Постанова

від 17.04.2014 по справі 27/35-45/56-38/209

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа№ 27/35-45/56-38/209

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Новікова М.М.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників:

від позивача: Дешугін С.В.;

від відповідача-1: Опанасенко А.В.;

від відповідача-2: не з'явилися;

від відповідача-3: Мавріна Н.В.;

від відповідача-4: не з'явилися;

від відповідача-5: не з'явилися;

від відповідача-6: Іваницька Т.В.;

від відповідача-7: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної казначейської служби України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 07.03.2014р.

у справі №27/35-45/56-38/209 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Індустріалекспорт"

до 1) Міністерства юстиції України

2) Міністерства палива та енергетики України

3) Державної казначейської служби України

4) Відділу Державної виконавчої служби Печерського

районного управління юстиції у м. Києві

5) Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського

районного управління юстиції у м. Києві

6) Міністерства фінансів України

7) Міністерства вугільної промисловості України

про стягнення 6 087 846,5 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. в задоволенні заяви відповідача-3 про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2007р. та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2007р. у справі №27/35-45/56-38/209 було відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач-3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. у справі №27/35-45/56-38/209 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-3 про відстрочку виконання судового рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що недостатність коштів Державного бюджету України на 2014 рік є винятковим випадком для розстрочення або відстрочення виконання судових рішень у даній справі. Однак вказана обставина залишилась поза увагою місцевого господарського суду, що на думку відповідача-3 свідчить про невірне застосування норм процесуального права, зокрема, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2014р.

16.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності та непідтвердженості доводів скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 17.04.2014р. представники відповідача-1, відповідача-3 та відповідача-6 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. у справі №27/35-45/56-38/209 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-3 про відстрочку виконання судового рішення.

В судовому засіданні 17.04.2014р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача-3, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представники відповідача-2, відповідача-4, відповідача-5 та відповідача-7 в судове засідання 17.04.2014р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача-2, відповідача-4, відповідача-5 та відповідача-7 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-3 та відповідача-6, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення як з солідарних боржників з Міністерства юстиції України 453 791,15 доларів США та з Міністерства палива та енергетики України 5 634 055,35 доларів США.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути за рахунок держави з коштів Державного бюджету України, які обліковуються Державним казначейством України на користь позивача 6 087 846,50 доларів США на відшкодування майнової шкоди, яка складається з 5 180 264,20 доларів США невиконаної частини рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і 907 582,30 доларів США трьох відсотків річних, а також стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 як солідарних боржників судові витрати в сумі 8 379,00 доларів США.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2007р. у справі №27/35-45/56-38/209 (том справи - 5, аркуші справи - 147-166) позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 5 180 264,20 доларів США матеріальної шкоди.

02.10.2007р. Господарським судом міста Києва було винесено додаткове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача державне мито за подання позовної заяви у сумі 327 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 23 долара США (том справи - 5, аркуші справи - 168-169).

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. та Вищого господарського суду України від 06.02.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2007р. у справі №27/35-45/56-38/209 було залишено без змін (том справи - 6, аркуші справи - 80-86, 126-128).

03.12.2007р. Господарським судом міста Києва було видано накази про примусове виконання вищевказаного судового рішення (том справи - 6, аркуші справи - 88-89).

В лютому 2014 року відповідач-3 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення від 29.08.2007р. та додаткового рішення від 02.10.2007р., прийнятих Господарським судом міста Києва у справі №27/35-45/56-38/209, посилаючись на те, що їх виконання на даний час ускладнюється недостатністю бюджетних коштів, передбачених Державним бюджетом України на 2014 рік за відповідною бюджетною програмою (том справи - 10, аркуші справи - 47-49).

Позивач заперечував проти задоволення заяви відповідача-3, наголошуючи на її безпідставності.

Відповідач-1 підтримав заяву відповідача-3 та просив суд її задовольнити.

Решта відповідачів явку своїх представників в судове засідання Господарського суду міста Києва не забезпечили, позицію по заяві відповідача-3 не визначили, у зв'язку з чим суд розглядав справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. в задоволенні заяви відповідача-3 про відстрочку виконання рішення від 29.08.2007р. та додаткового рішення від 02.10.2007р., прийнятих Господарським судом міста Києва у справі №27/35-45/56-38/209 було відмовлено (том справи - 10, аркуші справи - 85-87). При цьому місцевий господарський суд наголошував на наступному:

- чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин;

- відповідачем-3 не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судових рішень у даній справі, як і не надано доказів вжиття заходів до повного або часткового виконання рішень, приймаючи до уваги тривалий час, який пройшов з дати винесення судових рішень;

- недостатність коштів Державного бюджету України на 2014 рік за бюджетною програмою 3504030 для повного виконання судових рішень у справі №27/35-45/56-38/209 не можна вважати винятковим випадком, за наявності якого виконання судових рішень може бути розстрочено або відстрочено;

- відповідачем-3 не доведено відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та фактичної наявності обставин, що ускладнюють виконання рішень суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ч.2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вірно зазначає відповідач-3 у своїй апеляційній скарзі, на даний час механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., в п.38 якого передбачено відкриття в Державній казначейській службі України в установленому порядку рахунку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету, яке повинно здійснюватись за рахунок і в межах бюджетних призначень.

