Рішення

від 24.09.2013 по справі 910/15278/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15278/13 24.09.13

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент"

про стягнення 50 608,75 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бондаренко А.Д.

від відповідача: Дементьєв І.Т.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" (далі-відповідач) про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції 48 096,03 грн., 3% річних у розмірі 419,05 грн., пені у сумі 2 093,67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати винагороди за договором №КБР - 21.06.2013 від 01.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 27.08.2013 р. судом оголошувалася перерва до 24.09.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

23.09.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення на відзив відповідача.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у позивача інформацію щодо вилучення з його управління правовласниками у встановленому порядку об'єкти авторських і суміжних прав та зобов'язати позивача надати перелік таких об'єктів.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак відповідач не зазначив, які обставини може підтвердити цей доказ, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав факт порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.09.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" укладено договір №КБР-21/06/12, умовами якого передбачено, що відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, а позивач надає відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та Закону.

Згідно п. 1 договору позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати позивачу акт про виплату роялті згідно з п. 2.5. даного договору.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що відповідач зобов'язується надіслати позивачу належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується позивачем, після чого 1 (один) примірник повертається відповідачеві.

У п. 2.6. договору встановлено, що у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2013 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Згідно п. 1.2. додатку №2 до договору загальна вартість щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 8 004,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи відповідач за період дії договору з 01.06.2012 р. по 31.05.2013 р. повинен сплатити роялті на загальну суму 96 048,00 грн.

Однак відповідач вказану винагороду оплатив лише частково в сумі 48 024,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати винагороди за договором №КБР-21/06/12 від 01.06.2012 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 48 096,03 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 419,05 грн. та пеню у сумі 2 093,67 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Станом на час вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди (роялті) у розмірі 96 048,00 грн., яка нарахована позивачем за період з 01.06.2012 р. по 31.05.2013 р. оплатив лише частково у розмірі 48 024,00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 48 024,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №КБР-21/06/12 від 01.06.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 48 096,03 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 419,05 грн. за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2013 р.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 419,05 грн. 3% річних за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2013 р. та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 093,67 грн. пені за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, який відповідає вимогам законодавства, а тому обґрунтованою є сума пені в розмірі 2 093,67 грн. за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2013 р., та вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 2-А, ідентифікаційний код - 36413399) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37396233) 48 096 (сорок вісім тисяч дев'яносто шість) грн. 03 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 05 коп. - 3% річних, 2 093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 67 коп. - пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 26.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.