Ухвала

від 03.12.2013 по справі 818/7641/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р.Справа № 818/7641/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Луніка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/7641/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

03 жовтня 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів - задоволено.

Скасовано наказ Роменської об'єднаної державної податкової інспекції №42-о від 05.08.2013р. "Про звільнення".

Поновлено ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Стягнуто з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (м. Ромни, вул. Пролетарської солідарності, 37 б, і.к. 36504496) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3955 грн. 07 коп. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 07 коп.).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, Роменська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. З метою належного обґрунтування заявлених вимог, відповідач зазначив, що звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України проведено у відповідності до вимог чинного законодавства: позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади за 2 місяці під підпис, запропоновано рівнозначні посади в установі, від яких він відмовився, враховано вимоги ст. 42 КЗпП України щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року по даній справі залишити без змін, з огляду на правомірність висновків суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом №79-о від 01.09.2010р. "Про призначення" ОСОБА_1 було призначено на посаду головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської МДПІ (в подальшому реорганізовано в Роменську ОДПІ Сумської області) (а.с.43).

Наказом №42-0 від 05.08.2013р. "Про звільнення" ОСОБА_1 було звільнено з 05.08.2013р. з посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС у зв'язку із скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що Роменською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області не доведено належними доказами правомірність дій при звільнення позивача з посади у зв'язку із скороченням штату.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлено ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Тобто, норма КЗпП України вимагає від власника обов'язково запропонувати працівникові, який звільняється в тому числі з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 цього Кодексу, вакансії, на які може претендувати працівник з урахуванням спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та стану здоров'я.

Згідно зі статтею 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Наказом №30-0 від 04.06.2013р. "Про попередження працівників" Роменська ОДПІ попередила працівників про наступне вивільнення відповідно до ст.49-2 КЗпП України, в т.ч. і позивача (а.с.48-49).

Як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, при проведенні процедури звільнення ОСОБА_1 відповідачем було запропоновано позивачу дві вакантні посади, а саме головного державного інспектора сектору адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Роменської ОДПІ та тимчасову посаду головного державного інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Роменської ОДПІ на період відпусти для догляду за дитиною основного працівника до дня фактичного виходу на її роботу, від яких ОСОБА_1 відмовився (а.с.50-51).

Відповідачем по справі не заперечувався той факт, що станом на 25.07.2013р. в Роменській ОДПІ також вакантними були посади головного державного інспектора та головного державного ревізора-інспектора Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ. Між тим, позивачеві зазначені посади запропоновані не були у зв'язку із віддаленістю робочого місця від місця проживання позивача.

Колегія суддів вважає дії Роменської ОДПІ в цій частині такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на залишення на роботі, передбачене ст. 40 КЗпП України.

При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП.

Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

З огляду на норму ст. 42 КЗпП України, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Цим Кодексом не передбачено критеріїв з метою визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тому учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. І лише при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій ст. 42 КЗпП.

Наказом начальника Роменської ОДПІ від 11.09.2012р. №453 затверджено Положення про юридичний відділ Роменської ОДПІ(а.с.35-39).

Відповідно до Посадової інструкції головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС, на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу може бути призначена особа, яка має повну вищу освіту юридичного спрямування (а.с.40).

Наказом №256 від 08.07.2013р. Міністерства доходів і зборів України "Про організацію добору кадрів в міністерстві доходів і зборів України", зокрема в Переліку посад працівників Міністерства доходів і зборів України, його територіальних органів та кваліфікаційні вимоги до осіб, що претендують на зайняття цих посад, в розділі 4 передбачено, що для працівників, які призначені або претендують на посади в юридичних підрозділах територіальних органів Міністерства, обов'язкова наявність повної вищої юридичної освіти (а.с.98).

Вимоги щодо освітньо-кваліфікаційного рівня працівників юридичного відділу містяться також і в наказі №159 від 27.02.2012р. "Про затвердження інструкцій про порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників номенклатури ДПС України та переліків посад і кваліфікаційних вимог для посадових осіб органів ДПС", зокрема в п. 4 передбачено, що для працівників, які призначені, або претендують на посади в юридичних підрозділах територіальних органах ДПС, обов'язкова наявність повної вищої юридичної освіти (а.с.111-115).

З огляду на зазначене, при прийнятті рішення про наявність чи відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі, відповідач мав враховувати рівень кваліфікації, необхідний для зайняття вакантних посад в окремих структурних підрозділах - юридичних секторах.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у 2010 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом магістра НОМЕР_2 (а.с.54).

На підстав наказу від 01.07.2011 року №926 за особистий внесок та з нагоди професійного свята - Дня працівника податкової служби України ОСОБА_1 оголошено подяку, що підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.15).

У 2011 році ОСОБА_1 виконавчим комітетом Роменської міської ради також оголошено подяку за сумлінну працю та високий професіоналізм, зразкове виконання своїх службових обов'язків та з нагоди Дня юриста (а.с.28).

На час прийняття рішення про скорочення однієї посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області ДПС, існувало чотири посади, на яких працювали ОСОБА_1, ОСОБА_5., ОСОБА_6, посада начальника юридичного відділу була вакантною. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишені відповідачем на посадах.

Так, ОСОБА_5, має вищу юридичну освіту, у 2006 році закінчила Українську академію банківської справи Національного банку України за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом спеціаліста НОМЕР_3 (а.с.63)

ОСОБА_6 у 2003 році закінчила Сумський національний аграрний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Менеджмент організації" та здобула кваліфікацію економіста-організатора, що підтверджується копією диплома спеціаліста НОМЕР_4 (а.с.56).

Також, ОСОБА_6 закінчила Сумський сільськогосподарський технікум за спеціальністю "Правознавство", має кваліфікацію юриста, але отримала освітньо-кваліфікаційний рішень молодшого спеціаліста, що підтверджується відповідним дипломом молодшого спеціаліста НОМЕР_5 (а.с.58).

Законом України "Про вищу освіту" передбачено такі освітньо-кваліфікаційні рівні як: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр. При цьому, набуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста передбачає здобуття особою неповної вищої освіти, спеціальних умінь та знань, достатніх для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Натомість, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра передбачає здобуття повної вищої освіти (ст. 8 Закону).

Враховуючи вищевикладене, рівень кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не є однаковим, натомість відповідач віддав перевагу у залишенні на роботі особі, яка не має повної вищої юридичної освіти, а отже з рівнем кваліфікації, що є нижчим за рівень кваліфікації позивача, що суперечить вимозі ст 42 КЗпП України.

Колегія суддів не вважає обґрунтованими посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають більш високу продуктивність праці та тривалий безперервний стаж роботи на даній установі, а ОСОБА_6 до того ж має 2 утриманців (діти 5 та 7 років), а отже мають переважне перед позивачем право на залишення на роботі.

Питання щодо продуктивності праці і кваліфікації працівників в розумінні ст. 42 КЗпП України при вирішенні питання про наявність або відсутність переважного права на залишення на роботі повинні досліджуватись та оцінюватись окремо одне від одного. В кінцевому підсумку колегія суддів при розгляді даного спору вважає, що працівником, який має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників, є позивач по справі.

Застосування показників, перелічених у частині 2 статті 42 КЗпП України стає можливим лише за умови відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці, а тому в даній справі застосування зазначеної норми є неправомірним.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/7641/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.