Рішення

від 01.10.2013 по справі 918/1165/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 918/1165/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г. , розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора міста Рівне в інтересах держави (далі - прокурор)

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Шевчука Анатолія Володимировича (далі - ФОП Шевчук А.В.)

до відповідача 2: Дошкільний навчальний заклад № 39 Рівненської міської ради (далі - заклад)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - управління)

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року та приведення орендованого приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: - Місько Н.В. посвідчення № 010726 від 22 жовтня 2012 року;

Від відповідача 1: - Давидюк М.М. (довіреність № 471 від 24 листопада 2005 року);

Від відповідача 2: - Кушнір Л.Г. (паспорт Серія СР № 155093 від 02 січня 1997);

Третя особа: - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор міста Рівне звернувся в господарський суд в інтересах держави з позовом до Фізичної особи-підприємця Шевчука Анатолія Володимировича та Дошкільного навчального закладу № 39 Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року та приведення орендованого приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в порушення умов чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 2, 5, 6, 63 Закону України "Про освіту", ст.38, ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" між закладом, за погодженням з управлінням, та ФОП Шевчук А.В. було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року, відповідно до якого заклад передав в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване на території закладу загальною площею 48 м.кв., яке становить матеріально-технічну базу даного закладу, для розміщення магазину. Оскільки оспорюваний договір суперечить законодавству яке зазначалося, прокурор покликаючись на ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року укладений між закладом та ФОП Шевчуком А.В.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 07 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1165/13, розгляд якої було призначено на 20 серпня 2013 року.

20 серпня 2013 року ухвалою господарського суду Рівненької області розгляд справи відкладено на 03 вересня 2013 року.

03 вересня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача - 2 подав відзив на позов, в якому останній вказує про те, що заклад немає особливої потреби у складському приміщенні, орендованому Шевчуком А.В., так як в підвальному приміщенні закладу достатньо місця для збереження необхідного обладнання. Також дошкільний заклад вказує про те, що орендоване приміщення не може бути безпосередньо використане для навчально-виховного процесу.

Ухвалою суду від 03 вересня 2013 року розгляд справи було відкладено на 17 вересня 2013 року.

10 вересня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду прокурор подав клопотання, в додатках до якого останній долучив до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек № 0277 від 06 вересня 2013 року, як доказ надіслання позовної заяви з додатками відповідачу 1, які витребовувалися ухвалою суду від 03 вересня 2013 року.

17 вересня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 1 подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказує, що позовні вимоги прокурора не підлягають до задоволення з підстав пропуску останнім встановленого строку позовної давності. В підтвердження зазначеного представник відповідача-1 в додатках до зазначеної заяви надав відповідь Державної фінансової інспекції в Рівненській області, відповідно до якої, на думку представника відповідача -1, вбачається, що прокурор, який є позивачем по даній справі, знав про наявність укладеного договору, який є предмет спору у справі № 918/1165/13, ще 11 липня 2005 року. Виходячи з наведеного та керуючись ст. 256, 257, 267 ЦК України, представник відповідача 1 просив суд у задоволенні позовних вимог прокурора міста Рівне відмовити з підстав пропущення строку позовної давності.

У судовому засіданні 17 вересня 2013 року оголошено перерву до 01 жовтня 2013 року.

01 жовтня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду прокурор подав письмові пояснення від 01 жовтня 2013 року, в яких зазначає, що згідно листа ДФІ у Рівненській області № 17-25-17/6736 від 10 вересня 2013 року до прокуратури Рівненської області та прокуратури міста направлено акти перевірок Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради. За результатами розгляду вказаних матеріалів органами прокуратури відмовлено у порушенні кримінальної справ на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Прокурор зазначає, що долучені представником відповідача матеріали ревізій не є належними та допустимими доказами у даній справі, так як не підтверджують факту перевірки саме законності укладення договору оренди між ДНЗ № 39 та ФОП Шевчуком А.В., питання законності укладення будь-яких договорів оренди КРУ в Рівненській області не перевірялись та матеріали відносно цього до органів прокуратури не направлялись. Тому прокурор вважає, що заява представника відповідача щодо застосування строку позовної давності у цьому спорі не підлягає до задоволення.

Представник позивача в судовому засідання 01 жовтня 2013 року підтримав позов в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову та наполягав на відмові в позові з підстав, зазначених у заяві про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача-2 підтримав поданий ним відзив, проте належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені у відзиві обставини не надав.

01 жовтня 2013 року представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2004 року між закладом та ФОП Шевчук А.В. було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір, а.с. 11 - 12), відповідно до умов якого заклад передає, а ФОП Шевчук А.В. приймає в орендне користування нежитлове приміщення площею 48 м.кв. для використання під магазин . Передача приміщення здійснюється з підписанням двостороннього Акту прийому-передачі.

