Постанова

від 01.10.2013 по справі 911/1113/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа№ 911/1113/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Лашко І.І. - представник за довіреністю від 10.07.2013 року;

від відповідача: Савицький О.М. - представник за довіреністю від 02.09.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2013 року

у справі № 911/1113/13 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан плюс /Україна/»

про стягнення 17 138 236, 94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан плюс /Україна/» про стягнення 17 138 236, 94 грн. заборгованості за кредитним договором № 22.1/211-КЛТ-05 від 04.10.2005 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2013 року у справі № 911/1113/13 (суддя Ярема В.А.) позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан плюс /Україна/» 59 834, 67 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан плюс /Україна/» на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 11 833 302, 14 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 937 797, 36 грн. пені, 623 703, 74 грн. 3% річних та 29 892, 60 грн. інфляційних втрат, 747 867, 93 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 194 519, 90 грн. пені, 103 488, 36 грн. 3% річних та 32 395, 11 грн. інфляційних втрат та 58 478, 13 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення судового збору у сумі 58 478, 13 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити стягнення судового збору у розмірі 68 820, 00 грн.

Апеляційна скарга мотивована, що банком було заявлено до стягнення позовні вимоги у сумі 17 138 236, 94 грн. та сплачено судового збору у максимальному розмірі 68 820, 00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вирішив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 502 967, 14 грн., з яких судові витрати 58 478, 13 грн. Таким чином, при поданні банком позовної заяви із вимогою стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 502 967, 14 грн., банку необхідно було сплатити суму судового збору у максимальному розмірі 68 820, 00 грн., а отже, на відповідача необхідно покласти витрати по сплаті судового збору у максимальному розмірі - 68 820, 00 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» по справі № 911/1113/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1113/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Розглянувши подані скаржником матеріали, колегія суддів визнала їх достатніми для прийняття апеляційної скарги до розгляду та порушення апеляційного провадження у справі № 911/1113/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 17.10.2013 року.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року продовжено строк розгляду спору.

Крім того, у судовому засіданні 17.09.2013 року оголошена перерва до 01.10.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 01.10.2013 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2005 року між ВАТ "Родовід Банк", яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "Родовід Банк" (надалі - банк) та ТОВ "Мерідіан плюс /Україна/" (надалі -позичальник) укладено кредитний договір №22.1/211-КЛТ-05 (надалі - Договір), яким встановлена процедура та умови надання банком в майбутньому кредитів позичальнику в національній валюті та/або в іноземних валютах в межах загальної суми 12 000 000, 00 грн. на основі додаткових угод до цього договору.

Додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №2 від 19.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №5 від 15.12.2006р., №6 від 15.12.2006р., №7 від 15.12.2007р., №8 від 28.02.2007р., №9 від 13.03.2007р., №10 від 20.07.2007р., №12 від 10.12.2007р., №13 від 10.12.2007р., №15 від 15.01.2008р., №18 від 29.10.2008р., №19 від 30.11.2009р. та додатковими угодами №4 від 30.06.2006р., №11 від 04.09.2007р., №14 від 15.01.2008р., №16 від 21.04.2008р., №17 від 09.06.2008р. сторонами погоджувались зміни до договору щодо загальної суми кредиту, що надається позичальнику, суми щодо кожного траншу окремо, строки та порядок сплати кредиту, а також погоджувались розміри процентних ставок за користування кредитом та строки їх сплати відповідно.

Так, згідно додаткових угод №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р., №17 від 09.06.2008р., №19 від 30.11.2009р., банк надає позичальнику кредит (транш) у сумі 7 000 000,00 грн., 4 610 000,00 грн. та 4 000 000, 00 грн. відповідно.

Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 19% річних і підлягає коригуванню банком, в односторонньому порядку, при збільшенні офіційного курсу НБУ більше 5,10 грн. за 1 дол. США під час дії договору на кратність такого збільшення.

