Постанова

від 10.02.2015 по справі 911/1113/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 911/1113/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Лашко І.І.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.01.2015 (суддя Яреми В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс

/Україна/"

про стягнення 17138236,94 гривень

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2015 по справі №911/1113/13 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 по справі №911/1113/13 задоволено частково.

Розстрочено залишок заборгованості по виконанню рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 по справі №911/1113/13 в сумі 12838226,13 грн. на 12 місяців шляхом сплати ТОВ "Мерідіан плюс /Україна/" 3150000, 00 грн. до 18 січня 2015 року, сплати з лютого по березень 2015 року до 28 числа кожного місяця по 150000,00 грн., з квітня по листопад 2015 року до 28 числа кожного місяця по 750000, 00 грн. та сплати у грудні 2015 року 3388226,13 грн.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу та відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 по справі №911/1113/13.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 10.02.2015.

09 лютого 2015 року через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10 лютого 2015 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги.

В судове засідання 10.02.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Доводи представника відповідача щодо необхідності відкладення розгляду справи, серед іншого, і надання доказів сплати заборгованості на наступному судовому засіданні, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідач не позбавлений права надіслати такі докази поштою, або подати їх через відділ документального забезпечення суду до початку судового засідання.

Беручи до уваги, строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, передбачені ст. 102 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Київської області від 16.01.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.06.2013 по справі №911/1113/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" 11833302 грн. 14 коп. - заборгованості по сплаті кредиту, 937797 грн. 36 коп. - пені, 623703 грн. 74 коп. -3% річних та 29892 грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 747867 грн. 93 коп. - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 194519 грн. 90 коп. - пені, 103488 грн. 36 коп. - 3% річних та 32395 грн. 11 коп. - інфляційних втрат та 58478 грн. 13 коп. - судового збору. Розстрочено виконання даного рішення строком на 18 місяців: з липня 2013 року по грудень 2014 року включно, шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" протягом липня 2013 року-листопада 2014 року до 28 числа кожного місяця по 100000,00 грн. та сплатою у грудні 2014 року 12861445,27 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в період розстрочення вищезазначеного рішення, з липня 2013 року по грудень 2014 відповідач систематично сплачував щомісяця по 100000 грн., тобто не порушував умови розстрочки виконання рішення.

Проте, останній платіж в розмірі 12861445,27 грн. відповідач не оплатив, та 15.12.2014 відповідач подав заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 по справі №911/1113/13.

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пунктів 7.1.2. та 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання, зокрема, розстрочки виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення, за переконанням колегії суддів, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Крім того, як зазначалося вище, виконання рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 у справі №911/1113/13 вже розстрочувалось з липня 2013 по грудень 2014 року.

В той же час, відповідач належним чином не виконав умови розстрочки виконання зазначеного рішення та не сплатив останній платіж в розмірі 12861445,27 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що станом на 10.02.2015 (дата прийняття постанови) доказів часткової сплати заборгованості, згідно з графіком визначеним ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2015 по справі №911/1113/13, відповідачем не надано, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 16.01.2015 скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 -106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.01.2015 по справі №911/1113/13 - скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 по справі №911/1113/13 в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, ідентифікаційний код 32878486) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК", м. Київ (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи №911/1113/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2015