Постанова

від 30.03.2009 по справі 2/520

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 30.03.2009 р.                                                                                          

№ 2/520

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючого судді 

Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Бузінський А.В.  вирішив адміністративну справу

ОСОБА_1

до

 Київського

міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат   Головного управління Пенсійного фонду

України у місті Києві   Управління

праці Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації

про

 стягнення

недоотриманих сум

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.

Києва із адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню

та здійсненню соціальних виплат з вимогами про визнання неправомірними дії

Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у  відмові здійснити виплати  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення

відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; про

зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних

виплат здійснити виплату недосплаченої суми одноразової грошової допомоги на

оздоровлення за 2006-2008 роки у розмірі 6215 грн.; про  зобов'язання Київського міського центру по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок щорічної

грошової допомоги, як інваліду війни другої групи, відповідно до Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ,

виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком та виплатити

недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за

2005-2008р.р. в сумі 11204 грн. 

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на

конституцію України, Закони України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”; "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" “Про прожитковий

мінімум”; “Про Державний бюджет України на 2007 рік”; “Про Державний бюджет на

2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів”, Постанову

Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на

оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськлї

катастрофи"; Рішення Конституційного Суду України №  № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008

від 22.05.2008р. та зазначає, що відповідач безпідставно відмовляє у виплати

одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006-2008р.р. та  щорічної разової грошової допомоги до 5

травня.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та

здійсненню соціальних виплат позов не визнав та просив відмовити в задоволенні

позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що з Державного бюджету

України позивачу здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” у відповідності до законодавства України. Крім того, наполіг на

відмові в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням строку,

посилаючись на ст. 99, 100 КАС України, ст. 17-1 Закону України “Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В судовому засіданні вирішено долучити співвідповідачів

Управління праці та соціального захисту населеня виконавчого органу Оболонської

районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної

адміністрації)  та Головне управління

Пенсійного фонду України в м. Києві.

Представник Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради проти позову

заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема,

вказуючи на те, що відповідними статтями законів України про Державний бюджет

України на 2007-2008 роки визначені розміри разової грошової допомоги, які були

обраховані виходячі із обсягу виділених видатків, тому позивачу було виплачено

разову грошову допомогу відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник Головного управління Пенсійного фонду

України в м. Києві проти позову заперечив, вказуючи на те, що до повноважень

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не належить визначення

розміру, перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня.

Пенсійний фонд України забезпечує подання до місцевих органів праці та

соціального захисту населення списків осіб, які мають право на одержання

разової грошової допомоги та які перебувають на обліку в його органах.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши

пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

                                        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1є інвалідом II групи, що підтверджується

посвідченням серії НОМЕР_1 копія якого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1є учасником ліквідації наслідків варії на

Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, копія якого

наявна в матеріалах.

Позивач заявляє позовні вимоги щодо виплати одноразової

щорічної грошової допомоги за 2005-2008 роки та щодо виплати щорічної разової

одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону

України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи" 

за 2006-2008 роки.

Звідси, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги

за даними позовними вимогами з 2005 року та відповідно з 2006 року з моменту

непогодження із розміром відповідних виплат або з неотриманням відповідних

коштів.

З 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного

судочинства України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних

судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними

суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов

може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду,

встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення

до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

У ч.3 ст. 100 КАС України передбачено, що позовні заяви

приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку

звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого

адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними

судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час

розгляду адміністративних справ” передбачено, що за  правилами 

частини  третьої статті  100 

КАС  України позовні   заяви  

повинні   прийматися  до 

розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення  строку 

звернення до адміністративного суду. 

Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у

разі визнання судом причини пропуску строку 

звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за

результатами розгляду  справи,  тобто 

відповідно  до встановлених  обставин 

та  норм  матеріального 

права.  У  разі ж відсутності підстав для визнання поважною

причини пропуску  строку звернення  до 

суду  та  встановлення 

факту  порушення  права суд відмовляє в його захисті саме з

підстав пропуску строку. При цьому такий 

висновок  суду повинен міститися в

постанові,  прийнятій за результатами

розгляду справи.

Як встановлено, позивач звернувся із даним  позовом до суду  в жовтні 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався

до суду із заявами про перерахунок і виплату заявлених соціальних допомог, щодо

розміру яких був обізнаний. Крім того, норми законодавства, на які посилається

позивач як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період

отримання позивачем допомоги.

А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк

звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та

інтересів з моменту отримання позивачем допомог.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу

адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідачі наполягають на відмові у задоволенні

позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати

позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до

пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи  за 2005-2008р.р. та щодо виплати щорічної

разової одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48

Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи" 

за 2006-2008 роки.  з підстав

пропуску строку звернення до суду.

