до висновку, що завищені показники податкового кредиту за спеціальною декларацією (ПДВ за якою залишається у розпорядженні платника) перекриваються на ту ж суму заниженими показниками податкового кредиту за загальною декларацією, що в цілому не призводить до недоплати (заниження) позивачем грошового зобов'язання з ПДВ, яке могло б підлягати сплаті до бюджету.

Не знайшло свого підтвердження послання в акті перевірки від 26.03.2013 про подвійне включення до складу податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ "Епіцентр К" суми податку на додану вартість 1295, 50 грн., оскільки розрахунок коригування від 15.12.2012року відносно вказаної суми стосується контрагента ТОВ "Експансія" код ЄДРПОУ 13842174. 15.12.2012 ТОВ "Експансія" .

Вказане підтверджується реєстром видатих та отриманих податкових накладних ТОВ "Бімол", розрахунком від 15.12.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та розрахунком № 193/612 до Договору від 01.04.2010 № 792-РВ.

Не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу, щодо завищення сум податкового кредиту на суму 7888грн. та завищення витрат на суму 42161грн по операціям позивача з придбання послуг зв'язку у компанії «Київстар», оскільки окрім рахунків- фактур, надання послуг зв'язку підтверджується іншими первинними документами.

Надані до перевірки первинні та платіжні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отож, недоліки у оформленні первинних документів не можуть слугувати підставою для не відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Формування спірних сум витрат та податкового кредиту за операціями з придбання послуг зв'язку позивач здійснив відповідно до приписів п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України за операціями які фактично відбулися.

Враховуючи обумовлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень №0000072200 та №0000062200 від 16.04.2013року.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо безпідставного скасування податкового повідомлення-рішення №0000082200 від 16.04.2013 в частині визначеного грошового зобов'язання на суму 4322,48 грн., то матеріали справи містять належним чином заповнені видаткові касові ордери, які відповідають вимогам п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 № 40/10320.

Відповідно до п.85.4. ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В супереч обумовленим положенням законодавства та до ч.2 ст.71 КАС України, відповідач не надав суду доказів та не довів обставин того, що надані до перевірки видаткових касові ордери містили недоліки у їх оформленні.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Березнівське відділення) залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімол" вул.Андріївська,87,м.Березне,Березнівський район, Рівненська область,34600

3- відповідачу/відповідачам: Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Березнівське відділення) вул.Київська,11,м.Березне,Березнівський район, Рівненська область,34600