Постанова

від 01.10.2013 по справі 924/611/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 924/611/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Миханюк М.В. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства зовнішньоторгівельної виробничої фірми "Будінвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.13р. у справі №924/611/13 (суддя Музика М.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства зовнішньоторгівельної виробничої фірми "Будінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД"

про визнання договору суборенди №296-3 від 01.05.2012р. недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шурин Ю.В. дов. №651/03-УМ-12 від 28.12.2012р.; Колодій О.В. дов. №652/03-УМ-12 від 28.12.2012р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство зовнішньоторгівельна виробнича фірма "Будінвест" звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом про визнання договору суборенди №296-3 від 01.05.2012р. недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, посилається на ст.ст. 203, 387, 759, 761 ЦК України та умови договору суборенди частини нежитлового приміщення від №296-З 01.05.2012р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.07.13р. у справі №924/611/13 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги таке.

Положенням ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до Закону. За вимогами ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Ст. 4 цього ж Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Таким чином, перехід майнових прав за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи не тягне за собою виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна попередника без здійснення реєстрації такого права.

В матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності, з якої чітко вбачається, що ТОВ «Фоззі Плюс» не здійснювало за собою державної реєстрації права власності на приміщення по вул. Зарічанській, 34, аж до 13.12.12 року власником приміщення значилось ЗАТ «Фоззі». Проте, суд не взяв до уваги вказаний доказ і не дав йому належної оцінки.

Крім того, в силу статей 179, 181, 190 ЦК України, об'єкт нерухомого майна - є річчю, і виникнення будь-якого права відносно об'єкту нерухомого майна пов'язане з реєстрацією такого права.

В силу вимог ст. 109 ЦК України, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. За положеннями ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на аналіз вказаних вище норм, апелянт вважає, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, посилаючись на Постанову Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними", суд приходить до висновку про неможливість визнання недійсним договору суборенди, на майбутнє, оскільки такий договір розірвано. Такий висновок суду, на думку апелянта, свідчить про неправильне застосування судом норм права. Так, відповідно до положень п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ №11, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Крім того, відповідно до положень п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ №11, необхідно мати на увазі, що згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" до суду апеляційної інстанції був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Зокрема вказує, що всі вимоги щодо дійсності та чинності правочину при укладенні та під час дії договору позивачем та відповідачем були дотримані, тому підстав визнання Договору недійсним немає.

В судове засідання представник скаржника не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60). Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без представника апелянта.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

22.10.2010р. між ЗАТ "Фоззі" та ТзОВ "Фоззі-Фуд" було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлову будівлю, загальною площею 6289.60 кв.м, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 34.

Пунктом 1.2 визначено, що майно, яке передано у власність, є власністю орендодавця у відповідності до договору купівлі-продажу від 18.10.2005 року.

Відповідно до п. 6.2 орендар має право здавати майно в суборенду на самостійно певних умовах.

Відповідач прийняв від орендодавця в тимчасове платне користування нежитлову будівлю згідно акту приймання-передачі майна до договору оренди №104-Р від 22.03.2010р. від 23.04.2010р.

Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди від 06.04.2012р., в якій сторони зазначили, що товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38182846), яке є правонаступником ТОВ "ФОЗЗІ" (код ЄДРПОУ 25294089 в особі директора Катуніна Олександра Юрійовича, що діє на підставі Статуту, з одного боку, і Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (код ЄДРПОУ 3294926), в особі директора Морозова Дмитра Борисовича, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, разом іменуються, як Сторони, відповідно до ст. ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, у зв'язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ", шляхом виділу з нього Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ПЛЮС", останнє є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ" у частині майна, прав та обов'язків, які перейшли до нього за розподільчим балансом, затвердженим протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ" №27/12 від 31.03.2012р.

Орендодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ПЛЮС" та Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-ФУД", згідно п. 1.1. даного договору орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 6804,4 кв.м, яка розташована за адресою: м.Хмельницький, вул.Зарічанська, буд.34.