Зазначений договір скріплений відтисками печаток закладу та ФОП Шевчука А.В. та підписаний повноважними представниками останніх, також договір погоджено з начальником управління освіти, що стверджується відтиском печатки управління та підписом начальника управління освіти на першому аркуші договору (а.с. 11).

Відповідно до п. 2 договору термін дії договору встановлюється з 01 серпня 2004 року до 01 червня 2005 року. При відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення терміну дії він вважається продовжений на той самий строк і на тих самих умовах передбачених договором.

Згідно з п. 3 договору орендна плата встановлюється в сумі 1 грн. 12 коп. за 1 м.кв. (розрахунок згідно з додатком № 1 до даного договору). Орендна плата сплачується ФОП Шевчуком А.В. до 10 числа наступного місяця.

Пунктом 5 договору встановлюються обов'язки ФОП Шевчука А.В., зокрема використовувати нежитлове приміщення, що орендується, тільки за прямим призначенням, обумовленим в договорі (розділ 1).

Сторони несуть відповідальність за недотримання умов цього договору згідно з чинним законодавством (пункт 6 договору).

01 травня 2006 року між закладом та ФОП Шевчуком А.В. було укладено додаток № 3 до договору, відповідно до якого було змінено розмір орендної плати за місяць, розмір якої встановлювався в сумі 2 грн. 34 коп. за 1 м.кв. Зазначений додаток скріплений відтисками печаток закладу та ФОП Шевчука А.В. та підписаний повноважними представниками останніх.

01 травня 2010 року між закладом та ФОП Шевчуком А.В. було укладено додаток № 4 до договору відповідно до умов якого, ФОП Шевчук А.В. компенсує закладу витрати пов'язані зі сплатою земельного податку за оренду згідно з листом Міністерства освіти України № 1/9-251 від 01 липня 1997 року (розрахунок додається, додаток № 4). Плата за земельний податок підлягає щорічному коригуванню на індекс інфляції за минулий рік. Вказаний додаток № 4 скріплений відтисками печаток закладу та ФОП Шевчука А.В. та підписаний повноважними представниками останніх.

10 квітня 2012 року рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 84 "Про внесення змін у перелік нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради" вирішено внести зміни та доповнення в перелік нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету від 10 листопада 2009 року № 188 зі змінами, внесеними в подальшому та викладено в новій редакції наступний пункт переліку нежитлових приміщень: вулиця Макарова, 40 А (будівля ДНЗ), площа 2222,8 м.кв., балансоутримувач Управління освіти (ДНЗ № 39) та складське приміщення , площа 48 м.кв., балансоутримувач Управління освіти (ДНЗ № 39).

Однією з підстав виникнення зобов'язання відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 (ч.1) ЦК України надано поняття договору та зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди державного та комунального майна є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна, які визначають договори даного виду.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору.

З матеріалів справи вбачається, що між закладом та ФОП Шевчуком А.В. було досягнуто усіх істотних умов, які потрібні були для укладення договору оренди, а тому нежитлове приміщення площею 48 м.кв., закладом було передане в оренду ФОП Шевчуку А.В. на термін, передбачений договором.

Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до ст. 29 ГПК України Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокуратурою м. Рівного проведено перевірку з питань додержання вимог законодавства про освіту в ході якої встановлено, що між закладом та ФОП Шевчуком А.В. укладено договір оренди нежитлового приміщення та з'ясовано, що невідповідність договору чинному законодавству України приведе до порушень інтересів держави, відтак відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", якою унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення, а саме складське приміщення загальною площею - 48,0 кв.м., є частиною дошкільного навчального закладу ясел-садку комбінованого типу №39 (м.Рівне вул. Макарова 40а), яке здане в оренду згідно вищезгаданим договором, дійсно є комунальною власністю територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності САЕ № 597038 (а.с. 33). Основними завданнями закладу відповідно до статуту (статут Дошкільного навчального закладу /ясел - садка/ комбінованого типу № 39, затвердженого управлінням освіти Рівненського міськвиконкому та зареєстрований Розпорядженням міського голови м. Рівне (а.с. 23-29), далі - статут закладу) є, зокрема, охорона та зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров`я дітей; формування особистості дошкільника, розвиток її творчих здібностей і нахилів; відновлення здоров`я, забезпечення соціальної адаптації дітей і т.д.. Балансоутримувачем даного майна є Управління освіти.

Відповідно до статей 2, 5, 6 Закону України "Про освіту" завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою. Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Згідно ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Статтею 38 Закону України "Про дошкільну освіту" встановлено, що матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Згідно із п. 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

З усього вище зазначеного вбачається, що законом прямо заборонено для закладу здавати приміщення в оренду, однак в статуті закладу п. 10.2. передбачена можливість здавати в оренду приміщення (без права викупу) за погодженням із засновником.

