Рішення

від 02.10.2013 по справі 2016/4202/2012

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 2016/4202/2012

Номер провадження 2/623/61/2013

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2013 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Бутенка В.М.

за участю: секретаря судового засідання - Костенко В.В., Шишко В.О.

судового розпорядника - Максименка Р.С.

представника позивача за довіреністю - Капшук О.М., Батютенка Ю.В.

відповідачки - ОСОБА_4

представника відповідачки за ордером і договором - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовною заявою Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором фінансового кредиту та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року Повне товариство «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року в розмірі 67228,17 грн. та судові витрати в сумі 672,28 грн. (а.с. 2-5).

У грудні 2012 року представник відповідачки ОСОБА_5 пред'явила зустрічний позов ОСОБА_4 до Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» про визнання договорів недійсними, який ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 грудня 2012 року об'єднані в одне провадження (а.с. 43-44, 59).

Представники позивача в судовому засіданні Капшук О.М. та Батютенко Ю.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, підтвердили обставини вимог, просять суд первісний позов задовольнити, зустрічний позов не визнали та просять суд у задоволенні зустрічного позову відмовити за недоведеністю.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнають в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не укладала та не підписувала договір фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року, договір застави майна № З-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року та додаток до договору застави майна від 13.10.2010 року та й не бажала цього, не отримувала грошові кошти, тому позивачка просить суд у задоволенні первісного позову відмовити, наполягає на задоволенні зустрічного позову повністю.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши і дослідивши матеріали справи|речі| , суд прийшов до висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмовленні у зустрічному позові з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 ЦК України, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Як вбачається з первісної позовної заяви, предметом позову є відповідальність за порушення виконання договору кредиту.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що 13 жовтня 2010 року Повне товариство «Ломбард ЗАТ «Грантполіс» і Компанія», правонаступником якого є Повне товариство «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» (Кредитор), з одної сторони, та гр. ОСОБА_4 (Заемщик), з другої сторони, уклали договір фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року, за умовами якого Кредитор надав ОСОБА_4 фінансовий кредит на загальну суму 60 000,00 грн. на термін до 12 жовтня 2012 року включно, з платою за користування кредитом 65 процентів річних, а при простроченні повернення кредиту 130 процентів річних.

В забезпечення зобов'язання Повне товариство «Ломбард ЗАТ «Грантполіс» і Компанія», правонаступником якого є Повне товариство «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» (Заставодержатель), з одної сторони, та гр. ОСОБА_4 (Заставодавець), з другої сторони, уклали договір застави майна № З-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року та додаток до Договору застави майна від 13.10.2010 року.

Повне товариство «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» видали ОСОБА_4 кредит за період з 13.10.2013 року по 31.08.2011 року на загальну суму 54426,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами.

Відповідачка ОСОБА_4 не сплачувала кредит та не виконувала своїх зобов'язань, на письмові вимоги позивача про виконання зобов'язання не реагувала.

Сума заборгованості по договору фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року станом на 15.10.2012 року складає загальний розмір 67228,17 гривень, з них - 54426,00 грн. основна сума фінансового кредиту; - 12802,17 грн. заборгованість за відсотками за користування фінансовим кредитом.

Розмір заборгованості, який надав позивач в своїх розрахунках до позовної заяви, сумнівів щодо його правильності не викликає та ОСОБА_4 не спростований.

(а.с. 6-30)

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином|лічить| позов Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором фінансового кредиту підлягає задоволенню.

Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства згідно до ч.1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЦК), позивачка ОСОБА_4 в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статей 10, 31, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні бо є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 щодо визнання договорів фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року, застави майна № З-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року та додатку до договору застави майна від 13.10.2010 року недійсними та їх скасування, позивачка ОСОБА_4 посилається, що вказані договори нею взагалі не укладалися, нею не підписувалися взагалі, кошти не отримувала.

Але, посилання позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на те, що оскаржувані договори укладалися без відомості ОСОБА_4 і нею не підписувалися взагалі та мають бути визнаними судом недійсними, спростовується матеріалами справи.

Так, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 квітня 2013 року призначено в цивільній справі судово-почеркознавську експертизу (а.с. 75-76).

У відповідності із повідомленням №3943 від 09.07.2013 року експерти ХНДІСЕ ім. Бокаріуса МЮУ повідомили про неможливість надання висновку судово-почеркознавської експертизи за ухвалою суду від 10.04.2013 року і повернули матеріали без виконання у зв'язку із невиконанням клопотання експерта та не сплачено вартість робіт по проведенню експертизи (а.с. 78, 79-80, 83, 85, 86-87).

Відтак, неможна погодитися з вимогами ОСОБА_4 щодо підстав у задоволенні її зустрічних позовних вимог про визнання договорів фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року, застави майна № З-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року та додатку до договору застави майна від 13.10.2010 року недійсними та їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 суд виходить з того, що договори фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року, застави майна № З-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року та додатку до договору застави майна від 13.10.2010 року містять всі істотні умови, укладені в належній формі та підстав для визнання їх недійсним (неукладеним) не має.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України сплачений судовий збір в сумі 672 грн. 28 коп., який підтверджується документально, стягується з відповідачки на рахунок позивача (а.с. 1).

Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК| України|, статями 203, 210, 215, 626, 627, 638, 509, 526, 610, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК| України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором фінансового кредиту - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харків, громадянки України, паспорт НОМЕР_3 від 07.02.2004р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, не працює, значиться зареєстрованою і проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» (61116, м. Харків, проспект Леніна, буд. 9, код ЄДРПОУ 24345991, п/р № 265008076690 в ПАТ «БАНК ГРАНТ» м. Харкова, код банку 351607) заборгованість за договором фінансового кредиту № С-24/10-2010 від 13 жовтня 2010 року в розмірі 67228 гривень 17 копійок та судові витрати в сумі 672 гривні 28 копійок, а разом суму 67900 гривень 45 копійок.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Повного товариства «Ломбард ПРАТ «Грантполіс» і Компанія» про визнання договорів недійсними - відмовити.

Судові витрати по зустрічному позову ОСОБА_4 залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в строк 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.

Головуючий: суддя -

Повний текст рішення складено 30 вересня 2013 року.