Постанова

від 26.09.2013 по справі 5023/4776/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 5023/4776/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівШвеця В.О., Фролової Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.08.13 у справі№5023/4776/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-93" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" простягнення Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-93" у жовтні 2012 року заявлений позов про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" 317 000,00 грн - вартості неповернутого зі зберігання майна, 79 250,00 грн - штрафу, 21 936,40 грн - пені, 43 872,80 грн - 30 % річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачами зобов'язань з повернення поліетилену, переданого на зберігання за договором від 21.02.12 №ОХ 21-02/1, виконання умов якого забезпечено порукою згідно з договором від 21.02.12 №10. При цьому, позивач посилався на приписи статей 181, 193, 231 Господарського кодексу України, статей 11, 625, 525, 526, 530, 554, 936, 938, 942, 949-951 Цивільного кодексу України. Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.12, ухваленим суддею Лавровою Л.С., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача 317 000,00 грн - вартості неповернутого зі зберігання майна, 79250,00 - штрафу. Суд першої інстанції установив факти передачі на зберігання відповідачеві -1 спірного майна, неповернення його останнім та відсутності цього майна у відповідача -1. У задоволенні вимог про стягнення 21 936,40 грн - пені та 43 872,80 грн - 30 % річних судом відмовлено з посиланням на відсутність у відповідача -1 грошових зобов'язань. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 173, 174, 193, 217, 230 Господарського кодексу України, статей 509, 549, 554, 625, 936, 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Могилєвкіна Ю.О. -головуючого, Барбашова С.В.,Потапенко В.І., постановою від 07.08.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідачів залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європласт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржники заперечують факт отримання ними на зберігання спірного майна та не погоджуються з оцінкою судами акта приймання - передачі, довіреності на отримання продукції, товарно - транспортної накладної від 22.02.12. Наголошують скаржники також на тому, що спірне майно у них відсутнє, не виявлено воно і під час проведення прокуратурою 22.02.12 обшуку та опису усіх матеріальних цінностей.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-93" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.02.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-93" - поклажодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європласт"- зберігачем, укладений договір відповідального зберігання № ОХ 21-02/1, за умовами якого зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності, зазначені в акті приймання -передачі ТМЦ, які належать поклажодавцеві на праві власності і котрими зберігач не має права користуватись. Пунктом 2.2 сторони визначили, що зберігач з моменту підписання акта приймання - передачі ТМЦ несе відповідальність за пошкодження, втрату чи нестачу речі. Пунктом 3.1 цього договору сторони передбачили, що прийняття ТМЦ на зберігання, видача та повернення ТМЦ здійснюється за документом поклажодавця у присутності представників поклажодавця та зберігача і оформлюється відповідним актом прийому - передачі . Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що термін зберігання, дата повернення, спосіб передачі, найменування та кількість товарно - матеріальних цінностей, визначаються у відповідному акті прийому - передачі з обов'язковим зазначенням вартості з ПДВ та без ПДВ. Відповідно до пункту 6.1 договору зберігач у випадку псування, втрати товарно - матеріальних цінностей, які перебувають на зберіганні, зобов'язується у 3 денний строк відшкодувати збитки, завдані поклажодавцю. Судами також установлено, що з метою забезпечення виконання зберігачем покладених на нього за вказаним договором зобов'язань, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європласт" - боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал - 93" - кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" - поручителем, укладено договір поруки від 21.02.12 №10, за умовами якого поручитель зобов'язався в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за договором зберігання від 21.02.12 №ОХ 21-02/1 шляхом сплатити кредиторові заборгованості упродовж 10 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов'язань за договором зберігання. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-93" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" 317 000,00 грн - вартості неповернутого зі зберігання майна, 79 250,00 грн - штрафу, 21 936,40 грн - пені, 43 872,80 грн - 30 % річних. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Договір зберігання є реальним правочином та обов'язок зберігати річ, а у подальшому її повернути, виникає після передачі такої речі зберігачеві. За приписами статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк. Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Статтею 948 цього ж Кодексу унормовано, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За приписами статті 950 Цивільного кодексу України за втрату речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Статтею 951 названого Кодексу передбачено, що збитки завдані поклажодавцеві втратою речі відшкодовуються зберігачем у разі її втрати - у розмірі її вартості. Отже, за приписами вказаних статей на зберігача покладається обов'язок зберегти та повернути річ, яка передавалась на зберігання, а у разі її втрати - відшкодувати її вартість. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Згідно з приписами статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності та допустимості. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до частини 2 статті 111 7 названого Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору зберігання від 21.02.12 позивачем передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Європласт" поліетилен Marlex TR - 144 в кількості 20 тонн загальною вартістю 317 000,00 грн з ПДВ, зі строком зберігання до 23.03.12, про що свідчить акт приймання - передачі від 21.02.12, підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Суди установили факт приймання відповідачем-1 спірного майна на зберігання. Судами також установлено, що позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" скеровувались вимоги про повернення спірного майна, котрі останнім залишені без задоволення. Установлено судами і те, що вимога позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", як поручителя, про відшкодування вартості неповернутих зберігачем товарно - матеріальних цінностей також залишена без задоволення. Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій установлений факт передачі спірного майна на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Європласт", неповернення цього майна останнім та його відсутність, не встановлений факт відсутності вини зберігача, висновок судів про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів вартості неповернутого зі зберігання майна визнається правомірним. Судами установлено і те, що пунктом 6.2 договору зберігання сторони узгодили, що у разі порушення умов договору щодо своєчасного повернення ТМЦ, переданих на зберігання, а також строків відшкодування збитків згідно з пунктом 6.1. договору, зберігач зобов'язаний сплатити поклажедавцеві вартість неповернутих ТМЦ та штраф у розмірі 25 % від загальної заставної вартості. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, зокрема штрафу, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За приписами статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За таких установлених обставин справи, висновок судів про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів 79250,00 - штрафу визнається обґрунтованим. Щодо відмови судів у задоволенні вимог про стягнення 21 936,40 грн - пені та 43 872,80 грн - 30 % річних, рішення та постанова у справі не переглядаються, оскільки в касаційному порядку судові рішення в цій частині фактично не оскаржені. Інші доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського

процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржників. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.13 у справі № 5023/4776/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді В.Швець

Г.Фролова