Постанова

від 30.09.2013 по справі 2а-10053/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року 09 год. 45 хв. № 2а-10053/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2011 року № 0002492302/0, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2011 року на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» (далі - позивач, ТОВ «Благобуд») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2011 року № 0002492302/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної невиїзної перевірки від 17.06.2011р. № 7145/23-02/33051502 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Благобуд» та його контрагентом - ТОВ «Моней Фарм» (ідентифікаційний код 36010626) є нікчемними правочинами, що вчинені без наміру настання правових наслідків, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження Товариством податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 41 810, 00 грн., є протиправними і такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність виконання Сторонами умов договорів будівельного підряду, укладених між ТОВ «Благобуд» (Підрядник) і ТОВ «Моней Фарм» (Субпідрядник), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, та безпосередньо наявними результатами будівельних робіт; в періоди укладення та виконання вказаних Договорів обидві Сторони (Підрядник і Субпідрядник) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; будь-які відомості про наявність судових рішень про визнання недійсними спірних договорів або судових рішень (вироків) у кримінальних справах, що стосуються вказаних господарських операцій, фінансово-господарської діяльності ТОВ «Моней Фарм», в Акті перевірки не наведені. Зважаючи на викладене, позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту за періоди грудень 2009 року суми податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських операцій з вищезгаданими підприємством.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року по справі № 2а-10053/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, адміністративний позов ТОВ «Благобуд» задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2013 року № К/9991/59723/12 касаційну скаргу ДПІ було задоволено частково, а саме: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі, а саму справу № 2а-10053/11/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, в своїй ухвалі від 13 травня 2013 року суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення фактів наявності у ТОВ «Моней Фарм» необхідної для здійснення господарської діяльності матеріально-технічної бази (основних фондів, транспортних засобів, виробничого обладнання), та наявності чи відсутності вироку по кримінальній справі, порушеній відносно посадових осіб цього підприємства.

В силу ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року справу № 2а-10053/11/2670 прийнято до провадження суддю Дегтярьовою О.В. та призначено до судового розгляду на 13 червня 2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 12.06.2013р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Благобуд» з питання дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм» (ідентифікаційний код 36010626) перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР занижений в грудні 2009 року податок на додану вартість на суму 41 810, 00 грн. Зокрема, ТОВ «Благобуд» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту за грудень 2009 року суми податку на додану вартість з вартості придбаних товарів і підрядних робіт на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Моней Фарм», діяльність якого була спрямована не на настання реальних правових наслідків (згідно матеріалів досудового слідства по кримінальній справі № 51-3099). Крім того, за результатами проведення під час документальної перевірки аналізу документів, які наявні в обліковій справі ТОВ «Моней Фарм», показників податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, не виявлено документальних підтверджень наявності у контрагента позивача складських, торгівельних і виробничих приміщень, транспортних засобів, виробничого обладнання, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

18 вересня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 03.06.2011р. по 09.06.2011р. працівник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провів документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Благобуд» (ідентифікаційний код 33051502) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм» (ідентифікаційний код 36010626) за період з 01.07.2008р. по 31.07.2010р., за результатами якої було складено Акт від 17.06.2011р. № 7145/23-02/33051502 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів, які були використанні перевіряючим в ході проведення документальної перевірки ТОВ «Благобуд» міститься на стор. 3 Акта перевірки.

Відповідно до листа перевіряємого підприємства від 13.05.2011р. № 8800/11, первинних документів, наданих на виконання письмового запиту ДПІ від 06.04.2011р. № 8622/10/23-08, працівником відповідача встановлені господарські взаємовідносини між ТОВ «Благобуд» і ТОВ «Моней Фарм» (договори від 06.12.2009р. № 6/12-1, від 15.12.2009р. № 15/12-1, від 20.12.2009р. за № 20/12-1 і № 20/12-2) на загальну суму 250 861, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 810, 17 грн.).

В Акті перевірки зазначено наступні обставини: за результатами перевірки ТОВ «Моней Фарм» (Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 21.08.2010р. № 12067/23-11/36010626) встановлено, що за даними податкової звітності основні засоби 1 групи відсутні, в обліковій справі не знаходиться копія договору оренди приміщення; таким чином, за результатами документів облікової справи, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел не встановлено наявність у ТОВ «Моней Фарм» власних чи орендованих складських, торговельних, виробничих приміщень, виробничого обладнання, транспортних засобів, які можна використати при здійсненні господарської діяльності; за даними матеріалів досудового слідства у кримінальній справі № 51-3099, порушеній відносно невстановлених осіб за фактом створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (ТОВ «Моней Фарм»), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, засновником та службовими особами ТОВ «Моней Фарм» значаться фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мали. За даними цього іншого Акта перевірки вказана кримінальна справа № 51-3099 була порушена та прийнята до провадження ст. слідчим СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва майором податкової міліції Лещенко С.В.

Крім того, згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період грудень 2009 року встановлено, що розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Благобуд» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Моней Фарм» складає 41 810, 00 грн.

Беручи до увагу наведену інформацію, керуючись нормами Цивільного кодексу України, відповідач встановив, що правочин між ТОВ «Благобуд» та ТОВ «Моней Фарм» не спрямований на настання реальних наслідків та є нікчемним.

З огляду на викладене, в розділі 4 «Висновок» Акта перевірки перевіряючим зроблений висновок про порушення позивачем норм пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме: безпідставно сформований податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість з вартості виконаних ТОВ «Моней Фарм» підрядних робіт за період грудень 2009 року, в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 41 810, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 17.06.2011р. № 7145/23-02/33051502 позивач подав 23 червня 2011 року до канцелярії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва письмові заперечення від 22.06.2011р. № 16.

Відповідач своїм листом від 01.07.2011р. за № 19523/10/23-0209 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

06 липня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі Акта від 17.06.2011р. № 7145/23-02/33051502 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0002492302/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Благобуд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 263, 00 грн., в т.ч. 41 810, 00 грн. - основний платіж, 10 453, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

У розумінні п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом грудня 2009 року між ТОВ «Благобуд» (Підрядник), в особі директора Товариства Рудь В.В., та ТОВ «Моней Фарм» (Субпідрядник), в особі директора цього підприємства Назарова Д.А., були укладені однотипні письмові договори щодо виконання підрядних робіт, а саме:

- 06 грудня 2009 року договір за № 6/12-1, відповідно до якого Субпідрядник за дорученням Підрядника зобов'язується виконати роботи по влаштуванню зовнішнього водопроводу на реконструкції нежитлового приміщення № 4 цокольного поверху по вул. Прорізна, 15 м. Вартість робіт згідно кошторисів та договірної ціни складає 48 145, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 745, 33 грн.);

- 15 грудня 2009 року договір за № 15/12-1, відповідно до якого Субпідрядник за дорученням Підрядника зобов'язується виконати роботи по будівництву офісних приміщень в будинках № 3, 4, 5 першої черги будівництва житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення за адресою: вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва. Вартість робіт згідно кошторисів та договірної ціни складає 112 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 750, 00 грн.);

- 20 грудня 2009 року договір за № 20/12-1, відповідно до якого Субпідрядник за дорученням Підрядника зобов'язується виконати роботи по реконструкції теплових мереж та споруд на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (сантехнічні та будівельні роботи водопровідних та теплових мереж корпусу № 58). Вартість робіт згідно кошторисів та договірної ціни складає 49 744, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 290, 66 грн.);

- 20 грудня 2009 року договір за № 20/12-2, відповідно до якого Субпідрядник за дорученням Підрядника зобов'язується виконати роботи по влаштуванню залізобетонних сходів по вул. Київській, 1-Б, с. Тарасівка, Києво-Святошинського району. Вартість робіт згідно кошторисів та договірної ціни складає 40 472, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 745, 33 грн.).

Відповідно до умов цих Договорів обов'язок по забезпеченню об'єкту будівництва основними будівельними матеріалами та виробами, їх своєчасну передачу покладено на Підрядника.

Щомісячно рахунки між Підрядником і Субпідрядником здійснюються по актам здачі-прийняття виконаних робіт, підписаними Сторонами у встановленому законом порядку.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання підрядних робіт та оплати результатів таких робіт) протягом грудня 2009 року за вказаними Договорами підтверджуються копіями наступних первинних і розрахункових документів:

- додатків № 1 «Договірна ціна на будівництво…» та локальних кошторисів до зазначених Договорів;

- довідок про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року від 28.12.2009р. та від 30.12.2009р.(форми № КБ-3) - по кожному з Об'єктів будівництва;

- актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року від 30.12.2009р. до зазначених Договорів. Всього на загальну суму 250 861, 00 грн. (в т.ч. сума ПДВ - 41 810, 17 грн.);

- актів приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) від 06.12.2009р., 15.12.2009р. та 20.12.2009р.;

- ліцензії серії АВ № 459079, виданої компетентним органами архітектурно-будівельного контролю ТОВ «Моней Фарм» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;

- оригіналів платіжних доручень позивача від 24.02.2010р. за № 1084 на суму 49 744, 00 грн. (з ПДВ), від 24.02.2010р. за № 1085 на суму 48 145, 00 грн. (з ПДВ), від 11.02.2010р. за № 1064 на суму 40 472, 00 грн. (з ПДВ), від 24.02.2010р. за № 1086 на суму 112 500, 00 грн. (з ПДВ), від 26.08.2010р. за № 1122 на суму 44 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ), з відмітками банку про одержання доручень та проведення розрахункових операцій.

За результатами виконаних підрядних робіт протягом грудня 2009 року ТОВ «Моней Фарм» виписало на користь ТОВ «Благобуд» наступні податкові накладні: від 28.12.2009р. № 281206, від 28.12.2009р. № 281207, від 30.12.2009р. № 301216 та від 30.12.2009р. № 301217 на загальну суму 250 861, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 810, 17 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях у даній справі, та документально підтверджених, придбані у ТОВ «Моней Фарм» підрядні роботи за переліченими вище договорами були використанні ТОВ «Благобуд» в своїй подальшій господарській діяльності, а саме - з метою виконання своїх зобов'язань за іншими договорами: договором від 15.12.2009р. за № 64, укладеним позивачем (як Підрядником) із ТОВ «ВКЦ «Сервіт» (Замовник); договором від 04.12.2009р. за № 04/12-1, укладеним позивачем (як Підрядником) з ПП «ПМК «Сервіс» (Замовник); договорами від 07.07.2009р. за № 12/07-09 та від 04.08.2009р. за № 1/4-08, укладеними позивачем (як Підрядником) з ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» (Замовник), договором від 23.10.2009р. б/н, укладеним позивачем (як Підрядником) з ТОВ «Укр.Ді.Сі» (Замовник).

На підтвердження обґрунтованості придбання вказаних вище підрядних робіт у ТОВ «Моней Фарм» з подальшим використання їх результатів в своїй господарській діяльності, позивач надав до суду копії договорів, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість робіт, локальних кошторисів, виписки банку.

При цьому відповідно до письмових пояснень позивача від 03.11.2011р. № 63 оригінали та копії проектної документації по об'єктам будівництва, на яких ТОВ «Благобуд» виконувалися будівельні підрядні роботи (в т.ч. із залученням третіх осіб-субпідрядників для виконання окремих робіт), наразі у ТОВ «Благобуд» відсутні, оскільки були повернуті контрагентам-замовникам по завершенню відповідних будівельних робіт.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Моней Фарм») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання спірних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в грудні 2009 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за грудень 2009 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Моней Фарм» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо, в т.ч. орендованого та із залученням третіх осіб ). Натомість в матеріалах даної справи наявні копії ліцензійної справи ТОВ «Моней Фарм», наданої листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 13.06.2013р. № 7/26-38/1306/08 у відповідь на судовий запит від 30.05.2013р. № 2а-10053/11/2670, в т.ч. з копіями експертних висновків ТОВ «Технічний будівельний центр «Експерт» від 11.03.2009р. № 20/02 та від 28.09.2009р. № 195/07, складених за результатами дослідження питання спроможності ТОВ «Моней Фарм» виконання робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, обґрунтованість яких відповідачем не спростована.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що положеннями Закону № 168/97-ВР, які регулювали порядок формування податкового кредиту, не була передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобов'язання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, що викладено в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 17.06.2011р. № 7145/23-02/33051502 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем) шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій. Крім того, в Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 21.08.2010р. № 12067/23-11/36010626 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Моней Фарм», код за ЄДРПОУ 36010626 з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 23.07.2008р. по 31.07.2010р.», висновки якого покладені в основу Акта перевірки ТОВ «Благобуд», зафіксовані відомості про декларування ТОВ «Моней Фарм» за звітний період грудень 2009 року сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 400 958, 00 грн.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Моней Фарм».

Так, в Акті перевірки від 17.06.2011р. № 7145/23-02/33051502 відсутні посилання на безпосереднє ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення судами вироків у кримінальних справах за обвинуваченням посадових осіб цього Товариства у скоєні злочинів у вигляді ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Зокрема, у відповідності до тексту листа Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.07.2013р. № 947, наданого у відповідь на судовий запит від 15.07.2013р. № 2а-10053/11/2670: «…в провадженні цього Слідчого управління фінансових розслідувань не перебувають та не перебували матеріали кримінальної справи № 51-3099 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Моней Фарм» (код ЄДРПОУ 36010626) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Станом на теперішній час, кримінальні провадження відносно службових осіб ТОВ «Моней Фарм» (код ЄДРПОУ 36010626) в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не реєструвались.».

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього ж Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій за грудень 2009 року та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Благобуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 06 липня 2011 року № 0002492302/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова