Постанова

від 03.10.2013 по справі 818/7641/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа №818/7641/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

позивача ОСОБА_1, представника відповідача Васильченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, згідно позовних вимог, просить скасувати наказ Роменської об'єднаної державної податкової інспекції №42-о від 05.08.2013р. "Про звільнення", поновити на посаді головного державного інспектора юридичного відділу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, стягнути з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що його було звільнено з займаної посади в зв'язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, так як він мав переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, рівень його освіти повністю відповідає кваліфікаційним вимогам, передбачених посадовою інструкцією та Наказу Міндоходів та зборів України № 256 від 08.07.2013р., успішно виконував покладені на нього обов'язки.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Роменської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Роменська ОДПІ) з адміністративним позовом не погодилася, дії відповідача вважає законними та обґрунтованими, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні зазначала, що на момент звільнення позивача із займаної посади вакантними залишалися 6 посад, від 2х позивач відмовився, а інші йому запропоновано не було в зв'язку із тим, що дані посади знаходяться в іншому населеному пункті, розташовані на значній відстані від місця проживання позивача.

Заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, приймаючи рішення про звільнення особи з публічної служби, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти відповідно до правил ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Матеріалами справи підтверджується, що Наказом №79-о від 01.09.2010р. "Про призначення" ОСОБА_1 було призначено на посаду головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської МДПІ (в подальшому реорганізовано в Роменську ОДПІ Сумської області) (а.с.43).

Згідно штатного розпису на 2013 р., затвердженого головною комісії з проведення реорганізації ДПС України в Роменській ОДПІ Сумської області Державної податкової служби було передбачено в юридичному відділі 4 штатні посади, зокрема, 1 начальник відділу та 3 головних державних податкових інспекторів (а.с.137-138).

Згідно наказу №302 від 04.06.2013р. (а.с.139) "Про реорганізацію Роменської ОДПІ Сумської області ДПС" розпочато процедуру реорганізації шляхом приєднання до Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Як встановлено судом, згідно із тимчасовим штатним розписом, затвердженого 19.07.2013р. заступником Міністра - керівником апарату, в Роменській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, зокрема, в юридичному секторі, було передбачено 2 штатних посади - завідувач сектору та головний державний інспектор (а.с.44).

Розірвання трудового договору з працівником - членом первинної профспілкової організації з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства), відповідно до ч. 1 ст. 43 цього Кодексу може провадитися лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої є цей працівник.

Засіданням профкому Роменської ОДПІ 01.08.2013р. надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за п. 1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується протоколом №11 від 01.08.2013 р. (а.с. 22-24).

Згідно зі статтею 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Наказом №30-0 від 04.06.2013р. "Про попередження працівників" Роменська ОДПІ попередила працівників про наступне вивільнення відповідно до ст.49-2 КЗпП України, в т.ч. і позивача (а.с.48-49).

Наказом №42-0 від 05.08.2013р. "Про звільнення" ОСОБА_3 було звільнено з 05.08.2013р. з посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС у зв'язку із скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При проведенні процедури звільнення ОСОБА_1 відповідачем було запропоновано позивачу дві вакантні посади, а саме головного державного інспектора сектору адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Роменської ОДПІ та тимчасову посаду головного державного інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Роменської ОДПІ на період відпусти для догляду за дитиною основного працівника до дня фактичного виходу на її роботу, від яких ОСОБА_1 відмовився (а.с.50-51). Як пояснив в судовому засіданні позивач він мав переважне право на залишенні на посаді саме в юридичному відділі, де він працював, в зв'язку із чим відмовлявся від зазначених двох посад.

Як вбачається із пояснень представника відповідача (а.с.75), станом на 25.07.2013р. в Роменській ОДПІ також вакантними були посади головного державного інспектора та головного державного ревізора-інспектора Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому необґрунтованими та безпідставними є посилання відповідача на те, що Роменська ОДПІ не зобов'язана їх пропонувати ОСОБА_1 в зв'язку із відстанню місця проживання позивача та робочим місцем, оскільки такими діями позивач був позбавлений можливості висловити свою думку з приводу продовження роботи шляхом його переведення на інші вакантні посади, в свою чергу, Роменська ОДПІ була зобов'язана їх запропонувати в силу приписів ст. 40 КЗпП України. Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення частини третьої статті 49-2 вище згаданого Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що від посад головного державного інспектора та головного державного ревізора-інспектора Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ позивач відмовився.

Як вбачається із пояснень представника відповідача та підтверджується матеріалами справи, на час прийняття рішення про скорочення однієї посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС існувало чотири посади, на яких працювали ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_5, посада начальника юридичного відділу була вакантною.

Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Наказом начальника Роменської ОДПІ від 11.09.2012р. №453 затверджено Положенням про юридичний відділ Роменської ОДПІ(а.с.35-39).

Відповідно до Посадової інструкції головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС, що діє і на час розгляду справи в суді, на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу може бути призначена особа, яка має повну вищу освіту юридичного спрямування (а.с.40).

Наказом №256 від 08.07.2013р. Міністерства доходів і зборів України "Про організацію добору кадрів в міністерстві доходів і зборів України", зокрема в Переліку посад працівників Міністерства доходів і зборів України, його територіальних органів та кваліфікаційні вимоги до осіб, що претендують на зайняття цих посад, в розділі 4 передбачено, що для працівників, які призначені або претендують на посади в юридичних підрозділах територіальних органів Міністерства, обов'язкова наявність повної вищої юридичної освіти (а.с.98).

