Ухвала

від 26.09.2013 по справі 826/2800/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2800/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0030071740 від 29 листопада 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України проведена перевірка своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності, за результатами якої складено акт № 5122/17-2534212232 від 08 листопада 2012 року.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, фізичною особою - СГД ОСОБА_4 несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб - СГД в розмірі 136 451,26 грн., граничний термін сплати якого настав 19 лютого 2012 року, а фактичний термін сплати якого відбувся лише 24 липня 2012 року, тобто із затримкою на 156 днів.

За результатами проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про необхідність нарахування позивачу штрафу за затримку сплати узгодженого зобов'язання в розмірі 27 290,25 грн.

29 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0030071740, яким до позивача за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 27 290,25 грн., що становить 20 % несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2000 року ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець Дарницькою районною державною адміністрацією, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного свідоцтва.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 16 березня 2012 року, ФОП ОСОБА_4 взятий на облік як платник податків до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 24 лютого 2000 року за № 1581-1/1.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази припинення позивачем підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця.

23 квітня 2012 року позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік (вх. № 301760), у розділі ІІ якої «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» визначено суму отриманого доходу у розмірі 3 935 931,72 грн., до якого входить також показник рядку 01.07 «Інші доходи», в якому позивачем задекларовано дохід у розмірі 800 000,00 грн. та визначено суму податку, що підлягає сплаті з такого доходу, у розмірі 136 000,00 грн.

Крім того, у рядку 01.01 розділу ІІ податкової декларації позивачем визначено дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 3 135 931,72 грн., з якого нараховано податок, що підлягає сплаті платником податку самостійно, у розмірі 451,26 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що самостійно визначена сума податкового зобов'язання сплачена позивачем 24 липня 2012 року.

02 травня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коледж преси та телебачення» (код ЄДРПОУ 20914191) укладено договір № 02-05-11 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого позивачем надано консультаційні послуги з питань визначення вартості об'єкта купівлі-продажу, кола потенційних покупців об'єкта купівлі-продажу, структури (етапів) укладання угоди з купівлі-продажу об'єкту, участь в переговорах та погодження кінцевих умов угоди з покупцями об'єкта купівлі-продажу.

Відповідно до п. 5.1 укладеного договору, позивач отримав винагороду за надані послуги на загальну суми 800 000,00 грн.

Згідно з п. 5.4 укладеного договору, винагорода позивача виплачується на його рахунок в повному обсязі без утримання та виплати до бюджету будь-яких податків та зборів, визначених законодавством України.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 177.11 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до податкового органу за місцем своєї податкової адреси податкову декларацію у строки, визначені пп. 49.18.5 ст. 49 Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно до пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Крім того, згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 %.

Відповідно до пп. 177.8 ст. 177 ПК України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки відповідно до укладеного договору, ТОВ «Коледж преси та телебачення» не виступило податковим агентом позивача, це свідчить, що позивач в даних правовідносинах виступав в якості суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з п. 177.6 ст. 177 ПК України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Колегія суддів вважає, що позивач, виконуючи покладені на нього обов'язки за умовами укладеного договору та отримуючи дохід, діяв як учасник господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, а тому кошти, отримані позивачем за умовами укладеного договору, є доходом від провадження ним підприємницької діяльності та підлягають оприбуткуванню в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0030071740 від 29 листопада 2012 року, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено факт порушення позивачем граничного терміну сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на строк, більше 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.