Постанова

від 25.09.2013 по справі 5020-9/469-10/327

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 5020-9/469-10/327 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О. Є.(доповідач у справі) суддів:Коваленка В. М., Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року у справі№ 5020-9/469-10/327 за заявою доДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 пробанкрутство В судовому засіданні взяли участь представники: від ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя - Буштуєв А.С.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 05.06.2013 року заяву фізичної особи - підприємця клопотання ОСОБА_4 про припинення звернення стягнення на житло у справі за заявою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання боржника банкрутом - залишено без задоволення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року ухвалу господарського суду м. Севастополя від 05.06.2013 року скасовано та прийнято рішення про задоволення клопотання фізичної особи - підприємця клопотання ОСОБА_4 про припинення звернення стягнення на житло задоволено, припинено звернення стягнення на належну ОСОБА_4 на праві власності часту квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю,а ухвалу господарського суду м. Севастополя від 05.06.2013 року залишити в силі, з посиланням на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

В провадженні господарського суду м. Севастополя знаходиться справа про банкрутство фізичної особи - підприємця клопотання ОСОБА_4, яке здійснюється з урахуванням вимог ст. 47-79 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду від 10.12.2009 року визнано фізичну особу - підприємця клопотання ОСОБА_4 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру с праві.

02.06.2011 року ухвалою суду призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Старкова Олександра Вікторовича.

Ухвалою суду від 04.07.2012 року відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виключення з ліквідаційної маси належної їй на праві власності частки у квартири.

Ухвалою від 05.07.2012 клопотання ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Старкова Олександра Вікторовича про зобов'язання боржника передати ліквідатору нерухоме майно задоволено частково, зобов'язано Фізичну - особу підприємця ОСОБА_4 передати ліквідатору арбітражному керуючому Старкову Олександру Вікторовичу в управління належне боржнику майно - 1/2 частку квартири - для проведення експертної оцінки нерухомого майна, у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_7 - відмовлено.

Вказані рішення залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 04.09.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2012 року.

Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_4 було подано клопотання від 17.04.2013 про припинення звернення стягнення на належну їй на праві власності частку у квартирі у якій вона мешкає.

05.06.2013 року за результатами розгляду вказаного клопотання було прийнято рішення про залишення без задоволення вказаного клопотання.

Однак суд апеляційної інстанції неправомірно не погодився з вказаним рішенням виходячи з наступного.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального Кодексу України (Далі - ГПК України) України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачаться з матеріалів справи провадження у справі про банкрутство Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_4 здійснюється з урахуванням вимог 47-79 Закону.

Положення ст. 53 Цивільного кодексу України передбачають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий порядок передбачений, зокрема, ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Відповідно до частини першої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Законом України "Про виконавче провадження" передбачений вичерпний перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, та до цього переліку не включені об'єкти житлового фонду.

Крім того, судом зазначено, що статтею 92 передбачено, що продажу підлягає все майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Отже висновок суду першої інстанції про необхідність залишення без задоволення клопотання ОСОБА_4 про припинення звернення стягнення на житло у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування оскаржуваного судового акту відсутні.

В контексті викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року скасувати, а ухвалу господарського суду м. Севастополя від 05.06.2013 року залишити в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року скасувати, а ухвалу господарського суду м. Севастополя від 05.06.2013 року у справі № 5020-9/469-10/327 залишити в силі.

Головуючий - Короткевич О. Є.

Судді - Коваленко В. М.

Хандурін М. І.