Позичальник зобов'язується повернути наданий кредит (транші) не пізніше 31.10.2011 року.

Крім того, додатковою угодою № 19 від 30.11.2009 року сторонами погоджено графік погашення кредиту шляхом щомісячної погашення тіла кредиту.

Колегією суддів встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором, зокрема, за додатковими угодами №1 від 04.10.2005 року, №3 від 07.11.2005 року, №6 від 15.12.2006 року в частині надання відповідачу кредиту у сумі 15 610 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з позичкового рахунку останнього.

Однак, відповідач свої обов'язки за договором в частині щомісячної сплати тіла кредиту протягом грудня 2010 року - жовтня 2011 року та процентів за користування кредитом протягом червня-жовтня 2011 року належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 11 833 302, 14 грн. сукупної заборгованості по сплаті кредиту, в тому числі:

- 7 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, виданим згідно додаткової угоди №1 від 04.10.2005 року,

- 4 610 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, виданим згідно додаткової угоди №3 від 08.11.2005 року,

- 223 302,14 грн. заборгованості за кредитом, виданим згідно додаткової угоди №6 від 15.12.2006 року;

а також 807 702, 60 грн. сукупної заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, в тому числі:

- 486 411, 32 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, виданим згідно додаткової угоди №1 від 04.10.2005 року, протягом червня (частково) -жовтня 2011 року,

- 321 291, 28 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, виданим згідно додаткової угоди №3 від 08.11.2005 року, протягом червня (частково) -жовтня 2011 року.

У відповідності до наданого суду розрахунку позовних вимог, відповідачем у якості часткового повернення сум виданого за договором кредиту було сплачено 3 776 697, 86 грн., а також сплачено проценти за користування кредитом за попередній період, тобто, до 01.06.2011 року та частково за червень 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з позичкових та відсоткових рахунків відповідача за спірний період.

З метою досудового врегулювання даного спору, 16.07.2012 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу №10/5-11-б.б/4614 про виконання порушеного зобов'язання за договором, відповідно до якого позивач інформував про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Протягом липня - жовтня 2012 року між сторонами велись переговори щодо реструктуризації існуючої за договором заборгованості та зміни строків і порядку її погашення.

Посилаючись на те, що сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору в частині порядку та строків сплати кредиту та процентів, позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про стягнення з відповідача, зокрема, 11 833 302, 14 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 807 702, 60 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом червня - жовтня 2011 року згідно договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із додатковою угодою № 19 від 30.11.2009 року позичальник зобов'язується повернути наданий кредит (транші) не пізніше 31.10.2011 року. Повернення наданого за договором кредиту здійснюється згідно викладеного у вказаній додатковій угоді графіка.

Крім того, п. 2.7.4 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.06.2006 року, передбачено, що сплата нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього договору здійснюється позичальником щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суми здійснених відповідачем розрахунків а також те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 833 302,14 грн. сукупної заборгованості по сплаті кредиту, в тому числі:

- 7 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, виданим згідно додаткової угоди №1 від 04.10.2005 року,

- 4 610 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, виданим згідно додаткової угоди №3 від 08.11.2005 року,

- 223 302, 14 грн. заборгованості за кредитом, виданим згідно додаткової угоди №6 від 15.12.2006 року підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно із банківської виписки з відсоткового рахунку відповідача, слідує, що останнім після початку розгляду даної справи по суті у якості сплати процентів за користування кредитом, виданим згідно додаткової угоди № 6 від 15.12.2006 року, додатково було сплачено 59 834, 67 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом частково у сумі 747 867, 93 грн., з яких:

- 486 411, 32 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, виданим згідно додаткової угоди № 1 від 04.10.2005 року, протягом червня (частково) -жовтня 2011 року,

- 261 456, 61 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, виданим згідно додаткової угоди №3 від 08.11.2005 року, протягом липня (частково) -жовтня 2011 року.

