Постанова

від 19.09.2013 по справі 805/9664/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р. Справа №805/9664/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 30 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лана Ойл» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 25.06.2013 року № 0001491502/8778

за участі представників позивача - Алексієнко В.В., Здоренко Ю.О,

представника відповідача Климник В.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лана Ойл» звернулося до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 25.06.2013 року № 0001491502/8778.

Ухвалою від 19.09.2013 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби його правонаступником Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Шоковита» за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, ТОВ «Лігран» за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року. За результатами перевірки складений акт № 2/15-2/34766745 від 11.06.2013р.

На підставі цього акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0001491502/8778, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 586728,00 грн., у тому числі за основним платежем 391152,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 196576,00 грн.

Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Податковий кодекс України, вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори між ним ТОВ «Шоковита» та ТОВ «Лігран» є безтоварними.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0001491502/8778 в повному обсязі.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав. Зазначає, що проведеною позаплановою невиїзною перевіркою з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Шоковита» за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, ТОВ «Лігран» за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року були встановлені порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-листопад 2012 року на 738984,00 грн. та порушення п. 185,1 ст. 185, 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий-листопад 2012 року на суму 347832,00 грн. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано акт від 21.12.2012 року № 7206/229/33421689 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Шоковита» з питань дотримання вимог податкового законодавства. У зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська дійшло висновку, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) були здійснені без фактичної поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ «Шоковита» та покупцем ПП «Лана Ойл». Також згідно акту перевірки ДПІ Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ «Лігран» не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, у виданих товарно-транспортних накладних не містяться дані щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника. Також відсутні сертифікати якості на продукцію, що поставлялася до позивача.

Таким чином, позивачем порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно занижено ПДВ. У зв'язку з цим відповідач вважає правомірним спірне податкове повідомлення-рішення та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне підприємство «Лана Ойл» зареєстрований Добропільською районною державної адміністрацією Донецькою області, 12.12.2008р., свідоцтво серії А00№662479, код ЄДРПОУ 34766795.

Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Шоковита» за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, ТОВ «Лігран» за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року. За результатами перевірки складений акт № 2/15-2/34766745 від 11.06.2013р. (надалі - Акт перевірки).

Відповідачем був отриманий акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7206/229/33421689 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Шоковита» з питань дотримання вимог податкового законодавства. У зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська дійшло висновку, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) були здійснені без фактичної поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ «Шоковита» та покупцем ПП «Лана Ойл». Також згідно акту перевірки ДПІ Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ «Лігран» не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять даних щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника. Також відсутні сертифікати якості на продукцію, що поставлялася до позивача.

Виходячи з наведеного, відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим вони мають ознаки нікчемності.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-листопад 2012 року на 738984,00 грн. та порушення п. 185,1 ст. 185, 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий-листопад 2012 року на суму 347832,00 грн.

На підставі Акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0001491502/8778, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 586728,00 грн., у тому числі за основним платежем 391152,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 196576,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування даного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Судом встановлено, що між ПП «Лана Ойл» (Покупець) та ТОВ «Шоковита» (Постачальник) був укладений договір поставки № 8/09 від 10.09.2012 року (надалі - Договір №1).

Відповідно до умов Договору № 1 Постачальник зобов'язується передати у відповідні строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, асортимент, якість та ціна яких зазначені в актах прийому-передачі. Постачання товару, а також перехід права власності на нього здійснюється одним з наступних варіантів: транспортом Покупця на склад Продавця, транспортом продавця (або найманим) на склад Покупця (зазначеним Покупцем складу).

На підтвердження виконання даного Договору № 1 позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткові накладні (т.1 а.с. 66-75), податкові накладні (т. 1 а.с. 85-95), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 96-115), журнал обліку нафтопродуктів форми 21-НП, копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та причепу до нього.

Також судом встановлено між позивачем (Покупець) та ТОВ «Лігран» (Постачальник) був укладений договір поставки № ГСМ № 2/03 від 27.02.2012 року (надалі - Договір № 2).