Поважність причин пропущення строку позивачем не

наведено і судом не встановлено.

В силу положень закону позивач мав право звернутись до

суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або

повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до

адміністративного суду 21.10.2008р., позовні вимоги про визнання бездіяльності

протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5

травня за 2005, 2006, 2007 роки та про виплату щорічної одноразової допомоги на

оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за

2006 рік  не підлягають задоволенню з

підстав  пропуску строку звернення до

суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову у

здійсненні виплати щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2008р. та

стягнення з відповідачів щорічну разову грошову допомогу до 05.05.2008р., як

постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи суд виходить з наступного.

Суд вважає необхідним зазначити, що Законом України

"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України "надано право Кабінету Міністрів України

встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного

законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в

абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними

програмами. З метою виконання положень Закону України "Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України" Кабінет Міністрів України затвердив Постанову "Про розміри

разової грошової допомоги, що виплачується в 2008р. відповідно до Законів

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12.03.08р. № 183.

Згідно п. 1 даної Постанови виплата разової грошової допомоги, передбаченої

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі -

разова грошова допомога), здійснюється у таких розмірах  інвалідам війни: II групи - 400 гривень.

Як встановлено в судовому засіданні позивач отримав

щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 р. в квітні відповідного

року.

Крім того, посилання позивача на Рішення Констиуційного

Суду України № 10-рп/2008 щодо визнання неконституційними деяких положень

Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України" 

судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Суд керується положеннями частини 2 статті 152

Конституції України, у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх

окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають

зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема, пункт 4 рішення

Конституційного Суду України “У справі за конституційним поданням Президента

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови

Верховної Ради України “Про чинність Закону України “Про Рахункову палату”,

офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а

також частини другої статті 70 Закону України “Про Конституційний Суд

України”стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа

про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)”(№ 15-рп/2000 від

14.12.2000), в якому КСУ зазначає, що незалежно від того, наявні чи відсутні в

рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх

виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення,

визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як

такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення

про їх неконституційність.

Крім того, суд бере до уваги зміст пункту 4

мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного

Суду України рішення КСУ “У справі за конституційним поданням народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників

голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом

липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників

голів місцевих державних адміністрацій)”(№ 8-зп від 24.12.1997) згідно якого

КСУ зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює

принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність. 3а цим принципом закони, інші

правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим

рішенням органу конституційного контролю.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання

неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не

підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що

рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть

у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії

відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України

рішення про її неконституційність.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що

дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог

законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання

останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам

частини 2 статті 19 Конституції України.

Позивач отримав 

щорічну разову грошову допомогу за 2008 рік в квітні відповідного року у

відповідності до положень  статті 29 та

пункту 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V, тобто до дня

прийняття Конституційним Судом України рішенням від 22.05.2008р. № 10-рп/2008.

Таким чином, виплата позивачу щорічної разової грошової

допомоги за 2008 рік здійснена у встановленому законом порядку та розмірах.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів

перерахувати та сплатити на користь позивача недоплачену суму одноразової

грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки, в порядку визначеному ст.

48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" судом відзначається

наступне.

Згідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" відповідним категоріям осіб має виплачуватися щорічна допомога

на оздоровлення, зокрема інвалідам 1 і 2 групи в розмірі п'яти мінімальних

заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач є

інвалідом другої групи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримував

щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів

України від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення

громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дана Постанова установлює громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи - 120

грн.

Враховуючи конкуренцію норм Закону України  "Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи" та Постанови

Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадяна

України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд прийшов

до висновку про обгрунотоаність вимог позивача стосовно виплати щорічної

допомоги на оздоровлення за 2008 рік, оскільки Закон України має вищу юридичну

силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при

вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що

позовні позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, ч. 3 ст. 160 КАС України, а

також  ст.ст. 161-163 КАС України,

Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1. Задовольнити частково

адміністративний позов.

2. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення

Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації перерахувати,

Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

сплатити на користьОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги на

оздоровлення за 200702008 роки, в порядку визначеному ст. 48 закону України

"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи".

                    3. В частині інших вимог -

відмовити.

          На постанову може бути подана

апеляційна скарга в порядку ст. 186 КАС України шляхом подання заяви про

апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення та

наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про

апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили у

порядку встановленому ст. 254 КАС України.

          Повний текст постанови буде

виготовлено протягом 5 днів з дня проголошення її вступної та резолютивної

частини.

Суддя                                                                                                   

В.І. Келеберда