Постанова

від 01.10.2013 по справі 27/35-45/56-38/209

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 27/35-45/56-38/209 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Акціонерного товариства „Індустріалекспорт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2013 року

у справі № 27/35-45/56-38/209

господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства „Індустріалекспорт"

до 1.Міністерства юстиції України

2.Міністерства палива та енергетики України

3.Державної казначейської служби України

4.Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

5.Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

6.Міністерства фінансів України

7.Міністерства вугільної промисловості України

про стягнення 6087846,5 доларів США

за участю представників

позивача - Дешунін С.В.

відповідачів - 1. не з'явився, 2. не з'явився, 3.Маврініна М.В.

4. не з'явився, 5. не з'явився, 6.Іщенко Р.А.

7. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 серпня 2007 року у справі №27/35-45/56-38/209 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача матеріальну шкоду у сумі 5180264,20 доларів США.

02 жовтня 2007 року господарським судом міста Києва прийнято додаткове рішення, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача державне мито за подання позовної заяви у сумі 327 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 23 доларів США.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2008 року.

03 грудня 2007 року видано накази на примусове виконання рішення.

Відповідач-3, Державна казначейська служба України, 05 лютого 2013 року звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення у справі № 27/35-45/56-38/209, у якій просила суд відстрочити виконання наказів господарського суду міста Києва від 03 грудня 2007 року № 27/35-45/56-38/209 до 31 грудня 2013 року включно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16 квітня 2013 року (суддя Власов Ю.Л.) у справі №27/35-45/56-38/209 заяву Державної казначейської служби України про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2007 року у справі №27/35-45/56-38/209 до 31 грудня 2013 року залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2013 року (судді: Гончаров С.А., Авдеєв П.В., Куксов В.В.) у справі №27/35-45/56-38/209 ухвалу господарського суду міста Києва від 16 квітня 2013 року скасовано, заяву Державної казначейської служби України про відстрочку виконання судового рішення задоволено, відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2007 року у справі №27/35-45/56-38/209 до 31 грудня 2013 року включно.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Акціонерне товариство „Індустріалекспорт" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2013 року скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 16 квітня 2013 року у справі №27/35-45/56-38/209 якою відмовлено Державній казначейській службі України у відстрочці виконання рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2007 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під час відстроченні виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Про необхідність встановлення зазначених обставин також зазначено у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333.

Відповідно до частини 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким спеціальним порядком на даний час є саме Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, який встановлює відповідний механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Порядок безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам передбачений пунктами 35-40 вищезазначеного Порядку. Пунктом 38 передбачено, відкриття в ДКСУ в установленому порядку рахунку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету, яке повинно здійснюватись за рахунок і в межах бюджетних призначень.

Законами України "Про Державний бюджет" за минулі роки за бюджетною програмою ВПК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" передбачалося коштів у сумі 30000 тис. грн., за рахунок яких повинні були виконуватись зазначені рішення суду.

За змістом ст.ст. 2, 22, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а бюджетне асигнування -повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.41 Порядку, Листами №18-7/10306-16055 від 19 вересня 2008 року, №18-07/3265-8117 від 21 травня 2009 року, №18-07/4586-12547 від 5 липня 2009 року, №18-03/102-397 від 13 липня 2010 року, №5-07/860-2684 від 21 лютого 2011 року, №5-08/47-509 від 17 серпня 2011 року, № 5-08/420-2915 від 13 жовтня 2011 року, №5-05-2151-9205 від 02 липня 2012 року та №5- 5/474-2054 від 22 січня 2013 року, у зв'язку з тим, що зазначених вище коштів було недостатньо для виконання вищезазначених судових рішень, Державною казначейською службою України подавали до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з Резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Також, Державна казначейська служба України листом від 30 липня 2012 року №22/1-05/623-10779 при поданні бюджетного запиту просила передбачити за КВПК 3504030 кошти у сумі 75957,40 тис. грн., а саме з урахуванням гривневого еквівалентну коштів, необхідних для виконання зазначеного рішення.

Законом України "Про Державний бюджет на 2013" визначена бюджетна програма КВПК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб". Даною програмою передбачені кошти у розмірі 37500 тис. грн., за рахунок яких повинні були виконуватись зазначені рішення суду.

Наведених коштів, за твердженням Державної казначейської служби України, буде недостатньо для виконання вищезазначених судових рішень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виконання рішення господарського суду міста Києва у даній справі з інших рахунків, за іншими бюджетним програмами, у томі числі за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (п. 47-51 Порядку) суперечить ст. 7 Бюджетного кодексу України, якою встановлено принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

До того ж, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснюється за рішеннями суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що джерелом коштів на виконання судових рішень у зазначеній справі є Державний бюджет України, з метою встановлення відповідних бюджетних призначень та передбачення відповідних коштів у кошторисі відповідача-3 для виплати коштів позивачу, з урахуванням визначених законодавством строків бюджетного процесу, та враховуючи недостатність грошових ресурсів для негайного належного виконання рішення суду у даній справі, відповідачем-3 доведено відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України винятковість випадку та фактичної наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене вище обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства „Індустріалекспорт" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2013 року зі справи №27/35-45/56-38/209 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко