Рішення

від 30.09.2013 по справі 915/1228/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 915/1228/13

за позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за

додержанням законів у природоохоронній сфері

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22

до 1-відповідача: Березанської районної державної адміністрації

Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 33

до 2-відповідача: Виробничого кооперативу «Прибрежний мерідіан»

Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35

ІІІ-особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство»

Миколаївська область, м. Очаків, вул. Леніна, 10

про визнання незаконними розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсними договорів і державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Скуратовська Я.О., за довіреністю;

Від 1-відповідача: не з'явився;

Від 2-відповідача: Князєв В.С., за довіреністю;

Балагула Т.Л., за довіреністю;

Від ІІІ-особи: Бєломитцев Є.І., за довіреністю;

Прокурор: Круш Т.О.

СУТЬ СПОРУ:

Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації 15.07.13 р. звернувся до господарського суду з позовом: визнати поважними причини пропуску позовної давності; визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1325 від 15.11.2007; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладений 16.11.2007 між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом «Прибрежний мерідіан»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га розташованої в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 24, укладений 26.01.2009 між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом «Прибрежний мерідіан»; визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 140836 на право власності виробничого кооперативу «Прибрежний мерідіан» на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 24; повернути земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 24 (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0357), грошовою оцінкою 141 489 грн. до державної власності - у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ».

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст. ст. 149, 59, 152, 155, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, ст. ст. 90, 85 Водного кодексу України, ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. ст. 215, 203, 267 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» та мотивовані наступним:

- вилучення у ДП «Очаківське ЛМГ» спірної земельної ділянки здійснено неправомірно з метою передачі в оренду, а в подальшому у власність для комерційного використання під розміщення туристичного готелю;

- оскільки земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то з дій Березанської РДА вбачається порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки;

- при оформленні оскаржуваного розпорядження № 1325 проект землеустрою було затверджено за відсутністю позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації;

- спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду, що вказує на можливість надання таких земель лише у користування, а не у власність.

Прокурор вказує, що зазначені незаконні дії відповідачів порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечать державній політиці у сфері земельних відносин, що є підставою для здійснення органами прокуратури захисту у суді інтересів держави. Та, враховуючи, що позивач не здійснює контрольних повноважень з перевірки законності розпоряджень Березанської РДА, про порушення прав обласної державної адміністрації та про наявність підстав для визнання противоправними та скасування розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсними договорів і державного акту та повернення земельної ділянки до державної власності стало відомо лише після проведення міжрайонною прокуратурою перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 26.04.2013 р., то відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України причини пропуску позовної давності є поважними.

Представник позивача заявлені прокурором підстави в обґрунтування позовних вимог підтримує в повному обсязі.

1-відповідач - Березанська районна державна адміністрація, відзив по суті спору не надав, свого представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні судової ухвали, вимоги судової ухвали від 27.08.2013 р. не виконав.

Отже, відносно цього відповідача, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

2-відповідач - Виробничий кооператив «Прибрежний мерідіан» у відзиві наполягає на застосуванні судом позовної давності до відповідних вимог позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову оскільки вважає, що:

- у суду відсутні причини визнати поважними причини пропуску строку позовної давності по спірним відносинам;

- спірна земельна ділянка знаходиться за межами тієї зони де могла б бути встановлена прибережна захисна смуга. Доказів знаходження ділянки у прибережній захисній смузі позивачем не надано;

- Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства надало відповідачу позитивний висновок щодо відведення цієї земельної ділянки та зміни її цільового призначення;

- висновок державної експертизи землевпорядної документації було надано відповідачу, інакше б підприємству не затвердили проект відводу і не видали б розпорядження, яким надали в довгострокову оренду зазначену земельну ділянку;

- з дій Березанської РДА, при прийнятті оспорюваних розпоряджень, не вбачається перевищення повноважень які визначені положеннями статей 122, 149 Земельного кодексу України;

- державний акт на право власності на земельну ділянку не є правочином, є правовстановлюючим документом, а тому не може бути визнаний недійсним;

- такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано відповідний держаний акт Земельним кодексом України не передбачено;

- визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Викладені заперечення відповідач ґрунтує на підставі норм ст. ст. 4, 88 Водного кодексу України, ст. ст. 60, 149, 122, 140 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

ІІІ особа без самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство «Очаківське ЛМГ» вважає, що позов може бути задоволений, але при умовах визначених в його письмових поясненнях (вх. № 16420/13 від 22.08.13 р.).

Ухвалою від 27.08.13 р. суд, керуючись ст. 69 ГПК України, продовжив розгляд даної справи на 15 днів.

30.09.2013 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд -

встановив:

Предметом даного спору виступає правомірність набуття 2-відповідачем в 2007 році права на оренду та в 2009 році права власності на земельну ділянку площею 0,995 га, яка розташована в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 24 (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0357).

Згідно матеріалів справи та документів, які містяться в проекті землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки відповідачу в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні), земельна ділянка площею 0,995 га про яку йдеться, будучи власністю держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, на момент винесення спірних розпоряджень знаходилась в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», що не спростовано учасниками в період розгляду даної справи.

Підставою для виконання проекту землеустрою виступило розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 1093 від 03.10.2007 року, яким остання затвердила матеріали погодження місця розташування земельної ділянки виробничому кооперативу «Прибрежний мерідіан» для комерційного використання під розміщення туристичного готелю площею 0,995 га із земель Очаківського державного лісомисливського господарства в оренду терміном на 49 років за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та дозволила виробничому кооперативу «Прибрежний мерідіан» розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для комерційного використання під розміщення туристичного готелю площею 0,995 га із земель Очаківського державного лісомисливського господарства в оренду терміном на 49 років за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Матеріали даної судової справи свідчать, що:

1. 15 листопада 2007 року Березанською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 1325 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду» пунктами 1 та 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виробничому кооперативу «Прибрежний мерідіан» загальною площею 0,995 га відкритих заболочених земель в тому числі: 0,995 га боліт низинних із земель ДП «Очаківське ЛМГ» в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано виробничому кооперативу «Прибрежний мерідіан» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,995 га відкритих заболочених земель, в тому числі: 0,995 га боліт низинних із земель ДП «Очаківське ЛМГ» для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Після чого, 16 листопада 2007 року , між Березанською РДА Миколаївської області, як орендодавцем, та ВК «Прибрежний мерідіан», як орендарем, на підставі вищенаведеного розпорядження № 1325 від 15.11.2007 р. було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,995 га відкритих заболочених земель, в тому числі 0,995 га боліт низинних, кадастровий номер 4820983900:09:000:0357, строком на 49 років, для комерційного використання під розміщення туристичного готелю, яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Даний договір було зареєстровано у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФДП «Центр ДЗК» 19.11.2007 р. за № 0407.00700.071.

Розглянувши вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження № 1325 від 15.11.2007 р. та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.11.2007 р. , дослідивши та оцінивши надані суду докази відповідно до ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог з урахуванням нижченаведеного:

Прокурор обґрунтовує вказані вимоги: 1) відсутністю рішення про вилучення у ІІІ-особи спірної земельної ділянки; 2) відсутністю погодження зміни цільового призначення цієї земельної ділянки; 3) відсутністю позитивного висновку державної експертизи.

Відповідно до змісту ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Втім, прокурор та позивач не довели суду обставини та належні докази в підтвердження своїх доводів по першим двом підставам.

Так, відповідно до змісту п.п. «в» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо ), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Таке саме положення щодо повноважень районних державних адміністрацій щодо вилучення земельної ділянки міститься і у п.п. «в» ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці, що передана відповідачу в оренду, а в подальшому придбана останнім у власність, було заплановано будівництво туристичного готелю в цілях його комерційного використання (як стверджує орендар - для відвідування жителів територіальної громади району з метою відпочинку та оздоровлення). Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення туристичного готелю, прямо зазначалося у всіх документах щодо землеустрою, в договорі оренди та купівлі-продажу земельної ділянки.

