Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-4987/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-40985/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 по справі №2а-4987/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліміт» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліміт» (далі - ТОВ «Ліміт», позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - ДПІ в Обухівському районі Київської області, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.02.2010 №0000082301/0/1413.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням, з огляду на те, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), якою передбачено право, а не обов'язок платника податку звертатися зі скаргою у разі відмови постачальника видати податкову накладну, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 16.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 03.02.2010 №170/2301/19419049, складеного за результатами позапланової перевірки ТОВ «Ліміт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Управлінням Державної податкової служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, з 01.02.2009 по 31.03.2009, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000082301/0/1413 від 23.02.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 91008,00грн., у тому числі 60672,00грн. за основним платежем та 30336,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного узгодження податкового повідомлення рішення №0000082301/0/1413 від 23.02.2010 було прийнято рішення від 15.03.2010 №443/10/25-9/018 про залишення первинної скарги без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем визначеного законом строку для її подання.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті заниження ПДВ на загальну суму 60672,00грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 37828,00 та за березень 2009 року на суму 22844,00грн.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Проте, недотримання позивачем порядку, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки, а встановлена п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР вимога щодо подачі скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судами встановлено, що в даному випадку мало місце отримання ТОВ «Ліміт» податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.

Отримання податкових накладних у лютому, березні 2009 року підтверджується долученими до справи реєстрами отриманих податкових накладних ТОВ «Ліміт» за лютий, березень 2009 року.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв