Постанова

від 06.11.2013 по справі 910/15278/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 910/15278/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Волошині З.В.

та представників:

від позивача: Богдаренко А.Д. (довіреність від 01.08.2013 №б/н);

від відповідача: Дементьєв І.Т. (довіреність від 23.08.2013 № ГС-02/13)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2013

у справі № 910/15278/13 (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент"

про стягнення 50 608,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі- ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" (далі - ТОВ "Готель Менеджмент") про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції 48 096,03 грн., 3% річних у розмірі 419,05 грн., пені у сумі 2 093,67 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати винагороди за договором №КБР-21/06/12 від 01.06.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.13 у справі № 910/15278/13 позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав") задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" (далі ТОВ "Готель Менеджмент") з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" 48 096, 03 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 419, 05 грн. річних, 2 093, 67 грн. - пені та 1 720, 50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ "Готель Менеджмент" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 02.10.2013, в якій просить суд повторно дослідити та надати оцінку доказам вилучення ТОВ "Індормедіа" з управління позивача творів, прийняти до уваги, що факт вилучення творів з управління позивача, який відбувся до укладення спірного договору, тягне його нікчемність з огляду на положення ст. 1109 ЦК України, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 910/15278/13, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" до ТОВ "Готель Менеджмент" про стягнення 50 608, 75 грн. відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що за умовами договору від 01.06.2012 №КБР-21/06/12 не передбачалось конкретного переліку творів, дозвіл на використання яких надав позивач відповідачеві; організації колективного управління управляють майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав (в тому числі надають дозвіл на використання) на підставі укладених договорів, а надання дозволів організацією колективного управління на використання можливе лише щодо прав раніше переданих їй в управління; тим, що відмовою у задоволенні клопотання про витребування доказів, відповідач фактично був позбавлений права на правильне застосування законодавства, адже за наявності вилучених з управління позивача творів, спірний договір є нікчемним, тому у задоволенні позовних вимог мало бути відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 910/15278/13 прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Готель Менеджмент", порушено апеляційне провадження у справі № 910/15278/13 та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.11.2013.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" просить суд рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2013 у справі № 910/15278/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Готель Менеджмент" укладено договір №КБР-21/06/12 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, а позивач надає відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та Закону.

Згідно п. 1 Договору позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Відповідно до п. 2.3. Договору відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати позивачу акт про виплату роялті згідно з п. 2.5. даного договору.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що відповідач зобов'язується надіслати позивачу належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується позивачем, після чого 1 (один) примірник повертається відповідачеві.

У п. 2.6. Договору встановлено, що у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2013 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Згідно з п. 1.2. додатку №2 до Договору загальна вартість щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 8 004,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач за період дії договору з 01.06.2012 по 31.05.2013 повинен сплатити роялті на загальну суму 96 048,00 грн.

Однак відповідач вказану винагороду оплатив лише частково в сумі 48 024,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати винагороди за договором №КБР-21/06/12 від 01.06.2012, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 48 096,03 грн. за період з грудня 2012 по травень 2013. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 419,05 грн. та пеню у сумі 2 093,67 грн. за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 24.01.2011 за №19/2011

Станом на час вирішення спору в суді першої інстанції відповідач визначену договором винагороду (роялті), яка нарахована позивачем за період з 01.06.2012 по 31.05.2013, оплатив лише частково у розмірі 48 024,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 48 024,00 грн. за період з грудня 2012 по травень 2013 (суму та період прострочення виконання зобов'язання відповідач не спростовує).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови договору від 01.06.2012 №КБР-21/06/12, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 48 096,03 грн. за період з грудня 2012 по травень 2013.

Суд першої інстанції правомірно визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 419,05 грн. 3% річних за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 093,67 грн. пені за період з 01.12.2012 по 31.05.2013.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.6 Договору передбачено що у разі прострочення Користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла на той час, та вірно визнано його таким, що відповідає вимогам законодавства, та умовам Договору та визнано обґрунтованою суму пені в розмірі 2 093,67 грн. за період з 01.12.2012 по 31.05.2013. Вимога позивача в цій частині правомірно задоволена судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права прийняв законне й обґрунтоване рішення. Доводи апелянта не спростовують обставин, які на підставі норм чинного законодавства встановлені судом першої інстанції, а тому відхиляються судовою колегією за необгрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач не заперечує проти доводів відповідача відносно того, що надав відповідачеві право використовувати необмежене коло оприлюднених музичних творів. До того ж у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що ніколи не стверджував, що має повноваження від необмеженого кола суб'єктів авторського права. При цьому позивач послався на постанову Вищого господарського суду України від 13.09.2013 у справі № 5011-20/6926-2012-67/3-2013, в якій зазначено, що законодавец надав організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку).

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія дійшла висновку про правомірність відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про витребування доказів, а саме, про витребування у позивача інформації щодо вилучення з його управління правовласниками у встановленому порядку об'єктів авторських і суміжних прав та зобов'язання позивача надати перелік таких об'єктів. По-перше, вказане клопотання до суду першої інстанції відповідач жодним чином не обгрунтував. По-друге, в суді апеляційної інстанції позивач надав пояснення, зазначивши, що станом на час розгляду справи в суді жодного фактичного вилучення творів чи об'єктів суміжних прав із дозволів, які надає позивач, не відбулось.

Щодо припущень відповідача відносно вилучення ТОВ "Індормедіа" із дозволів, які надаються позивачем, своїх творів слід зазначити наступне. По-перше, надаючи відповідний лист ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2011 відповідач жодним чином не обгрунтував та документально не підтвердив того, що не мав можливість надати цей доказ до суду першої інстанції відповідно до ст. 101 ГПК України. По-друге, вказаний лист не доводить наявності у ТОВ "Індормедіа" відповідних майнових прав.

Належних доказів того, що відбулось фактичне вилучення відповідних творів з колективного управління позивача відповідачем суду також не надано. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з цього приводу зазначив, що право вимоги не може означати фактичне вилучення творів чи об'єктів суміжного права з колективного управління позивача; що вилучення творів потребує виконання певних формальностей, тобто становить певну процедуру, та не може бути односторонньою дією; що позивач перевіряє законість та обгрунтованість такої вимоги (наявність майнових прав, повноважень щодо вилучення), після чого приймає рішення про вилучення творів з колективного управління позивача чи про відмову у здійсненні зазначених дій. На запитання судової колегії у судовому засіданні 06.11.2013 представник позивача пояснив, що майнові авторські права на відповідні твори, про вилучення яких йдеться у наданому до апеляційної скарги листі ТОВ "Індормедіа", фактично не вилучались з колективного управління позивача, чого відповідач не спростував належними доказами у справі, не довівши своїх припущень щодо факту такого вилучення.

Враховуючи обставини справи та надані суду докази, судова колегія вважає необгрунтованим посилання відповідача на нікчемність Договору за ст. 1109 ЦК України. Суд першої інстанції правомірно встановив наявність чинного Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнано, дослідив його зміст та виконання сторонами договірних зобов'язань, правомірно задовольнив позов.

Відповідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 910/15278/13. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від від 24.09.2013 у справі № 910/15278/13- без змін.

2. Справу № 910/15278/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 11.11.2013

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Шипко В.В.