Рішенням Хмельницької міської ради від 13.12.2012 року № 1056 оформлено право власності на торгівельний центр з продажу продовольчих і непродовольчих товарів загальною площею 6804,4 кв.м, що розташований по вул. Зарічанській, 34 у м. Хмельницькому за приватним акціонерним товариством "Сільпо Рітейл". Згідно вказаного рішення приміщення площею 6804,4 кв.м., що розташоване по вул. Зарічанській, 34 у м. Хмельницькому, яке належало власнику ПрАТ "Фоззі" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.01.2008р., виданого управлінням житлово-комунального господарства, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.01.2008р. за реєстраційним №12987179. ПрАТ "Фоззі" було припинено шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі" відповідно до рішення акціонера ПрАТ "Фоззі" від 03.10.2011р. №37/11 та передано йому об'єкт нерухомого майна згідно передавального акта, затвердженого протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Фоззі" від 15.12.2011р. №61/11 і статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі", затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Фоззі" від 21.22.2011р. №1/11 (запис про реєстрацію державного реєстратора від 23.12.2011р, №13391450000007607. Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" від 04.01.2012р. №01/12 з ТОВ "Фоззі" здійснено виділ ТОВ "Фоззі Плюс" і на підставі розподільчого балансу, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Фоззі" від 31.03 2012р №27/12 і статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі Плюс", затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Фоззі Плюс" від 09.04.2012р. №02/12 (запис про реєстрацію державного реєстратора від 17.04.2012р. №13391050001007380) об'єкт нерухомого майна передано у власність ТОВ "Фоззі Плюс". Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою Відповідальністю "Фоззі Плюс" від 17.04.2012р. №03/2012 прийнято рішення акціонера ПрАТ "Сільпо Рітейл" від 21.05.2012р. №62/12 про реорганізацію шляхом приєднання ТОВ "Фоззі Плюс" до ПрАТ "Сільпо Рітейл" і на підставі передавального акта, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Фоззі Плюс" від 02.07.2012р. №05/2012 і статуту ПрАТ "Сільпо Рітейл", затвердженого рішенням акціонера ПрАТ "Сільпо Рітейл" від 02.07.2012 р. №70/12 (запис про реєстрацію державного реєстратора від 02.07,2012р. №13391050017002004) об'єкт нерухомого майна передано у власність ПрАТ "Сільпо Рітейл".

Статтею 770 ЦК встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

01.05.2012 року між позивачем ПАТ зовнішньоторгівельною виробничою фірмою "Будінвест" та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі Фуд" було укладено договір суборенди №296-3 частини нежитлового приміщення. Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору, орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 6 491,70 кв.м. згідно із доданою схемою, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34, а також устаткування, позначене в акті приймання - передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю Суборендаря. Вартість Об'єкта суборенди з урахуванням її індексації складає 1 281 584,21 грн. Об'єкт суборенди знаходиться у користуванні Орендаря і останній має дозвіл власника нежитлового приміщення на передачу об'єкта в суборенду відповідно до нижчезазначених умов.

Пунктом 2.1. даного договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань за Договором. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання - передачі Об'єкта суборенди в користування Суборендареві, який є невід'ємною частиною даного Договору, та закінчується 30 березня 2015 року, який є останнім днем користування Об'єктом суборенди. Пунктом 2.2 даного договору визначено, що кожна сторона має право в будь-який час розірвати Договір, письмово попередивши про це іншу сторону за 90 днів з обов'язковим проведенням взаєморозрахунків, передбачених цим Договором, включаючи день фактичної передачі Об'єкта суборенди Орендареві. З ініціативи відповідача договір суборенди було розірвано в односторонньому порядку 31 грудня 2012 року. Крім того, 31 грудня 2012 року сторонами договору було складено акт приймання - передачі частини нежитлового приміщення (зворотній), за яким позивач повернув відповідачеві приміщення площею 6491,7 кв.м. з суборенди.

Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2012 р. передано дане майно в суборенду позивачу.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем не підтверджено його право передавати вищевказане приміщення в суборенду.

Давши оцінку доказам у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. ст. 202, 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму. Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

01.05.2012 року між позивачем ПАТ зовнішньоторгівельною виробничою фірмою "Будінвест" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі Фуд" було укладено договір суборенди №296-3 частини нежитлового приміщення.

Факт передачі об'єкту суборенди відповідачем та приймання його позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2012 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до умов даного договору суборенди сторонами досягнуто усіх істотних умов.

Відповідно до п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Пунктом 1 ст. 770 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до п. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 761 Цивільного кодексу України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Пунктами 1,2 ст.109 Цивільного кодексу України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до п.п. 4.5 ст.59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Рішенням Хмельницької міської ради від 13.12.2012 року № 1056 зазначено, що за "Сільпо Рітейл" оформлено право власності на торгівельний центр з продажу продовольчих і непродовольчих товарів загальною площею 6804,4 кв.м., що розташований по вул. Зарічанській, 34 у м. Хмельницькому, який належав власнику ПрАТ "Фоззі" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.01.2008р., за реєстраційним №12987179, ПрАТ "Фоззі" було припинено шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі" відповідно до рішення акціонера ПрАТ "Фоззі" від 03.10.2011р. №37/11 та передано йому об'єкт нерухомого майна згідно передавального акту, затвердженого протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Фоззі" від 15.12.2011р. №61/11 і статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі", затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Фоззі" від 21.22.2011р. №1/11. Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" від 04.01.2012р. №01/12 з ТОВ "Фоззі" здійснено виділ ТОВ "Фоззі Плюс" і на підставі розподільчого балансу, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Фоззі" від 31.03.2012р №27/12 і статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі Плюс", об'єкт нерухомого майна передано у власність ТОВ "Фоззі Плюс". Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі Плюс" від 17 04.2012р. №03/2012 прийнято рішення акціонера ПрАТ "Сільпо Рітейл" від 21.05.2012р. №62/12 про реорганізацію шляхом приєднання ТОВ "Фоззі Плюс" до ПрАТ "Сільпо Рітейл" і на підставі передавального акта, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Фоззі Плюс" від 02.07.2012р. №05/2012 і статуту ПрАТ "Сільпо Рітейл", затвердженого рішенням акціонера ПрАТ "Сільпо Рітейл" від 02.07.2012р №70/12 (запис про реєстрацію державного реєстратора від 02.07,2012р. №13391050017002004) об'єкт нерухомого майна передано у власність ПрАТ "Сільпо Рітейл".