Судом було встановлено, що відповідно до Законів України „Про Державний бюджет" за минулі роки на бюджетну програму ВПК 3504030 „Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" передбачалося виділення коштів у сумі 30000 тис. грн., за рахунок яких повинні були виконуватись зазначені рішення суду.

Оскільки вказаних вище грошових коштів було недостатньо для виконання судових рішень, відповідач-3 неодноразово звертався до Міністерства фінансів України із пропозиціями про необхідність внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з Резервного фонду державного бюджету на зазначену мету (листи №18-7/10306-16055 від 19.09.2008р., №18-07/3265-8117 від 21.05.2009р., №18-07/4586-12547 від 28.07.2009р., №18-03/102-397 від 13.07.2010р., №5-07/860-2684 від 21.02.2011р., №5-08/47-509 від 17.08.2011р., №5-08/420-2915 від 13.10.2011р., №5-05-2151-9205 від 02.07.2012р., №5- 5/474-2054 від 22.01.2013р.).

Окрім того, листом від 15.04.2013р. №22/1-05282-9024 відповідач-3 надав Міністерству фінансів України інформацію щодо формування показників проекту Державного бюджету України на 2014 рік, в якому просив передбачити кошти за бюджетною програмою КВПК 3504030, у тому числі і для виконання судового рішення у даній справі.

Законом України "Про Державний бюджет на 2014" визначена бюджетна програма КВПК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб", якою передбачені кошти у розмірі 18750 тис. грн., за рахунок яких повинні були виконуватись зазначені рішення суду, що є у двічі меншою сумою, ніж та, яка виділялась у 2013 році.

Відповідач-3 зазначає про те, що грошових коштів, виділених на 2014 рік, буде недостатньо для виконання вищевказаних судових рішень.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. ст. 2, 22, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Згідно зі ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Тобто, виконання рішення від 29.08.2007р. та додаткового рішення від 02.10.2007р., прийнятих Господарським судом міста Києва у справі №27/35-45/56-38/209, з інших рахунків, за іншими бюджетним програмами, у томі числі за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (п.п.47-51 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ) суперечить ст. 7 Бюджетного кодексу України, якою встановлено принцип цільового використання бюджетних коштів.

Тобто нормами діючого законодавства передбачено, що бюджетні кошти використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що джерелом коштів на виконання судових рішень у зазначеній справі є Державний бюджет України, з метою встановлення відповідних бюджетних призначень та передбачення відповідних коштів у кошторисі відповідача-3 для виплати коштів позивачу, з урахуванням визначених законодавством строків бюджетного процесу, та враховуючи недостатність грошових ресурсів для негайного належного виконання рішення суду у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені відповідачем-3 в заяві про відстрочку виконання рішення від 29.08.2007р. та додаткового рішення від 02.10.2007р., прийнятих Господарським судом міста Києва у справі №27/35-45/56-38/209, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання вказаних судових рішень на строк до 31.12.2014р.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача-3 повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. у справі №27/35-45/56-38/209 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви відповідача-3 щодо відстрочки виконання рішення від 29.08.2007р. та додаткового рішення від 02.10.2007р., прийнятих Господарським судом міста Києва у справі №27/35-45/56-38/209, до 31.12.2014 року.

Відповідач-3 звільнений від сплати судового збору згідно з п.21 ст. 5 Закону України „Про судовий збір", тобто, за подання апеляційної скарги судові витрати відповідачем-3 понесені не були.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. у справі №27/35-45/56-38/209 скасувати.

3. Заяву Державної казначейської служби України про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2007р. та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2007р. у справі №27/35-45/56-38/209 задовольнити.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2007р. та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2007р. у справі №27/35-45/56-38/209, на підставі яких видані накази Господарського суду міста Києва від 03.12.2007р. у справі №27/35-45/56-38/209 до 31.12.2014р.

5. Матеріали справи №27/35-45/56-38/209 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді І.А. Іоннікова

М.М. Новіков