Крім цього, умовами вилучення виступило саме надання земельної ділянки в довгострокову оренду , терміном на 49 років.

Отже, в чому полягають порушення 1-відповідачем положень статей 122, 149 Земельного кодексу України щодо повноважень районних державних адміністрацій прокурор та позивач суду не довели. Тому, перевищення повноважень при прийнятті оспорюваного розпорядження Березанською РДА з зазначених підстав не вбачається.

Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Матеріали справи свідчать, що при розроблені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2-відповідач отримав від Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства висновок № 1580 від 08.10.2007 р. щодо відведення земельної ділянки та зміни цільового призначення.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Та, як було з'ясовано в судовому засіданні, рішення відповідного органу про віднесення спірної земельної ділянки до лісового призначення відсутнє.

Отже, прокурор та позивач не надали суду обґрунтувань та доказів, які свідчать про фактичну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Водночас, суд погоджується з заявленою прокурором підставою в обґрунтування заявленних вимог про те, що розпорядження № 1325 було винесено 1-відповідачем без наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Так, згідно зі ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується . У разі, необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією . Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється. У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи. Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи .

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

У порушення зазначених вимог законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією було затверджено проект землеустрою за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

В підтвердження наведеного відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (лист від 11.06.2013 р. за № 2753/2000.13) по вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавався.

Тому, твердження відповідача про те, що такий висновок йому було надано Головним управлінням земельних ресурсів в Миколаївській області суперечить доказам, які містяться в матеріалах судової справи.

Встановивши та з'ясувавши факт порушення суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до господарського суду, суд відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України за заявою ВК «Прибрежний мерідіан», застосовує позовну давність до спірних відносин.

Так, ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлено строком 3 роки. Указаний строк обчислюється з моменту, коли зацікавлена особа дізналась про порушення свого права (ст.261 ЦК України).

З наданих суду доказів вбачається, що а ні прокурору, а ні позивачу не було відомо про прийняття оспорюваних розпоряджень та договорів до моменту проведення прокурором перевірки в 2013 року.

Так, на підтвердження доводів, викладених у відзиві, відповідачем надано копію листа Березанської РДА про направлення оспорюваних розпоряджень та договорів на адресу прокурора та Миколаївської ОДА.

Однак, ст. 34 ГПК України визначено, що обставини, які мають підтверджуватись певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами.

По-перше, відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Доказів оскарження розпорядження № 1325 до облдержадміністрації суду не надано.

По-друге, за інформацією загального відділу апарату облдержадміністрації (в якому здійснюється облік та реєстрація всіх матеріалів, які надходять до облдержадміністрації) розпорядження голови Березанської райдержадміністрації від 15.11.2007 р. № 1325 та від 26.01.2009 р. № 74 до облдержадміністрації не надходили, та й взагалі розпорядження голови Березанської райдержадміністрації за вересень 2007 року та січень 2009 року не надходили.

По-третє, згідно листа Миколаївської обласної державної адміністрації від 23.09.13 р. № 2803/2/05-47/3-13 у системі документообігу облдержадміністрації відсутня інформація про реєстрацію супровідних листів Березанської райдержадміністрації щодо надсилання вищезазначених розпоряджень голови райдержадміністрації.

Таким чином, вищевикладені обставини, що виникли незалежно від волі Миколаївської облдержадміністрації, об'єктивно унеможливили звернення за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Договір оренди від 16.11.2007 р. був укладений відповідно до розпорядження № 1325 від 15.11.2007 року.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Так, за приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З наведених судом вище обставин та висновків можна вважати достатньою підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди - скасування акту державного органу (розпорядження № 1325), оскільки ця обставина пов'язана з моментом вчинення оспорюваного правочину без можливості зміни його сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Таким чином, враховуючи, що розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1325 було прийнято із порушенням вимог діючого законодавства, укладений 16.11.2007 року на його підставі договір оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років також підлягає визнанню недійсним.