Крім того, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що у даній справі було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 807 702,60 грн. сукупної заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за договором, у той час як станом на момент винесення даного рішення відповідачем за договором було додатково сплачено 59 834, 67 грн., суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення 59 834,67 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині щомісячної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, позивач також просив суд стягнути з відповідача:

- 3 163 002,10 грн. пені, нарахованої за порушення строків сплати кредитів, виданих за додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р. зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат;

- 528 664, 22 грн. пені, нарахованої за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитами, що видані за додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р., зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.4.8 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 30.06.2006р., передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки більш тривалого строку нарахування пені за порушення строків сплати кредитів та процентів ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк обрахунку пені, заявленої позивачем до стягнення підлягає обмеженню з урахуванням вимог ст. 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом здійснений судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що він є обґрунтовано вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 163 002, 10 грн. пені за порушення строків сплати кредиту та 528 664, 22 грн. пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню у розмірі 937 797, 36 грн. та 194 519, 90 грн. відповідно.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача

- 623 703, 74 грн. 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати кредитів, виданих за додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р. зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат;

- 103 488, 36 грн. 3% річних, нарахованих за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитами, що видані за додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р., зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат;

- 33 729, 39 грн. інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків сплати кредитів, виданих за додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р. зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат;

- 44 644, 39 грн. інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитами, що видані за додатковими угодами №1 від 04.10.2005р., №3 від 07.11.2005р., №6 від 15.12.2006р., зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за порушення строків сплати кредиту та за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, колегія суддів встановила, що 3% річних за порушення строків сплати кредиту та за порушення строків сплати процентів за користування кредитом становлять 624 676, 32 грн. та 110 695, 62 грн. відповідно. Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, тому місцевий суд обгрунтовано задовольнив вимогу про стягнення 3% річних за порушення строків сплати кредиту у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 623 703, 74 грн. та 3% річних за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 103 488, 36 грн.

Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції за порушення строків сплати кредиту у сумі 29 892, 60 грн. та порушення строків сплати процентів за користування кредитом у сумі 32 395, 11 грн.

Що до клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, то колегія суддів зазначає, що, інфляційні втрати та проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України унормовано право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у даній справі.

Крім того, відповідачем було подане клопотання про розстрочку виконання рішення по грудень 2014 року зі сплатою до 28 числа кожного місяця протягом липня 2013 року -листопада 2014 року по 100 000, 00 грн. та сплатою у грудні 2014 року решти боргу, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти розстрочки виконання рішення, місцевий суд дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання відповідача та розстрочку виконання рішення у даній справі до грудня 2014 року, шляхом сплати відповідачем протягом липня 2013 року-листопада 2014 року до 28 числа кожного місяця по 100 000, 00 грн. та сплатою у грудні 2014 року 12 861 445, 27 грн.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що оскільки ним було заявлено до стягнення позовні вимоги у сумі 17 138 236, 94 грн. та сплачено судового збору у максимальному розмірі 68 820, 00 грн., то задовольняючи частково позовні вимоги у сумі 14 502 967, 14 грн., з яких судові витрати 58 478, 13 грн., суд повинен був покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у максимальному розмірі - 68 820, 00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями позивача враховуючи наступне.

Згідно із ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, господарським процесуальним законодавством України передбачено, що судові витрати (в тому числі судовий збір), при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, і не залежить від того чи сплачено заявником судовий збір у максимальному розмірі, чи ні.

Таким чином, беручи до уваги те, що позивачем було пред'явлено позовні вимоги на загальну суму 17 138 236, 94 грн., а задоволено на суму 14 562 801, 81 грн. (з урахуванням 59 834, 67 грн., які були сплачені відповідачем вже після порушення провадження у справі), то було задоволено 84,973% всіх позовних вимог. А отже, стягненню з відповідача підлягає 84,973% судового збору, що як вірно встановлено судом першої інстанції становить 58 478, 13 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2013 року у справі № 911/1113/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2013 року у справі № 911/1113/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/1113/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.