Відповідно до умов Договору № 2 Постачальник зобов'язується передати у відповідні строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, асортимент, якість та ціна яких зазначені в актах прийому-передачі або специфікаціях. Постачання товару, а також перехід права власності здійснюється одним з наступних варіантів: транспортом Покупця на склад Продавця, транспортом продавця (або нанятим) на склад Покупця (зазначеним Покупцем складу).

На підтвердження виконання Договору № 2 позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткові накладні (т. 1 а.с.56-65), податкові накладні (т.1 а.с. 76-84), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 96-115), журнал обліку нафтопродуктів форми 21-НП, копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та причепу до нього та маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу, затверджені УДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області.

На підтвердження використання у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції покупцям позивач надав копії договору оренди транспортного засобу, подорожних листів та фіскальних чеків щодо подальшого продажу одержаної продукції.

Суми податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується деклараціями з відповідного податку, додатку 5-ого до них, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 116-123).

При оцінці зібраних у справі доказів суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати (отримання) в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Шоковита» та ТОВ «Лігран» не мали статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведене підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочини між позивачем ТОВ «Шоковита» та ТОВ «Лігран» є недійсними в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.ч. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про нереальність здійснення господарських операцій по придбанню нафтопродукції ПП «Лана Ойл» у ТОВ «Шоковита» та ТОВ «Лігран»: відсутність за юридичною адресою, відсутність сертифікатів якості на продукцію, що поставлялася до позивача, не відповідність вимогам чинного законодавства наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних (вони не містять даних щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника).

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2013 серія АБ №434564 та серія АБ № 434567, які містять відомості щодо ТОВ «Шоковита» та ТОВ «Лігран». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про не підтвердження відомостей про юридичних осіб - ТОВ «Шоковита» та ТОВ «Лігран». Тому відповідач у спорі з позивачем не може посилатися на зазначену обставину керуючись виключно актами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано від 21.12.2012 року № 7206/229/33421689, від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476. Крім того, відповідачем не встановлена відсутність цих підприємств за юридичною адресою саме на час укладення та виконання спірних угод.

Що стосується відсутності сертифікатів якості суд зазначає, що відповідно до Розділу 3 Наказу Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008 року N 281/171/578/155 сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. Тобто цей документ видається нафтопереробним заводом і не може змінюватися у залежності від ланцюгу постачальників товару.

Крім того, відповідачем у акті перевірки було встановлено порушення Декрету КМУ від 01.02.2005 року № 28 «Про стандартизацію і специфікацію». Однак зазначеного нормативного акту не існує. Правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, організаційні форми їх функціонування на території України встановлює Декрету КМУ «Про стандартизацію і специфікацію» зареєстрований від 10.05.1993 року № 46-93.

Заперечення відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, вони не містять даних щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника, не приймається до уваги.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися в час здійснення господарської операції, але якщо не можливо, по після її закінчення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назва документа (форму);

- дату та місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося, податкові та видаткові накладні, що є первинними документами, на підставі яких спірні господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку та які відповідають цим вимогам були надані позивачем до перевірки.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Тобто, товарно-транспортні накладні є документами, що підтверджують транспортування товару, а не безпосередньо господарську операцію з його передання. Транспортування не є господарською операцією у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якої сформований податковий кредит, оскільки вони не відображають дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому сама по собі наявність помилок при оформленні товарно - транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічної думи дотримується ВАС України у листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11. Надання позивачем товарно-транспортних накладних до перевірки підтверджується тим, що вони перелічені у акті перевірки (т. 1 а.с. 8-9).

Крім того, на підтвердження використання у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції покупцям позивач надав копії договору оренди транспортного засобу, подорожних листів та фіскальних чеків щодо подальшого продажу одержаної продукції та маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу, затверджені УДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Лана Ойл» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 25.06.2013 року № 0001491502/8778 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС України від 25.06.2013 року № 0001491502/8778, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 391152,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 196576,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лана Ойл» (адреса - 85032, Донецька область, Добропільський район с. Добропілля, вул.. Промислова, 2/1Б, ЄДРПОУ 34766795) судові витрати з судового збору у сумі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 19 вересня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 24 вересня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.