2. 26 січня 2009 року Березанська районна державна адміністрація приймає розпорядження № 71 про продаж Виробничому кооперативу «Прибрежний мерідіан» земельної ділянки для комерційного використання під розміщення туристичного готелю загальною площею 0,995 га, розташованої за адресою: зона відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 24 із земель ДП «Очаківське ЛМГ», що знаходиться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості, визначеної в розмірі: 141 489,00 грн.

Після чого, 26 січня 2009 року між Березанською РДА, як продавцем, та ВК «Прибрежний мерідіан», як покупцем, на підставі розпорядження № 74 від 26.01.09 р., було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки згідно якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку загальною площею 0,995 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, 24 Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно будинок, належне покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18 серпня 2008 року справа за № 17/499/08, право власності на який зареєстроване Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 29 серпня 2008 року за реєстраційним № 24520958, номер запису 897, в книзі25. Цільове призначення - земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристичного готелю. Кадастровий номер земельної ділянки - 4820983900:09:000:0357.

За змістом п.п. 3.1, 5.1, 5.2 та 8.1 цього договору продавець гарантував, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент укладення договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових прав щодо неї немає. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки та розпорядження райдержадміністрації про продаж земельної ділянки є підставою для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникає у покупця після одержання державного акта на право приватної власності на землю та його державної адміністрації. Всі спори, котрі можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а при неможливості вирішення спорів - шляхом переговорів в судовому порядку.

Договір купівлі-продажу серія ВМА № 727191 від 26.01.2009 р. зареєстрований в реєстрі за № 123.

Матеріали технічної документації містять акт приймання-передачі цієї земельної ділянки, складений та підписаний між сторонами 26.01.2009 року.

13 лютого 2009 року відповідачу відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області було видано Державний акт Серія ЯЗ № 140836 на право власності на земельну ділянку в якому зазначено, що ВК «Прибрежний мерідіан» є власником земельної ділянки площею 0,9950 га Квартал п'ятий, № 24, зона відпочинку «Рибаківка» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Висуваючи вимоги: про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА № 74 від 26.01.2009 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.01.2009 р. прокурор посилається на одну підставу: оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної смуги та відноситься до земель водного фонду, то відповідно до приписів ст. ст. 90, 85 Водного кодексу України надання таких земель у власність не передбачено.

Суд не погоджується з такою позицією прокурора, оскільки вважає наведену підставу не обґрунтованою та недоведеною, виходячи з наступного:

Так, згідно приписам ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.06.2007 р.) до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами ;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до змісту ч. 1 та ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації .

Також, статтями 4 та 88 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодекс України судами першої інстанції» згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Належних доказів (проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки тощо), які саме підтверджують та містять інформацію стосовно обставин, що входять до предмету доказування з даної вимоги прокурор суду не надав.

З цієї причини вищенаведені позовні вимоги суд вважає недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Додатково, суд звертає увагу прокурора та позивача на порядок припинення прав на землю, який регулюється гл. 22 Земельного кодексу України.

Так, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 Земельного кодексу України.

Такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним кодексом України не передбачено.

Щодо заявленої прокурором останньої вимоги - про повернення земельної ділянки площею 0,995 га , розташованої в зоні відпочинку «Рибаківка», Квартал п'ятий, 24 (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0357), грошовою оцінкою 141 489 грн. до державної власності - у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ», то, незалежно від вищенаведених висновків, суд звертає увагу заявника на наступне:

- по-перше, по даній вимозі відсутні докази наявності спору між учасниками відповідних подій;

- по-друге, висування позовних вимог на користь третьої особи без самостійних вимог діючим процесуальним законодавством не передбачено.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 1325 від 15.11.2007року.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладений 16.11.2007 між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом «Прибрежний мерідіан».

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Стягнути в солідарному порядку з Березанської районної державної адміністрації (Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 04056693) та Виробничого кооперативу «Прибрежний мерідіан» (Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код ЄДРПОУ 35131390) на користь Державного бюджету судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова