Постанова

від 02.10.2013 по справі 5/230

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 5/230

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної виконавчої служби України

на постанову Львівського апеляційного господарського суду 19.06.2013

у справі №5/230

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

про стягнення 80314573,77 грн. заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Бойко М.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від ДВС: Бойко О.С. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до господарського суду Закарпатської області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України щодо повернення наказу Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. у справі №5/230 стягувачу і завершення виконавчого провадження та про визнання недійсною постанови від 15.02.2013р. ВП №13439288 про повернення наказу Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. №5/230 стягувачу.

25 квітня 2013р. ДП "Енергоринок" звернулось до господарського суду Закарпатської області з заявою про збільшення вимог за скаргою на дії Державної виконавчої служби України, якою просить додатково до попередніх вимог визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо складання акту від 15.02.2013р. у виконавчому провадженні №13439288.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.04.2013 р. у справі №5/230 у задоволенні скарги на дії Державної виконавчої служби України відмовлено за безпідставністю. У прийнятті заяви Державного підприємства "Енергоринок" від 25.04.2013р. №01/71-3870 про зміну предмета позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р.ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.04.2013р. скасовано. Скаргу ДП "Енергоринок" на дії Державної виконавчої служби України задоволено, визнано незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо повернення наказу Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. у справі №5/230 ДП "Енергоринок", визнано недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.02.2013 р. ВП №13439288 про повернення наказу Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. №5/230 ДП "Енергоринок".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна виконавча служба України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. скасувати та відмовити ДП "Енергоринок" у задоволенні скарги на дії Державної виконавчої служби України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Арбітражного суду Закарпатської області від 04.08.2000р. у справі №5/230 позов Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" на користь позивача 80314573,77 грн. боргу.

На виконання вказаного рішення Арбітражним судом Закарпатської області було видано відповідний наказ.

Ухвалою Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. стягувача - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" замінено його правонаступником - Державним підприємством "Енергоринок".

На виконання вказаної ухвали 22.01.2013р. Арбітражним судом Закарпатської області було видано відповідний наказ.

Згаданий наказ Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. у справі №5/230 Державне підприємство "Енергоринок" пред'явило відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до виконання 01.04.2008р.

13 квітня 2011р. Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №662774.

23 листопада 2009р. державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Арбітражного суду Закарпатської області у справі №5/230 у зв'язку з включенням Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У зв'язку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, 15.02.2013р. державним виконавцем було винесено постанову ВП №13439288 про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. у справі №5/230.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.09.2012р. у даній справі задоволено спільну заяву Державного підприємства "Енергоринок" та Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" та розстрочено виконання рішення Арбітражного суду Закарпатської області від 04.08.2000р. у справі №5/230 на термін до 2017р.

15 лютого 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишиним Юрієм Борисовичем, на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову ВП №13439288 про повернення виконавчого документа - наказу №5/230 від 22.01.2001р. стягувачу.

Суд першої інстанції відмовляючи ДП "Енергоринок" у прийнятті заяви від 25.04.2013р. про збільшення вимог за скаргою на дії Державної виконавчої служби України виходив з того, що вимоги позивача викладені в цій заяві є фактично заявою про зміну предмету позову, а відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову виключно до початку розгляду господарським судом справи.

Відмовляючи у задоволенні скарги ДП "Енергоринок" на дії Державної виконавчої служби суд першої інстанції вказав на те, що надання, відповідно до ст. 121 ГПК України, відповідачу розстрочки виконання рішення суду, на стадії виконання, унеможливлює примусове виконання рішення про стягнення боргу по суті змісту наказу, як виконавчого документа, оскільки порядок стягнення, який викладений в наказі від 22.01.2001р. був скоригований ухвалою суду від 20.09.2012 р. у справі №5/230. Таким чином, суд першої інстанції вважає правомірним та обґрунтованим посилання Державної виконавчої служби України у постанові від 15.02.2013р. ВП №13439288 про повернення наказу Арбітражного суду Закарпатської області від 22.01.2001р. №5/230 ДП "Енергоринок" на п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови у прийнятті заяви ДП "Енергоринок" від 25.04.2013 №01/71-3870, суд апеляційної інстанції вказав на те, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично вказана заява є заявою про зміну предмета позову, проте оскільки розгляд скарги судом першої інстанції по суті розпочався та враховуючи роз'яснення п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд повинен був залишити заяву ДП "Енергоринок" від 25.04.2013 №01/71-3870 без розгляду, зазначивши про це в описовій частині ухвали від 26.04.2013, що на думку колегії суддів Вищого господарського суду України відповідає нормам процесуального законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу місцевого суду в частині відмови у задоволенні скарги на дії Державної виконавчої служби України, дійшов висновку про те, що реалізація боржником свого права на розстрочення виконання рішення суду та надання стягувачем згоди на таке розстрочення, в порядку передбаченому ст. 121 ГПК України, не може свідчити про перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ч.2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що перед поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі вказаної статті закону державний виконавець повинен попередити стягувача про можливість повернення виконавчого документа у випадку чинення останнім перешкод державному виконавцю у проведенні виконавчих дій.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що акт державного виконавця Хомишина Ю.Б. від 15.02.2013р. не відповідає вимогам п.1.5.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, а також відсутні докази повідомлення державним виконавцем ДП "Енергоринок" про можливість повернення виконавчого документі, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про скасування ухвали місцевого господарського суду та задоволення скарги ДП "Енергоринок" на дії Державної виконавчої служби України.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання державного виконавця відділу примусового виконання рішень на неможливість примусового виконання рішення суду у даній справі у зв'язку з винесенням господарським судом Закарпатської області ухвали від 20.09.2012р. про розстрочку виконання рішення у даній справі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" право сторони, державного виконавця та прокурора на звернення до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення може бути реалізоване ними у будь-який час після набрання рішення законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2013, 26.06.2013, відповідно до якого ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Таким чином, врахувавши стадійність господарського процесу, процедуру виконання рішення господарського суду на підставі наказу, юридичну природу ухвали господарського суду про розстрочку виконання судового рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що така ухвала не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у раніше відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким лише розстрочується виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Львівського апеляційної господарського суду про скасування ухвали господарського суду Запорізької області та задоволення скарги ДП "Енергоринок" на дії Держаної виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не впливають на нього, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 у справі №5/230 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова