Постанова

від 17.09.2013 по справі 906/744/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 906/744/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідачів - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

1) ОСОБА_4 (м.Житомир)

2) ОСОБА_5 (м.Житомир)

3) ОСОБА_6 (м.Житомир)

4) ОСОБА_7 (м.Житомир)

5) ОСОБА_8 (м.Житомир)

6) ОСОБА_9 (м.Житомир)

7) ОСОБА_1 (м.Житомир)

8) ОСОБА_10 (м.Житомир)

9) ОСОБА_11 (м.Житомир)

10) ОСОБА_2 (м.Житомир)

11) ОСОБА_12 (м.Житомир)

12) ОСОБА_13 (м.Житомир)

13) ОСОБА_14 (с.Левків, Житомирська обл.)

14) ОСОБА_15 (м.Житомир)

15) ОСОБА_16 (м.Житомир)

на рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.13 р. у справі № 906/744/13

за позовом

1) ОСОБА_4 (м.Житомир)

2) ОСОБА_5 (м.Житомир)

3) ОСОБА_6 (м.Житомир)

4) ОСОБА_7 (м.Житомир)

5) ОСОБА_8 (м.Житомир)

6) ОСОБА_9 (м.Житомир)

7) ОСОБА_1 (м.Житомир)

8) ОСОБА_10 (м.Житомир)

9) ОСОБА_11 (м.Житомир)

10) ОСОБА_2 (м.Житомир)

11) ОСОБА_12 (м.Житомир)

12) ОСОБА_13 (м.Житомир)

13) ОСОБА_14 (с.Левків, Житомирська обл.)

14) ОСОБА_15 (м.Житомир)

15) ОСОБА_16 (м.Житомир)

до

1) ОСОБА_17

2) ОСОБА_18 (м.Житомир)

3) ОСОБА_19 (смт. Баранівка, Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Закритого акціонерного товариства "Автобаза №6"

про визнання недійсними договорів дарування цінних паперів від 23.04.2009

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.07.2013 року у справі № 906/744/13 (суддя Прядко О.В.) в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачі не надали належних та допустимих доказів тому, що в момент укладення договорів дарування відповідач-1 заперечував існування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, або замовчував їх існування; не довели як наявності умислу в діях відповідача-1, так і самого факту обману та безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задоволити позов. В обґрунтування скарги зазначають, що договори дарування цінних паперів від 23.04.2009 є недійсним в силу ч.ч.1,5 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України; що в господарському суді на момент укладення договорів дарування розглядався спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу цих цінних паперів, а в п. 4 договорів дарування вказано про відсутність судового спору по них, то дарувальник фактично ввів в оману обдарованих.

В судовому засіданні представник апелянтів підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Клопотання апелянтів про витребування для огляду в судовому засіданні матеріалів господарської справи № 2/49-К за позовом акціонерів ЗАТ "Автобаза № 6" до ОСОБА_17 та ТОВ "Укрелітбуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.05.2008 р., колегією суддів відхилено з підстав відсутності потреби, оскільки необхідні копії знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач - ОСОБА_17 у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Зазначає, що оскаржувані договори укладено у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України. Посилання апелянтів на те, що на дату укладання договорів дарування в господарському суді розглядалась справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, не є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними. Поряд з цим, обдаровані особи достовірно знали про існування спору в суді, що відмічено останніми у відзиві на позовну заяву. Заборони на відчудження акцій не існувало. Відтак, вважає доводи апелянтів безпідставними та необгрунтованими. Просить відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Третьою особою відзиву на апеляцйійну скаргу не подано та явку представника в судове засідання не забезпечено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013 року у справі № 906/744/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Автобаза №6" (далі - товариство, третя особа), останнє створене на основі рішення установчих зборів засновників (товариства покупців організації орендарів на підставі приватизації державного майна) від 24.06.1994 шляхом перетворення і є правонаступником орендного автотранспортного підприємства "Автобаза №6". Товариство створено на підставі угоди громадян України шляхом добровільного об'єднання їх майна згідно Закону України "Про господарські товариства" (а.с.39-50).

Згідно п.1.2 розділу 1 Статуту, товариство є закритого типу. Акції першого випуску розповсюджуються серед засновників на умовах передбачених установчою угодою. Акції наступних випусків поширюються шляхом розподілу серед учасників товариства та інших осіб в порядку встановленому діючим законодавством.

Статутний фонд товариства, у відповідності до п.3.1. Статуту, складає 1725,00грн., розподілений на 1725 простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00грн. кожна. Випуск акцій здійснюється в документарній формі (п.3.2 Статуту).

Ведення реєстру власників акцій товариства здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Легенда ЛТД".

Відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів від 28.01.2008 №01/28-01, відповідач-1 (ОСОБА_17) був акціонером ЗАТ "Автобаза №6" та мав 1239 простих іменних акцій товариства номінальною вартістю 1,00 грн. кожна, що становило 71,8261% статутного капіталу (а.с.51-56).

23.04.2009 між ОСОБА_17 (відповідач-1, дарувальник) та ОСОБА_18 (відповідач-2, обдарований) було укладено договір дарування цінних паперів, відповідно до якого ОСОБА_17 на підставі сертифікату акцій серії А №37, виданого 04.12.2008 та виписки №27 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку на 23.04.2009, виданої ТОВ "Легенда", подарував 565 простих іменних акцій ЗАТ "Автобаза №6" номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку, а ОСОБА_18 прийняв ці акції у дар (а.с.57).

Також, 23.04.2009 між ОСОБА_17 (відповідач-1, дарувальник) та ОСОБА_19 (відповідач-3, обдарований) було укладено договір дарування цінних паперів, відповідно до якого ОСОБА_17 на підставі сертифікату акцій серії А №37, виданого 04.12.2008 та виписки №27 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку на 23.04.2009, виданої ТОВ "Легенда", подарував 564 прості іменні акції ЗАТ "Автобаза №6" номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку, а ОСОБА_19 прийняв ці акції у дар (а.с.58).

Оскільки на момент укладення договорів дарування на розгляді в господарському суді Житомирської області перебувала справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №08-011-Б/1, емітованих ЗАТ "Автобаза №6", укладений 07.05.2008 між ОСОБА_17 та ТОВ "Укрелітбуд", позивачі, які є акціонерами Закритого акціонерного товариства "Автобаза №6", що підтверджується сертифікатами іменних акцій, виданих на їх ім'я (а.с.11-25), звернулися до суду з позовом про визнання їх недійсними з огляду на положення ч.ч.1,5 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Як зазначалось раніше, оскаржуваним рішенням господарського суду Житомирської області від 02.07.2013 року у справі № 906/744/13 в первісному позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким рішенням суду з огляду на наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтями 215, 216 ЦК України, за якими недійсною визнається угода, що укладена з недодержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Правило, встановлено цією нормою, повинно застосовуватися в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до підпункту "д" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Підпунктом 4 пункту 4.3 розділу 4 статуту ЗАТ "Автобаза №6" передбачено, що учасники товариства (акціонери) мають право вийти в установленому порядку із товариства шляхом продажу, обміну, дарування та інших не заборонених законодавством форм відчуження належної їм кількості акцій шляхом повного індосаменту на користь фізичних та юридичних осіб.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що переважне право акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій у випадку здійснення акціонером відчуження акцій шляхом дарування іншій фізичній особі не поширюється.

Крім того, при відчужені акціонером ЗАТ цінних паперів, згода товариства на відчуження не вимагається, про що також зазначено в п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року №13.

Твердження апелянтів про те, що при відчуженні колишнім акціонером товариства ОСОБА_17 належних йому акцій було введено в оману ОСОБА_18 та ОСОБА_19, як обдарованих за договорам дарування цінних паперів від 23.04.2009, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

П.4 договорів дарування цінних паперів дарувальник гарантував, що він є одноосібним володарем цінних паперів, що цінні папери нікому не продані, не подаровані, не закладені, в суперечці та під забороною (арештом) не знаходяться, судового спору по них не має.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно з п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами-2,3 підтверджено, що останнім було достовірно відомо як про спір у справі №2/49-К, що знаходилась на розгляді у господарському суді Житомирської області, так і про те, що угодою, укладеною між ОСОБА_17 та ТОВ "Укрелітбуд", договір купівлі-продажу акцій від 07.05.2008 р. було розірвано 25.02.2009 р.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачами не надано належних та допустимих доказів тому, що в момент укладення договорів дарування відповідач-1 заперечував існування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, або замовчував їх існування; не довели як наявності умислу в діях відповідача-1, так і самого факту обману та безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржників не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 10.07.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2013 року у справі № 906/744/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.