Тобто ТОВ "Фоззі плюс" є правонаступником ТОВ "ФОЗЗІ", якому відповідно до розподільчого балансу від 31.03.2012 р. внаслідок реорганізації шляхом виділу перейшло майно, майнові права та обов'язки ТОВ "Фоззі", в тому числі об'єкт нерухомого майна в м. Хмельницькому по вул. Зарічанській, 34.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди нерухомості (приміщення) №104-р від 22.03.2010 (далі -договір оренди), укладений між ЗАТ "Фоззі" (орендодавець) та ТзОВ "Фоззі-Фуд" (орендар) та додаткова угода до договору оренди від 06.04.2012 р, відповідно до умов якого орендар (відповідач) приймає в орендне користування 6289,60 кв. м. приміщення, які належать орендодавцю на праві власності та знаходяться за адресою:м. Хмельницький вул. Зарічанська, 34 зі строком дії 35 місяців та має право здавати майно в суборенду на самостійно певних умовах (п. 6.2 договору оренди). Даний договір ні ким не оскаржувався.

За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що посилання позивача на те, що відповідач не мав права здавати в суборенду майно по вул. Зарічанській, 34 в м. Хмельницькому, оскільки вказане майно не належало орендарю, спростовуються наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п.2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Позивач просить суд визнати договір суборенди недійсним. Вказаний же договір суборенди розірваний 31.12.2012 р., що сторонами не оспорюється. Тобто, на майбутнє суд позбавлений можливості визнати вказаний договір недійсним.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий господарський правильно зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, серед іншого, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є серед іншого зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, а саме: килимове покриття площею 1275,4 кв.м. Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідач не повернув належне позивачу вказане вище майно, яке встановлене в орендованій частині будівлі. Пункт 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року визначає, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом доказування в даній справі, враховуючи зміст позовних вимог, є серед іншого встановлення наявності або відсутності факту знаходження у відповідача майна, яке перебуває у незаконному володінні.

Позивач стверджує, що у 2007 році ним було придбано килимове покриття відповідно до копій фіскальних чеків про купівлю товару з назвою "покр. игл кват" та копії податкових накладних. Також позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог, звертає увагу на те, що доказом належності позивачу килимового покриття є належним чином завірена копія інвентарного списку основних засобів (форма 03-9), типова форма якого затверджена наказом Мінстату України № 352 від 29.12.1995 року "Про затвердження типових форм первинного бухгалтерського обліку".

Підтвердження факту купівлі килимового покриття підтверджує право власності Позивача на те килимове покриття, що вказане у фіскальних чеках, однак Позивачем не надано доказів, що конкретно те саме килимове покриття, що вказане в чеках було встановлено в приміщеннях 4-го поверху будівлі та, крім того, останнім не подано доказів того, що таке килимове покриття взагалі встановлювалось ним в цих приміщеннях (акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, що виконувались тими чи іншими суб'єктами господарювання на замовленням Позивача, або ж докази встановлення такого покриття силами самого Позивача (наявність в штаті Позивача в період дії Договору відповідних працівників, що мали б здійснювати такі роботи та докази сплати їм заробітної плати в цей період).

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Слід зазначити, що об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно. Витребувати з чужого незаконного володіння можна лише індивідуально визначене майно, власник може вимагати повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.

Частиною першою статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Однак, просив витребувати майно, яке не визначене індивідуальними ознаками і в підтвердження наявності у нього права власності саме на спірне майно, посилався на копії фіскальних чеків про купівлю товару з назвою "покр. игл кват" та копії податкових накладних, що датовані 2007-м роком, інвентаризаційний список основних засобів, останні не містять вказівок на ідентифікуючі ознаки за допомогою яких конкретне майно, стосовно якого заявлено позов, можна виокремити з-поміж іншого майна.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи позивача викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства зовнішньоторгівельної виробничої фірми "Будінвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.13р. у справі №924/611/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30.07.13р. у справі №924/611/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №924/611/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.