Таким чином судом не береться до уваги посилання представника відповідача на загальні вимоги щодо посади головного державного інспектора (ревізора-інспектора), зазначеному в розділі 3 Переліку (наявність повної вищої освіти за фахом фінансово-економічного, юридичного чи технічного спрямування), оскільки саме розділом 4 передбачені особливості кваліфікаційних вимог при призначенні посадових осіб в окремих структурних підрозділах апарату та територіальних органах Міністерства доходів і зборів України (в даному випадку - повна вища юридична освіта).

Дані вимоги щодо освітньо-кваліфікаційного рівня працівників юридичного відділу містяться також і в наказі №159 від 27.02.2012р. "Про затвердження інструкцій про порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників номенклатури ДПС України та переліків посад і кваліфікаційних вимог для посадових осіб органів ДПС", зокрема в п. 4 передбачено, що для працівників, які призначені, або претендують на посади в юридичних підрозділах територіальних органах ДПС, обов'язкова наявність повної вищої юридичної освіти (а.с.111-115).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у 2010 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом магістра НОМЕР_2 (а.с.54).

Інша особа, яка залишена відповідачем на посаді, ОСОБА_4, має вищу юридичну освіту, у 2006 році закінчила Українську академію банківської справи Національного банку України за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом спеціаліста НОМЕР_3 (а.с.63)

ОСОБА_5, яка також залишена відповідачем на посаді, у 2003 році закінчила Сумський національний аграрний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Менеджмент організації" та здобула кваліфікацію економіста-організатора, що підтверджується копією диплома спеціаліста НОМЕР_4 (а.с.56).

При цьому, ОСОБА_5 закінчила Сумський сільськогосподарський технікум за спеціальністю "Правознавство", має кваліфікацію юриста, але отримала освітньо-кваліфікаційний рішень молодшого спеціаліста, що підтверджується відповідним дипломом молодшого спеціаліста НОМЕР_5 (а.с.58).

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20 січня 1998 р. №65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" (далі - Положення), освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста.

При цьому пунктом 4-5 розділу 2 вищезазначеного Положення передбачено, що освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста чи магістра забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста чи магістра.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до норм Закону України "Про освіту" та Положення, виходячи із структури вищої освіти, здобуття повної вищої освіти передбачає обов'язків освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст" чи "магістр" (повна вища освіта), який забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

В зв'язку із вищевикладеним, судом не береться до уваги посилання представника відповідача на те, що при призначенні ОСОБА_5 на посаду в юридичний відділ не було потрібно наявність повної вищої юридичної освіти, оскільки предметом розгляду справи є правомірність дій Роменської ОДПІ при проведенні процедури звільнення позивача із займаної посади у серпні 2013 року, і відповідність, в т.ч. і кваліфікаційним вимогам працівників на час звільнення, а не на час прийняття їх на посаду.

Відповідно до ст. 40 та ст. 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вказана вище норма передбачає два вихідних критерії, виходячи з яких роботодавець приймає рішення який з працівників має переважне право на залишення на роботі: по-перше, кваліфікація; по-друге, продуктивність праці.

Внутрішніми актами відповідача, а саме Посадовою інструкцією, Наказом ДПС України №159 від 27.02.2012 р., Наказом Міністерства доходів і зборів України №256 від 08.07.2013 р., визначено кваліфікаційні вимоги до особи, яка працює на посаді головного державного інспектора юридичного сектору, зокрема визначено освітньо-кваліфікаційний рівень - повна вища юридична освіта.

Враховуючи вищевикладене, рівень кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не є однаковий, а відповідачем віддано перевагу на залишені на роботі особі, яка не має повної вищої юридичної освіти.

Слід зазначити, що посилання відповідача на наявність у ОСОБА_5 вищої освіти згідно диплома спеціаліста НОМЕР_4 (а.с.56), судом до уваги не приймається, оскільки ОСОБА_5 здобула вищу освіту не юридичного прямування, а здобула кваліфікацію економіста-організатора, що надає їй право працювати у податковому органі, в т.ч. і на посадах, де передбачена наявність повної вищої економічної освіти, але не в юридичному секторі, де передбачено особливості освітньо-кваліфікаційного рівня - повна вища юридична освіта.

Як зазначено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів 21" не можна визнати законним звільнення лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.

В даному випадку наявність повної вищою юридичної освіти є обов'язковою кваліфікаційною умовою згідно Посадової інструкції та вищезазначених Наказів ДПС та Міндоходів України, які є обов'язковими для відповідача.

Слід також звернути увагу відповідача на те, що сімейний стан та інші обставини, дають переважне право для залишення на роботі, враховуються в тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці, що передбачено ч. 2 ст. 42 КЗпП України. В даному випадку позивач і ОСОБА_5 мають не однакову кваліфікацію.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС .

Відповідно до ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено судом, з дня звільнення 05.08.2013 року по день ухвалення рішення у справі тривалість вимушеного прогулу позивача склала 42 робочих днів. Згідно довідки Роменської ОДПІ (а.с.69) розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 117 грн.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно довідки Роменського районного центру зайнятості, ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний з 06.09.2013 р., а дохід з 06.09.2013 р. по 23.09.2013 р. становить 958,93 грн., таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 3955 грн. 07 коп., тому саме така сума підлягає стягненню з Роменської ОДПІ на користь ОСОБА_1

На підставі ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць , що становить 2457грн., підлягають негайному виконанню

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів - задовольнити.

Скасувати наказ Роменської об'єднаної державної податкової інспекції №42-о від 05.08.2013р. "Про звільнення" .

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Стягнути з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (м. Ромни, вул. Пролетарської солідарності, 37 б, і.к. 36504496) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3955 грн. 07 коп. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 07 коп.).

Постанова в частині поновлення на посаді та виплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2457 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2013 р.