З матеріалів справи вбачається, що договір був погоджений начальником Управління освіти, однак суд звертає увагу сторін, що пунктом 10.3. статуту закладу вказується на те, що заклад користується приміщенням, обладнанням, відведеною територією, розпоряджається ними лише в межах, передбачених чинним законодавством , "Положенням про дошкільний заклад України", установчими документами та власним статутом.

Відтак, суд приходить до висновку, що дошкільний навчальний заклад, укладаючи договір, повинен був дотримуватися норм, які передбачені чинним законодавством України і які, відповідно, прямо забороняють здавати в оренду приміщення закладу чи використовувати їх не за призначенням ( виключно, для забезпечення здобуття дітьми, дошкільної освіти ).

В силу приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 - 6 статті 203 ЦК України.

Відповідно до частин 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - постанова) правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Відтак, вирішуючи спір, про визнання договору оренди недійсним, господарський суд встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх укладення.

Згідно із пунктом 2.5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови).

Стосовно заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи завірені копії договору оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року та додатків до нього були надані в прокуратуру міста, який є позивачем у даній справі, 01 серпня 2013 року, що підтверджується листом управління освіти Рівненської міської ради № вих-189/1-25/13 від 02 серпня 2013 року.

Щодо твердження відповідача-1, про те що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки в червні 2005 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності управління освіти Рівненського міськвиконкому за період з 01 вересня 2002 року по 31 березня 2005 року (установ що обслуговуються централізованою бухгалтерією шкіл за період з 01 вересня 2002 року по 31 березня 2005 року) та установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією дошкільних закладів за період з 01 жовтня 2003 року по 31 березня 2005 року, слід зазначити, що в ході вказаної ревізії було встановлено, що станом на 01 квітня 2005 року згідно укладених договорів з навчальними закладами здається в оренду 16 - ти організаціям, підприємствам, приватним підприємцям - 704, 6 м.кв. приміщень, згідно укладених договорів з дошкільними закладами здається в оренду 8 - ми організаціям, підприємствам, приватним підприємцям - 873, 46 м.кв.

За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти Рівненського міськвиконкому від 17 червня 2005 року № 16-25/50 (а.с. 101 - 134).

Вказані матеріали перевірки були направлені для відповідного реагування та вжиття заходів припинення правопорушень до Прокуратури м. Рівне (супровідний лист від 08 серпня 2005 року № 16-15/687).

З наведеного вище, а також із письмових пояснень, наданих прокурором , вбачається, що зазначені вище матеріали підтверджують лише те, що контрольно-ревізійним управлінням проводилися планові перевірки фінансово-господарської діяльності управління освіти, а питання стосовно законності укладання господарських договорів не досліджувалось а ні прокуратурою, а ні контрольно-ревізійним управлінням .

Згідно з ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, проведення прокуратурою перевірок, з питань законності укладання договорів оренди між дошкільним навчальним закладом №39 та фізичною особою-підприємцем Шевчуком А.В., суд дійшов висновку про те, що заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності судом є необґрунтованою, відтак задоволенню не підлягає.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, у тому числі, визнавати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до п.2 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст.83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, господарський суд дійшов висновку про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року укладений між дошкільним навчальним закладом № 39 м. Рівне, за погодженням з управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, та ФОП Шевчуком А.В. суперечить вимогам закону, зокрема ч.ч. 5, 6 ст. 16, ст. 38 Закону України "Про дошкільну освіту" та ст. 63 Закону України "Про освіту", а отже такий договір підлягає визнанню недійсним.

Частина 1 статті 236 ЦК України передбачає, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (укладання).

Водночас, стосовно правових наслідків недійсності правочину суд зазначає наступне, що відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи той факт, що в процесі розгляду даного спору суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора з питань визнання недійсним спірного договору оренди, відтак вимога позивача, щодо зобов'язання ФОП Шевчука А.В. (орендаря) привести орендоване приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна, також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 147 грн. 00 коп.

На підставі викладеного вище та статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1 147 грн. 00 коп. покладаються порівну на обох відповідачів.

Керуючись ст. ст. 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року укладений між дошкільним навчальним закладом № 39 м. Рівне, за погодженням з управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Анатолієм Володимировичем.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Шевчука Анатолія Володимировича (33010, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Слов'янська, будинок 3, ідентифікаційний номер - 2685109933) привести орендоване приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчука Анатолія Володимировича (33010, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Слов'янська, будинок 3, ідентифікаційний номер - 2685109933) в дохід державного бюджету України - 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Дошкільного навчального закладу ясла - садок комбінованого типу № 39 (33024, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Макарова, будинок 40, ідентифікаційний номер - 33082195) в дохід державного бюджету України - 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.